|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Борсучий ніс
К.Паустовський
Переклад українською – Володимир Герман
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Л.Кузнєцов
Озеро навколо берегів було всипано жовтим листям. Його було так багато, що ми не могли ловити рибу. Волосінь лягала на листя й не тонула.
Доводилося відпливати на старому човні на середину озера, де оцвітало латаття і блакитна вода здавалася чорною, наче дьоготь.
Там ми ловили різнобарвних окунів.
Витягали олов'яну плотву та йоржів з очима, схожими на два маленьких місяці. Щуки клацали на нас дрібними, як голки, зубами.
Розкошувала осінь у сонці й туманах. Крізь безлисті ліси було видно далекі хмари та синє густе повітря.
Ночами у заростях навколо нас ворушилися й мерехтіли низькі зорі.
У нас на стоянці палало багаття. Ми палили його цілий день і цілу ніч, щоб відлякувати вовків, – вони тихо вили по далеких берегах озера.
Ми були впевнені, що вогонь лякає звірів, але одного вечора у траві, біля багаття, почав сердито сопіти якийсь звір. Його не було видно.
Він стурбовано бігав довкола нас, шарудів високою травою, фуркав й сердився, але не вистромляв із трави навіть вух. Картопля смажилася на сковорідці, від неї ширилися гострі, смачні пахощі, і звір, скоріш за все, прибіг на цей запах.
З нами був хлопчик. Йому сповнилося лише дев'ять років, але він добре переносив ночівлю в лісі. Набагато ліпше від нас, дорослих, він усе помічав і розповідав. Він був фантазер, але ми залюбки слухали його вигадки.
Щодня він вигадував щось нове: то він чув, як перешіптувалися риби, то бачив, як мурашки збудували собі пором через струмок із соснової кори і павутиння.
Хлопчик перший почув фиркання звіра і пошепки застеріг нас, аби ми замовкли. Ми причаїлися. Ми намагалися навіть не дихати, хоча рука мимоволі тяглася до двостволки, – хтозна, що це міг бути за звір!
Через півгодини звір вистромив із трави мокрий чорний ніс, схожий на свинячий п’ятачок. Ніс довго нюхав повітря і жадібно смикався.
Потім з трави показалася гостра морда з чорними пронизливими очицями.
Нарешті появилася смугаста шкурка. Із заростей виліз маленький борсук. Він підібгав лапу й пильно глянув на мене. Потім він гидливо фиркнув і зробив крок до картоплі.
Картопля смажилася й шкварчала, розбризкуючи киплячий смалець. Я хотів крикнути звіряткові, що воно обпечеться, але спізнився.
Борсук стрибнув до сковорідки і встромив до неї носа...
Запахло смаленою шкірою. Борсук верескнув і з відчайдушним криком кинувся назад у траву.
Він утікав і голосив на цілий ліс, ламав кущі й плювався від обурення та болю.
Вранці хлопчик розбудив мене і розповів, що він сам щойно бачив, як борсук лікує свій обпечений ніс. Я не повірив.
Мені не хотілося ворушитися. Хлопчик тягнув мене за руку. Він образився. Він хотів довести мені, що не збрехав. Він кликав мене піти подивитися, як лікується борсук.
Я знехотя погодився. Ми обережно пробралися в гущавину, і серед заростей вереску я побачив гнилий сосновий пеньок. Від нього потягло грибами та йодом. Біля пенька, спиною до нас, стояв борсук.
Він розворушив пень і встромив усередину нього, в мокру та холодну трухлявину, обпеченого носа.
Він стояв незворушно й охолоджував свій нещасний ніс, а довкола бігав і фиркав інший маленький борсучок. Він хвилювався і штовхав нашого борсука носом у черевце.
Наш борсук рикав на нього й відбивався задніми пухнастими лапами.
Потім він сів і заплакав. Він дивився на нас круглими і мокрими очима, стогнав і облизував своїм шорстким язиком хворий ніс. Він неначе благав про допомогу, але ми нічим не могли йому зарадити.
Через рік я натрапив на берегах цього озера на борсука зі шрамом на носі. Він сидів біля води й намагався впіймати лапою гримучих, як жерсть, бабок.
Я помахав йому рукою, але він сердито чмихнув у мій бік і сховався в заростях брусниці. Відтоді я його вже не бачив.
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова