|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Борсученятко
Г.Скребицький
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – О.Гапоненко
Повернулася якось мама з базару і разом овочами та іншими покупками принесла ще щось в кошику.
– Ось тобі подарунок, – сказала вона Іванкові.
Іванко зазирнув у кошик. Там сиділо живе пухнасте звірятко.
– Це борсученя, – сказала мама, – я його сьогодні у хлопців купила.
Іванко з мамою увійшли до кімнати та випустили борсученятко на диван. Звірятко почало оглядатися. Яке воно було кумедне, пухке і таке м'якеньке, наче плюшеве.
Смішно перевалюючись, борсученя обійшло диван, обнюхало кожну зморшку, навіть намагалося поскребти передньою лапкою шкіряну оббивку: ні, це не земля, викопати нірку тут не вийде.
Тоді борсученя всілося по-собачому у кутку дивана і доброзичливо подивилося на Іванка. Воно наче запитувало: "Отже, що робитимемо далі?"
Мама дістала з буфета пляшечку з соскою і налила туди молока.
– Ну ж бо, покуштуй, – сказала вона і тихенько крапнула молоком на ніс звіряткові.
Малюк облизнувся і з жадібністю схопив соску ротом. Не випускаючи її, борсученя привалилося до стінки дивана і навіть замружилося від задоволення.
Наївшись, звірятко згорнулося клубочком та міцно заснуло. Борсученя дуже сподобалося Іванкові. Він навіть придумав йому ім'я – Барсик.
Поки борсученя спало, до кімнати увійшов старий кіт Іванич. Він стрибнув на диван і раптом побачив спляче звірятко.
Хто такий? Іванич широко розплющив очі, настовбурчив вуса і підійшов до незнайомця. Барсик прокинувся і теж подивився на кота.
Напевно, Іванич не виглядав для нього страшним звіром. Він підвівся, потягнувся до кота і несподівано лизнув Іванича в ніс.
Кіт фуркнув, потрусив головою, проте не розсердився. Навпаки, він привітно замурчав і влігся поруч із борсученям. Так обидва й заснули.
Коли борсученя прокинулося, Іванко зняв його з дивана, і звірятко затупотіло по кімнаті, оглядаючи кожен закуток.
Іванко навіть не помітив, як до кімнати раптом забіг Джек – татів мисливський пес. Барсик затрусився від страху: зараз він його з'їсть!
Але Джек і не думав нападати на малюка. Він із подивом зупинився посеред кімнати, потім приязно заметляв хвостом і підійшов до борсученя знайомитися.
Але тут Барсик, напевно з переляку, розпушив хутро та застрибав, як м'ячик, на одному місці, сердито фуркаючи. Знайомство з Джеком так і не відбулося.
Перші дні борсученя все придивлялося до Джека. Дуже хотілося підійти, хотілося, але було лячно.
Але одного разу мама налила Джекові в миску молока. Джек почав хлебтати, і тут з-під столу виліз Барсик.
Він нерішуче підійшов до миски. Добродушний Джек одразу ж насторожився. Так вони разом і пообідали.
Відтоді борсученя більше не боялося Джека. Мабуть, Барсик вирішив, що старий гладкий пес теж із борсучої породи.
Згодом Барсик став зовсім ручним. Він скрізь бігав за Іванком. Тільки на перших порах ніяк не міг зійти з ґанку – обов'язково полетить клубком.
Коли Іванко з борсученям виходили до саду, Барсик одразу ж залазив у траву і починав ловити різних жучків і черв'ячків. Спіймає та з'їсть. Тато сказав Іванкові, що борсуки – звірі всеїдні.
Зібралися якось Іванко з татом рибу ловити. А де ж черв'яки? Іванко їх повну бляшанку накопав. Дивляться: з-під столу вилазить Барсик – писок у землі. Ось хто черв'яків поїв!
Гарне було звірятко борсученя, тільки бешкетне. Одного разу входить до кімнати, ледве-ледве плентається, увесь у крові – і ніс, і живіт. Хто ж його так поранив?
Мама скоріш принесла теплої води, тато вату, бинти з аптечки дістав. Почали з борсученя кров змивати. Дивляться, а це зовсім не кров.
Мама одразу мерщій на балкон. Там у неї варення у мисці охолоняло. Дивиться – миска на боку, по всій підлозі варення розлите. Так уся мамина праця пропала.
Коли Іванко ходив до лісу, він брав борсученя з собою. Бігає, бувало, Барсик у високій траві, на жуків, на слимаків полює, а якщо жабу спіймає – теж з'їсть.
Одного разу набрав Іванко повний кошик грибів. Усівся на пеньок, перебирає їх. Про борсученя й забув.
Раптом чує – щось дзижчить. Дивиться – біжить борсученя, а за ним ціла зграя ос. Отже, Барсик розкопав осине гніздо, личинками поласував.
Іванко навтьоки. Барсик – за Іванком, а оси – за ними. Борсученяті вони не страшні – хутро у нього густе, а от Іванкові того разу добряче перепало.
Ціле літо Іванко з Джеком і Барсиком гуляли по лісі. Але одного разу, уже під осінь, борсученя втекло від своїх друзів. Скільки вони його не шукали, не могли знайти.
Так і пішли додому самі. Ідуть, як раптом чують – позаду хтось чмихає, тупотить. Озирнулися, а це Барсик їх доганяє. Захекався і весь чомусь у землі.
І наступного дня Барсик в лісі зник. Знову почали Іванко з Джеком його шукати. Забрели у глухий байрак. Бачать – там чиїсь старі нори.
Джек тільки-но хотів зазирнути в одну з нір, а звідти йому назустріч Барсик вилазить. Ось він, виявляється, де пропадав.
Настала глибока осінь. Ліс спорожнів. Листя облетіло, гриби та горіхи давно скінчилися. Нудно тепер у лісі.
Але Барсик і тепер знаходив собі заняття: почне опале листя лапами згрібати, в нору пхати, а потім і сам полізе туди. Довго-довго в норі сидить.
Якось вранці подивився Іванко у вікно, а за вікном – сніг. Побіг Іванко подивитися на зимовий ліс і Джека з Барсиком із собою взяв.
Тільки Барсик дивитися на зимовий ліс не захотів – одразу в нору забрався. Скільки Іванко його не гукав, він із нори не виліз.
– Нічого не поробиш, – сказав тато. – Значить, Барсик вирішив зимувати в норі. Недарма він туди листя згрібав. Це він собі м'яку постіль на зиму влаштовував.
Пішов Іванко ще раз до лісу та почепив на березу, біля входу в нору, дощечку з написом:
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова