|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Бояка комашини не скривдить
С.Макєєв
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – П.Рєпкін
Одного ранку, у понеділок кролик Бояка прокинувся в гарному гуморі. Справа в тому, що з понеділка він завжди починав нове життя.
Кролик вийшов на ґанок, подивився на табличку на дверях і зажурився: "Хіба можна жити по-новому боякою?" Недовго думаючи, Бояка приписав спереду ЗА, літеру О виправив на І, і вийшло ось що: ЗАБІЯКА.
Нове ім'я дуже сподобалося кролику, і він вирішив негайно вирушити до лісу та показати всім, на що здатний кролик, який почав жити по-новому.
Так він стрибав, поки не спіткнувся об корч. Цей корч виявився удавом. Удав обкрутив кролика хвостом і вдарив кілька разів об землю.
Кролик вирішив заговорити з удавом:
– Пробачте, як вас звати?
– Мене? Знав, але забув, – визнав змій.
– Мій дідусь теж усе забував, поки не навчився зав'язувати вузлики на пам'ять.
– І це допомагає?
– А ви спробуйте!
Удав послухався і почав звиватися кільцями, зав'язуючись у вузли. Він так заплутався, що не помітив, як випустив Бояку.
– Що саме я хотів не забути? – заскиглив удав.
– Ви збиралися почати нове життя: ніколи не їсти кроликів!
З цими словами кролик вирушив назустріч новим пригодам. Гуляючи по лісу, він натерпівся страху: його постійно хтось намагався з'їсти. І серце Бояки кожного разу тікало до п'ят.
"Треба, мабуть, сходити до лікаря" – захвилювався він.
Як раптом на дереві він прочитав оголошення:
Лікар ВОВК
санітар лісу.
Прийом хворих вдень,
санітарні роботи вночі.
Бояка обійшов дерево і зіштовхнувся з вовком ніс до носа.
– На що скаржетеся? – запитав лікар.
– Коли за мною женуться, у мене серце тікає у п'яти, – сказав кролик, – на мій погляд, йому там не місце.
Лікар вовк розреготався:
– Такий закон природи, кролику! Є один засіб, щоб повернути серце на місце. Вибери собі здобич та виходь вночі на полювання!
"Непогана думка!" – вирішив Бояка. І, повернувшись додому, почав готуватися до полювання... на вовків. Він узяв мідну каструльку, поклав її в торбу...
і, як стемніло, вийшов на полювання. Він ходив по лісі, колотив у мідну каструлю, виганяючи вовків з лігва. Але вовків щось не було. Увесь ліс закляк від жаху.
Раптом хтось поклав важку лапу йому на плече. Це був вовк. Серце Бояки каменем впало вниз. Але кролик вчасно згадав, що це ВІН полює на вовків, а не вовк на нього.
– Ось тебе мені й треба! – промовив Бояка грізно. – Ану, лізь у торбу!
Вовк зазирнув у торбу – і відсахнувся: звідти, з мідної каструлі, на нього дивилася морда запеклого вовка! І його серце уперше в житті пішло у п'яти.
– Відпусти мене, кролику! – заблагав він.
Пожалів його Бояка і відпустив. А потім і сам зазирнув у торбу. Звідти на нього дивилася чиясь цікава мордочка.
– Цур мене! – скрикнув кролик і знепритомнів.
Заслаб Бояка. Ніс у нього став сухим і гарячим, а очі зовсім почервоніли. Але найнеприємніше було те, що у такому стані його помітив лікар вовк. І скоса подивився на кролика. Серце у Бояки пішло у п'яти.
Вночі він прокинувся з переляку, почувши голос вовка:
– Відчини, кролику, я тебе лікуватиму!
– У мене температури вже немає, – заперечив Бояка.
– Зараз буде! – пообіцяв лікар.
Тут Бояка тупнув щосили – і серце рівно забилося в грудях. Він відчув себе більш впевненим.
– Неподобство! – закричав він. – Приходять без вигуку, будять посеред ночі, спати не дають. Доведеться леву сказати, нехай він з тобою розбереться!
– Оце я тобі повірив, що лев тебе слухатиметься! – пробурчав вовк.
– А от приходь завтра на Велику галявину, побачиш, що буде.
Бояка прокинувся у чудовому гуморі. Першу літеру свого імені він виправив на В: ВОЯКА.
Опівдні він прийшов на Велику галявину. Лев лежав під деревом і хвостом відганяв від себе мух – їх було дуже багато. Своїми косими очима Бояка угледів і лікаря Вовка, що заховався у кущах.
– Ну, які у тебе справи до мене? – запитав лев.
– Погодьтеся, я найбільш безпечний звір у лісі, за все життя й комашини не скривдив.
– Комашня, особливо мухи, – найжахливіші істоти в світі! – заявив лев.
– То дозвольте ж мені хоча б мух бити! Попросив Бояка.
– Дозволяю! Бий їх, де тільки побачиш!
І цієї ж миті муха всілася леву прямісінько на ніс. Бояка тупнув лівою задньою лапою, а передньою правою ляснув лева по носі! Той отетерів. Бояка показав йому прибиту муху:
– Ось, ви ж самі сказали, де тільки побачу...
Лікар вовк, який усе це спостерігав з-за кущів, ледве не вмер від страху:
– Ще й погрожує, кулаком під ніс тицяє! Треба тікати!
Найближчого понеділка Бояка прокинувся у кепському гуморі. На дерев'яній табличці він замазав літери ОЯ, стер букву В, і одразу перетворився на БЕКУ.
"Ну, якщо й сьогодні до мене чіплятимуться..." – подумав він, вирушаючи до лісу.
У цей час лікар вовк сидів у хащах і точив зуби на кролика. "Або він, або я! Удвох нам тісно в цьому лісі!" – вирішив він.
Він узяв мотузку та вирушив до Боякової хатини. Біля Великої галявини їхні шляхи перетнулися.
Кролик і пискнути не встиг, як вовк накинув на нього мотузку. І тут полонений згадав, що він не якийсь там Бояка, а грізний Бека! І тихенько загарчав, пробуючи голос.
Вовка це аж ніяк не вразило, він потягнув кролика у хащі. Дорогою їм стрівся удав:
"Шкода кролика, він мені добре допоміг колись," – подумав удав.
– І як тобі не страшно гуляти з таким лютим звіром на повідку без намордника? – звернувся удав до вовка.
Тут вовка взяли сумніви: а може, це зовсім і не кролик? Може, це якийсь перевертень?
І тут Бояка заревів на все горло. Лісом пролунав гучний рев. На великій галявині прокинувся від полуденного сну лев.
– Що це за шум у моїх володіннях? – здивувався він і вийшов на стежину.
Там він побачив вовка з кроликом на мотузці. "Шкода хитруна, – подумав лев, – він так спритно обдурив мене. Треба йому допомогти." – і рикнув, звертаючись до полоненого:
– Здоров, друже!
"Це ж треба! Другом його називає," – тоскно подумав вовк і знову пошкодував, що сплутався з цим клятим кроликом. Та ще й мотузкою!
А лев вів далі:
– Ти навіщо притягнув сюди цього жалюгідного вовка? Хіба сам не міг із ним упоратися?
Вовк перелякано шугонув у кущі і зник з очей.
Бояка з гідністю вклонився леву і пішов додому. Лев дивився йому вслід і думав: "Цьому хлопаку слід було б народитися левом!"
Поки Бояка йшов додому, пішов дощ, він змив усі зайві літери з таблички. Бояка прочитав напис на ній і зауважив:
– З понеділка почну нове життя. Цікаво, яке воно буде цього разу?
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова