Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Усі категорії

Бобрунько

О.Сурова

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Н.Строганова

Бобрунько народився на тихій річці. Береги її поросли вербами й осиками. Восени, коли трави більше немає, бобри охоче їдять кору цих дерев і навіть роблять запаси на зиму.

У високому березі Бобрунькові батьки викопали лапами й зубами простору нору. У ній було сухо, тепло й затишно. А для свіжого повітря було зроблено віддушину.

Виходи з нори ведуть до річки. Для безпеки. З берега до неї не потрапити. А бобри – чудові плавці. Задні лапи у них з перетинками. Як у гусей і качок.

Щоб рівень води в річці був достатньо високий і входи до нори не опинилися над водою, бобри побудували греблю. З колод, гілок та мулу.

Гребля зведена у вигляді підкови. І з нахилом. Ззовні вона більш прямовисна. Така форма найнадійніша.

У Бобрунька є братик та сестричка. Але у них – вдача спокійна, а в нього – жвава. Не терпілося Бобрунькові вилізти з нори.

Одного разу батьки пішли по смачну траву, вони нещільно причинили вихід з нори. Бобрунько і виліз з дому. І одразу ж опинився у воді. Адже виходи ведуть прямо до річки.

Бобренята народжуються цілком самостійними: у хутрячку, зрячими і навіть із зубами. Але ж надто вони легенькі: грудочки пуху. От річка й виштовхнула Бобрунька на поверхню. Як поплавець.

Мама й тато далеко. Їх не догукаєшся. А ворогів у маленьких бобренят багато. Спочатку Бобрунько мало не потрапив до лап хижого птаха.

Потім зовсім близько від нього пропливла видра.

Але звіряткові пощастило. Він залишився живий. Його врятували люди та віднесли до заповідника.

Так Бобрунько потрапив до біолога Кирила Сергійовича. Він вивчає птахів і звірів. Дуже їх любить і добре їх розуміє.

В повітці у нього жив орел з перебитим крилом.

На своєму столі Кирило Сергійович поселив у клітці перепела, якого підібрав пораненим.

Бобрунько теж був із радістю прийнятий до цієї родини. Йому влаштували затишну схованку – у ящику.

У Кирила Сергійовича є дружина і маленька донечка. Дружина спочатку годувала дочку...

... а потім Бобрунька.

Якось Бобрунька винесли на ґанок. Його одразу ж обступили поважні кури: "Що це за дивина?" –  Звірятко зашипіло на них. Кури – врозтіч! Де вся поважність тільки ділася!

Потім до нього підібралася сусідська кішка. Але Бобрунько на неї не звернув жодної уваги.

Бобрунько прижився у сім'ї Кирила Сергійовича. Коли той працював, звірятко сиділо біля його ніг. Щоб більше бути серед людей, він навіть спати став вночі, а не вдень, як усі бобри. Адже вони нічні тварини.

І у дворі до нього поступово всі звикли. Ніби домашній бобер – цілком звичайна справа.

Коли звірятко підросло, Кирило Сергійович став водити його купатися на ставок. Без води бобрам немає життя.

Накупавшись, бобренятко обтрушувалося. Потім віджимало з шерсті воду лапами й починало "розчісуватися". Є у нього для цього на задніх лапах роздвоєний кігтик – на кшталт гребінця.

А вдома для купання звіряткові поставили велике цебро.

Але настала осінь... Вода в цебрі почала замерзати. Бобрунці стало нема де купатися.

І Кирило Сергійович відвів свого улюбленця до розплідника, влаштованого у заповіднику. Тут вчені спостерігають за бобрами, вивчають їхнє життя. І тут є де купатися.

Бобрунька посадили у вольєр до його однолітка – чорного бобреняти. Воно народилося тут, у розпліднику. Звали його за номером: Восьмий.

Восьмий підійшов до Бобрунька, обхопив лапами, став разом із ним розхитуватися і стогнати: "І-і-и-и, і-і-и-и, і-і-и-и...". Бобрунько зрадів товаришу, подумав, що той з ним грається.

Та раптом Восьмий як схопить його зубами! А зуби у бобрів гострі, потужні... Звідки було знати Бобрунькові, що це зовсім не гра. Так бобри б'ються... А Бобрунько навіть кусатися не вмів.

Покусаного Бобрунька врятували робітники розплідника та віднесли до лікаря Віталія Олександровича.

– Добряче тебе пошматували! – сказав лікар. – А який гарний був звір! – Лікар змастив його рани, узяв з кінчика хвоста кров на аналіз і дав звіряткові таблетку.

Бобрунька поселили самого. Рани його поступово загоїлися, шерсть відросла. Але він був сумний. Навіть Кирилу Сергійовичу він не радів, як колись раніше.

Коли до заповідника приходили екскурсанти, Бобрунька виносили на галявину. Нехай подивляться, як він сидить, як їсть, як ходить. Це цілком безпечно: адже він не кусається...

Автор: Сурова О.; ілюстратор: Строганова Н.

У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

- Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2024 Валерія Воробйова