|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Бобко – мисливський пес
Е.Успєнський
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Савченко А. і Б.Степанцев
В одному місті жив професор Іваненко. Він мову тварин вивчав. У цього професора був песик мисливський – Бобко, і вони могли один з одним чудово розмовляти.
Коли песик виріс, він почав просити господаря:
– Купи мені рушницю. Купи мені рушницю. Адже мені нема чого робити. Крадіїв у нас тут немає, за кішками ганятися якось негарно. І взагалі, я ж мисливський пес. Я без полювання й померти можу!
Господар погодився. Коли у песика був день народження, він купив Бобкові рушницю. І патрони купив, і сумку мисливську.
– Хай тобі, Бобку, щастить. Ось тобі рушниця. Стріляй, скільки тобі заманеться!
На другий день він відвіз Бобка на дачу, щоб Бобко там жив і полював. А сам до міста повернувся. І Бобко залишився на дачі сам.
Вранці він прокинувся, їсти нічого не став, тому що собак перед полюванням не годують. "Нічого, – думає, – я собі на вечерю чогось смачненького підстрелю!" Узяв він із собою сумку мисливську, патронташ, почепив рушницю та й пішов до лісу.
Бачить – на галявині заєць сидить. Пес рушницю скинув і став до нього підкрадатися: "Ох як я зараз по ньому бабахну!"
А заєць навтьоки. Пес за ним.
Біг та й наступив на сумку, упав, і в сумці заплутався. У тій, в якій здобич носять. Лежить і міркує собі: "Тепер я сам себе в сумці додому понесу. Ото смішно буде!"
Вибрався він із сумки та ну й знову за зайцем бігти. Добіг до вузенької річки, бачить – заєць її перестрибнув і на тому березі скаче.
Пес рушницю в зуби і за ним. Не упускати ж зайця!
А рушниця важка, тягне його вниз, ось-ось втопить мисливця. Дивиться Бобко, а він уже на дні.
"Що ж це виходить? – міркує пес. – Це вже не полювання, це вже риболовля буде."
Кинув він рушницю та почав спливати. "Нічого, клятий зайцю, – думає, – я тобі ще покажу. Я тебе і без рушниці дістану. Вуха тобі надеру. Дізнаєшся, як з мисливців знущатися!"
Тільки от ніяк спливти не може. Він сумкою мисливською – вона йому сьогодні цілий день заважала – за корч зачепився. І тут його хтось нагору потягнув.
Це його бобер з води витяг. Говорить бобер:
– Оце мені зайнятися нема чи, як різних собак з води витягати. Не вмієш плавати – не лізь у воду!
– А я і не просив мене тягати, – відповідає пес. – Може, я підводним мисливством займаюся, на водолаза тренуюся.
Погано псу. Дві години він на сонечку лежав та краяв себе: "Я на звірів полювати пішов, а мене бобер з води врятував. Що ж це виходить?
Прийшов пес додому, сумний-сумний. Аж тут господар приїхав, професор Іваненко.
– Чого це ти, Бобку, зажурився? – запитує.
А Бобко відповідає:
– У мене і бабуся, і дідусь, і прабабуся, і прадід, і всі дядьки з тітками були мисливськими собаками. У мене тільки їхніх медалей цілісінька скриня. А у самого мене полювати не виходить.
І розповів він господарю, як його бобер з річки витяг. Господар подумав, подумав і каже:
– А що як ми з тебе сторожового пса зробимо?
Бобко тільки лапою махнув:
– А, робіть хоч кімнатного песика, мені байдуже.
З того часу Бобко почав городи охороняти. Моркву, капусту та всякий інший буряк з петрушкою.
Тільки кепсько у нього виходило. Побачить він, наприклад, що заєць на іншому кінці поля капусту гризе.
Пес рушницю хапає – та й за ним. Йому б зайця прогнати та на поле повертатися, а він по сліду біжить. Адже він мисливський пес.
Так і пробігає цілий день за зайцем. А якщо й дожене, то що із зайцем робити? Стріляти шкода та й відпускати не хочеться. Що ж він, дарма за ним бігав?
Несе пес зайця додому. У нього вже повна хата зайців. А чим їх годувати? Капустою з городу? Але як він братиме капусту, якщо він же й сторож? Йому совість не дозволить.
Написав Бобко листа господарю:
|
"Любий господарю! Пропадаю. Погода у нас гарна, а сторож з мене поганий. Усе мене до лісу тягне. Замість того, щоб город охороняти, я за зайцями бігаю. Придумай що-небудь!" |
І господар придумав.
– Давай ми з тебе, Бобку, пуделя зробимо. – І повіз господар Бобка до міста, у перукарню.
Посадили Бобка в крісло у жіночій залі. Знизу його обстригли, а верхню половину закучерявили. Вийшов із Бобка пудель – хатній песик.
От тільки всі пуделі охоче вдома сидять, господарів розважають та на листонош гавкають. А Бобко сумує. Йому до лісу хочеться, або в поле. Адже він мисливський пес.
І тут господар придумав:
– Бобко, а ти знаєш, що таке фотополювання? Куплю я тобі фотоапарат, і будеш ти звірів фотографувати.
– Ура! – кричить Бобко. – Оце добре! І полювання виходить, і в звірів стріляти не треба!
Почалося у Бобка інше життя. Візьме він фотоапарат – і до лісу. Побачить зайця – і за ним! Дожене, сфотографує...
та й мерщій додому – плівку проявляти.
А на другий день знов за зайцями бігає, щоб фотокартки віддати. Спочатку зайці його боялися, а потім почали до нього самі приходити, цілими родинами. Хоч фотоательє відкривай.
А коли Бобко навчився гарні фотографії робити, він до бобра в гості прийшов:
– Привіт, лісопильне! – говорить. – Хочу тебе сфотографувати.
А бобер відповідає:
– Немає в мене часу, бачиш, греблю будую.
– Ну і будуй свою БоброГЕС. Не відволікайся. – І сфотографував бобра та всю його родину за роботою.
Дуже гарна фотографія вийшла. Професор Іваненко як побачив її, зрадів:
– Молодець, Бобко!
Він розмістив цю фотографію у журналі "Мисливство та риболовля" і написав велику статтю про Бобка. У цій статті він говорив, що на звірів не треба полювати, а треба їх фотографувати.
З того часу багато мисливців закинули свої рушниці і фотоапарати собі купили.
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова