Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Усі категорії

Фред Лорд

Блоха

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – А.Лебедєв

– Я зараз мрію тільки про одне, – зітхнувши, сказала Блоха, – про спокійне життя. Мені до смерті набридло працювати в цирку. Кожного дня по кілька вистав! Та й харчі погані. Гаррі навіть не дозволяє себе вкусити.

– Хто такий Гаррі? – поцікавився я.

– Оно він стоїть біля входу до цирку. Ви, звичайно, чули про дресированих бліх Гаррі?

– Невже блошиний цирк дійсно існує? – здивувався я.

– Що за безглузде питання? Звісно! – обурено сказала Блоха. – Блошині цирки з білосніжною ареною, скляним куполом і збільшувальним склом, через яке чудово видно виставу, існують більше ста років. У дев'ятнадцятому сторіччі вся Європа захоплювалася ними. Блошині вистави влаштовувалися навіть у королівських палацах. Чи не скажете ви, що вперше чуєте про Рудольфа фон Габсбурга?

– Як журналіст, я знаю імена усіх державних діячів і дипломатів, але я щось не пригадую... – невпевнено почав я.

– Яка ганьба! – вигукнула Блоха. – Навіть найбільш неосвічена блоха знає це ім'я. Пан фон Габсбург був знаменитим цирковим артистом і силачем у Блошиному царстві. Кажуть, ніби він міг крутити іграшкову карусель у п'ять тисяч разів важчу за його власну вагу.

– Так, у ті часи вміли жити, – помовчавши, продовжувала Блоха. – Бліх наряджали, як аристократів, і вони танцювали вальс під блошиний оркестр. За допомогою найтонших золотих ланцюжків їх впрягали у поштову карету. Кучер-блоха махав батогом, а варта, вдягнена у королівські лівреї, дуділа в сопілки. Блохи билися крихітними шпагами на дуелях. Одна блоха тягнула крихітну модель військового корабля. Друга – в костюмі Великого Чарівника – палила чубук. Третя, сидячи на спині у ще одної блохи, зображувала слона в золотих прикрасах, а раби, що супроводжували її, обмахували її опахалом. Усе це чиста правда! Моя знайома – приятелька музейного сторожа – бачила подібні вистави в музеї.

– Невже будь-яку блоху можна навчити всяких фокусів? – запитав я.

– Ні-і, блохи – вони різні. Ось, наприклад, ледачі або похмурі зовсім не підходять для цирку: їх важко дресирувати. Інші годяться тільки на ролі коней; є блохи, які скачуть високо, але стрибнути через обруч їх не змусиш. А зустрічаються справжні танцюристи! Такі колінця ногами виписують! У кожного з нас, як у всіх артистів, свій талант.

– Перепрошую... е... е... як я маю звертатися до вас: міс Блоха або містер Блоха?

– Ви розмовляєте з дамою. Звіть мене просто Флос. Вчені називають мене дуже складно – сифонаптера, що означає "з трубкою, але без крил". У цирку завжди багато бліх-дам, тому що вони більш кмітливі і, звичайно, найтерплячі.

– А стрибають вони теж краще за всіх?

– Так! Вчені робили експерименти й дізналися, що блохи-дами скачуть, зазвичай, вище ніж блохи-чоловіки: не менше тридцяти сантиметрів у довжину і майже двадцять сантиметрів у висоту.

– Ну, це дрібниці! Вчора ввечері в театрі одна з ваших подруг мене так вкусила, що я злетів майже до стелі.

– Так, але ж ви у дев'ятсот разів більші за нас, а я ніколи не бачила, щоб люди стрибали у висоту на триста метрів або перестрибували через високий будинок, – сказала Флос.

– Ви маєте рацію, – погодився я, – хоча одного разу я заснув на мурашнику в плавках. Шкода, вашого Гаррі не було тоді поблизу! Він напевно взяв би мене до свого цирку. Я так стрибав... Ну а тепер, Флос, розкажіть мені про звичайних бліх. Не можуть же всі вони виступати?

– Зрозуміло, ні. Та зараз ви навряд чи знайдете блошиний цирк. Радіо і кіно зовсім відбили у нас глядачів. Прикро, чи не так? А у звичайних бліх настали важкі часи. Вчені намагаються їх знищити.

– На це, мабуть, є причини, – зауважив я.

– Боюся, що так, – погодилася Флос. – Справа в тому, що на світі є мільйони бридких бліх. Багато з них – справжні вбивці.

– Вбивці? – вигукнув я. – Такі маленькі – і вбивці?

– Так-так, не дивуйтеся! Деякі блохи живуть на щурах – переносниках чуми, – сказала вона. – Напившися крові в щурів, вони нападають на людину і заражають її бубонною чумою. Так починається епідемія. В одній тільки Індії за п'ятнадцять років заразилося від бліх і померло від бубонної чуми сім мільйонів.

– Мені, мабуть, час йти, – сказав я, поспішно закриваючи блокнот. – Такого чудового дня шкода помирати, тим більше від укусу блохи.

– Ви ображаєте мене, сер! – обурилася Флос – Я ставлюся з повагою до собак і людей. І взагалі, блохи дуже розбірливі і не кожному приділяють увагу. Крім того, у різних тварин свої власні блохи. Деякі пінгвіни щороку залишають свої гнізда в ущелинах, вирушаючи подорожувати, а блохи терпляче чекають їхнього повернення.

– Хоча це й приємно, коли тебе хтось чекає вдома, я б усе ж таки не хотів, щоб це були блохи, – сказав я.

– Гм! Це не дуже приємно чути. Звичайно, ми не настільки приємні, як метелики, але у нас є багато спільного з ними. Ми проходимо ті ж стадії розвитку: яйце, личинка, лялечка і доросла блоха. Коли настає час, наші дітки розрізають свою яєчну шкаралупу спеціальним ножем, яким їх нагородила природа, і вибираються на волю. Бідолахи бувають такі голодні, що, якщо поблизу не знаходять чогось смачного, поїдають свою шкаралупу разом з тими блошатами, які ще не вилупилися. Сумно, так? Личинки мають щелепи, що можуть пережовувати їжу, а дорослі блохи харчуються тільки кров'ю тварин.

Вона замовкла, дивлячись на мою руку.

– Журналістів називають "тертими калачами". Ви нічого не матимете проти, якщо я вас покуштую?

– Ну, якщо вам вже так хочеться, – сказав я, мимоволі здригнувшись, – не можу відмовити дамі, і потім, ви були такі ласкаві... Але тільки один раз, не більше.

Було дуже цікаво спостерігати за нею. Вона високо підстрибнула і легко опустилася мені на руку. Потім озирнулася, наче золотошукач, який вибирає місце для буріння. Знайшовши його, вона встала навшпиньки і, як хірург, просвердлила маленьку дірочку в шкірі. Розширивши її пилкоподібними щелепами, вона вставила в неї своє сисальце і висмоктала маленьку крапельку крові.

– Тьху, яка гидота, – відпльовуючись, сказала вона. – Суцільна типографська фарба. Мені, мабуть, не варто йти від Гаррі. Адже в моїх жилах тече циркова кров. Моя прабабуся подорожувала з трупою дресированих слонів!

Автор: Лорд Ф.; ілюстратор: Лебедєв А.

У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

- Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2024 Валерія Воробйова