|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Білозубка
Ю.Коваль
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – М.Салтиков
Першого разу вона з'явилася ввечері. Підбігла мало не до самого багаття і схопила риб'ячий хвостик.
Я одразу збагнув, що це не звичайна миша. Значно менша за польову мишку. Темніша. А головне – ніс! Лопаткою, як у крота. Таким носом тільки землю рити.
А землерийок, я чув, знавці розрізняють по зубах: бурозубки та білозубки. Ким була ця мишка – я не знав, але чомусь хотілося, щоб вона була білозубкою. Так я і назвав її – Білозубка – навмання.
Білозубка почала приходити до багаття кожного дня, збирала риб'ячі хвости. Напевно, вона робила припаси на зиму, а під прогнилою колодою у неї були таємні комори.
Восени почалися дощі і я став вечеряти в хижці.
Якось я сидів за столом, пив чай з сухарями. Раптом на стіл скочила Білозубка, схопила найбільший сухарик,
скинула його на підлогу, а сама легко збігла по рубленій стіні, до якої був прироблений стіл. Схопила сухарик, потягла його до порогу.
Незабаром вона вона повернулася і видерлася на стіл. Я ворушився, кректав і кашляв, намагаючись налякати її, але вона не звертала уваги, бігала навколо пузатої склянки, шукала сухарі. Я просто не знав, що робити.
Узяв та й накрив її склянкою. "Посидиш трохи, – думав я. – Треба тебе провчити, бо зовсім совісті немає".
Залишивши Білозубку під арештом, я вийшов з хижі подивитися, чи не припинився дощ. Дощ не вщухав. Я намагався розгледіти верхівку гори – чи немає там снігу, але гора була вкрита хмарами.
Я змерз і, повернувшись до хижі, хотів налити собі гарячого чаю, як раптом побачив на столі другу Білозубку.
Ця друга була трохи крупніша від першої і поводилася зовсім нахабно. Пройшлась по моїх малюнках, штовхнула плечем сірниковий коробок. За манерами це була вже не Білозубка, а якийсь суворий дядько Білозуб.
Дядько Білозуб обійшов склянку, де сиділа Білозубка, сунув ніс під край, намагаючись її підняти. Нічого не вийшло. Тоді дядько вдарив у скло носом. Склянка трохи зсунулася.
Дядько Білозуб позадкував, щоб розігнатися і протаранити склянку, але тут я взяв другу склянку та й накрив дядька. Це його приголомшило. Він ніяк не передбачав, що з ним може статися те ж саме, що й з Білозубкою.
Слід сказати, я й сам розгубився. Переді мною догори дном стояли дві склянки, в яких сиділи Білозубка і Білозуб. Сам я сидів на лавочці, тримаючи в руках третю склянку, тріснуту.
Тим часом, зі шпарини біля порогу висунулася нова "лопатка". Перш ніж вилізти назовні, третя землерийка уважно все обнюхала, вивчила підлогу біля порогу, напала на слід та побігла до столу.
Поки вона дерлася на стіл, я раптом зрозумів, що там, під гнилою колодою сидить мишачий король Землерий. Це він посилає своїх підданих рятувати Білозубку. Дядько Білозуб, незграбний солдат, має діяти силою, хвостата нишпорка – хитрістю.
Нишпорка обійшла навколо перевернутих склянок, обнюхала третю, тріснуту, стала роздивлятися мою руку. Тут я зрозумів, що вона мене майже не бачить. Її очі звикли до підземної темряви. Я поворушив пальцем.
Нишпорка злякалася, швидко покотилася по столу, спустилася на підлогу та шмигнула у шпарину.
– Ваша величносте! – напевно докладала вона королю Землерию. – Там за столом сидить якийсь тип і накриває наших хлопців склянками!
– І багато у нього склянок?
– Є ще одна, тріснута!
Я взув високі чоботи, узяв сокиру та пішов пошукати сушняку на дрова.
– Ваша величносте, він пішов, – докладали в цей час розвідники королю Землерию. – Сушняк рубає і ще довго там провозиться. Треба діяти, бо буде пізно.
– Гаразд! – погодився король.
Коли я повернувся до хижі, обидві склянки були перевернуті, а третя, тріснута, валялася на підлозі і була вже не тріснута, а вщент розбита.
Я затопив грубу, заварив чаю. Свічку запалювати не став – вогонь з груби освітлював хижу. Вогняні світлячки танцювали на рублених стінах, на підлозі.
– Задерся з ногами на ліжко та чай п'є, – докладали розвідники Землерию.
Дядько Білозуб обурено роздував щоки:
– Мене, старого вояка, посадити в склянку! Я йому цього ніколи не пробачу! Сьогодні ж вночі вкушу за п'ятку!
– Годі тобі, – говорила Білозубка, – що було, то сплило. Краще вип'ємо пива та ходімо танцювати. Адже сьогодні наша остання ніч.
– Гарна ідея! – плеснув у долоні король. – Гей, пивовари, несіть пиво!
Пивовари прикотили діжку, і головний пивовар вибив з діжки корок.
Пінячись, пиво бризнуло на всі боки, і одразу ж з'явилися музики. Вони дуділи у сопілки, зроблені з риб'ячих кісток, деренчали на ялинових шишках.
Дядько Білозуб випив п'ять келихів пива та пішов у танок, от тільки хвіст йому заважав. Старий солдат спотикався й падав.
Білозубка схопила гітару і заспівала:
|
Ти ж моя землериєва воле! |
– Пішли в хижу! – крикнув хтось. – Там тепліше і місця більше.
І ось уже на підлозі біля гарячої груби з'явилися Землерий та Білозубка. Дядько Білозуб заповз у валянок та й заснув там.
Над грубою у мене в'ялилися на мотузці шматочки риби. Одна рибинка впала на підлогу, і землерийки заходилися водити навколо неї хоровод.
Цілу ніч веселилися у мене в хижі король Землерий і всі інші. Тільки під ранок вони трохи вгамувалися, сіли півколом біля груби та дивилися на вогонь.
– От і скінчилася наша ніч, – сказала Білозубка. – Прощавайте до весни!
Землерий, Білозубка та музики зникли у шпарині під порогом. Дядька Білозуба витягли з валянка та унесли під гнилу колоду.
Рано вранці я вийшов з хижі й побачив, що дощу вже давно немає, а скрізь – на деревах, на даху, на землі – лежить перший сніг.
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова