Казка.укр - Дитячі книги з малюнками українською
  Головна    Про сайт



Біла качечка

Російська народна казка

Біла качечка

Переклад українською – В.Королькова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Т.Шеварьова

Один князь узяв шлюб із красною князівною і не встиг ще надивитись на молоду дружину, не встиг з нею нагомонітися, не встиг її наслухатись, а вже треба було їм розлучатися: треба було йому їхати в далеку дорогу, лишити дружину саму. Що тут вдієш! Кажуть, вік обнявшися не просидіти.

Довго плакала княгиня, довго князь її умовляв, заповідав не полишати високих теремів, не ходити на посиденьки, з лихими людьми не знатися, недобрих речей не слухати.

– Гаразд, – каже княгиня, – все зроблю, як велиш.

Поїхав князь, а вона зачинилася у своїх покоях і не виходить.

От минув якийсь там час, аж приходить до неї молодиця, з виду – проста і привітна. А насправді то була відьма.

– Чого, – каже, – нудьгуєш? Хоч би на білий світ поглянула, хоч би садочок раз-другий перейшла, журбу розвіяла.

Довго княгиня відмовлялася, не хотіла, а потім думає собі: садочком походити не гріх, – і пішла.

А там озерце з джерельною кришталевою водою.

– А що, – каже молодиця, – день такий спекотливий, сонце пече, а водиця студена так і хлюпоче. Чи не скупатись нам?

– Ні, ні, не хочу! – княгиня їй. А сама подумала: воно й скупатись не гріх!

Скинула сарафан і стриб у воду. А відьма лясь її по плечі.

– Пливи ти, – каже, – білою качечкою!

Біла качечка

І попливла княгиня білою качечкою.

Відьма швиденько вирядилася в її одежу, прибралась і сіла чекати князя.

Тільки пес гавкнув, дзвінок теленькнув, вона вже біжить назустріч, кинулась до князя, цілує, милує. Він зрадів, руки простяг, пригортає її – йому й на думку не спало, хто вона.

А біла качечка знесла яєчок, вивела діток: двох гарних, а третє – недолугеньке.

От виросли вони, стали по озерцю плавати, золоту рибку ловити, лоскутики збирати, жупанці зшивати, вихоплюватись на бережок та позирати на лужок.

– Ой, дітки, не ходіть туди! – наказувала їм мати.

Біла качечка

Але дітки не зважали; сьогодні пограються на траві, взавтра побігають по мураві, далі, далі – і якось прийшли аж до княжого двору.

Відьма їх зразу впізнала, зубами заскреготіла. Покликала діток, нагодувала-напоїла і спати поклала, а далі повеліла розпалити вогонь, почепити казани, нагострити ножі.

Лягли два братики й заснули, а недолужка, щоб не застудився, матінка наказала їм у пазусі носити, – то він не спить, усе чує та бачить.

Серед ночі підійшла відьма до дверей і питає:

– Діточки! Ви спите чи не спите?

А недолужко їй:

– Ми спимо – не спимо, думу думаєм, що хочуть усіх нас порізати; вогні розпалено калинові, казани підвішено киплячі, ножі гостряться булатні!

– Не сплять!

Пішла відьма, походила-походила, знов під двері:

– Діточки! Ви спите чи не спите?

Недолужко знов їй те саме:

– Ми спимо – не спимо, думу думаєм, що хочуть усіх нас порізати; вогні розпалено калинові, казани підвішено киплячі, ножі гостряться булатні!

Біла качечка

«Що ж то все один голос чути?» – думає відьма. Прочинила тихцем двері, бачить: обидва брати сплять міцним сном. Провела вона над ними мертвою рукою – вони й переставились.

Рано-вдосвіта біла качечка кличе діток; дітки не йдуть. Вчуло біду її материнське серце, стріпнулась вона й полетіла на княжий двір.

А там, білі, як хустиночки, холодні, як крижиночки, лежали один побіля одного її синочки.

Метнулась вона до них, крильця розпростерла, діточок обхопила і материнським голосом заквилила:

– Кря, кря, мої рідні синочки!
Кря, кря, мої голубочки!
Я нуждою вас виходжувала,
Я сльозою вас випоювала,
Темні ночі недосипала,
Солодкого кусеня недоїдала!

– Жінко, чуєш – яка дивовижа? Качка промовляє людським голосом, – каже князь.

– Це тобі причулося. Накажи її з двору прогнати.

От качку проганяють, а вона облетить кружка та й знов до діток:

– Кря, кря, мої рідні синочки!
Кря, кря, мої голубочки!
Погубила вас відьма стара,
Відьма стара, змія люта,
Змія люта ще й підступна;
Забрала у вас батечка рідного,
Батечка рідного, дружиноньку мою,
Утопила нас в ріці-бистриці,
Обернула нас на качаточок,
А сама живе – величається!

Біла качечка

«Он воно що!» – подумав князь і загукав:

– Упіймайте мені білу качечку!

Кинулися всі ловити, а біла качечка літає й нікому не дається; вибіг князь сам – от вона йому на руки і впала.

Узяв він її за крильце й каже:

– Стань біла береза в мене позаду, а красна діва попереду!

Біла береза виструнчилась у нього позаду, а красна діва стала попереду, і в красній діві князь упізнав свою молоду княгиню.

Тут-таки упіймали білу сороку, підв'язали їй дві пляшечки, повеліли в одну набрати води живущої, в другу говірливої.

Сорока злітала, добула води. Бризнули на діток живущою водою – вони стріпнулися, бризнули говірливою – вони заговорили.

І стала у князя ціла родина, і стали всі жити-поживати, добра наживати, лихо забувати.

Біла качечка

А відьму прив'язали коневі до хвоста і розтерзали по полю: де відірвалась нога – там стала коцюба; де рука – там граблі; де голова – там кущ та колода.

Налетіли птахи – м'ясо поклювали, дмухнули вітри – кості розвіяли, і не лишилося від неї ні сліду, ні пам'яті!



Автор: Російська народна казка; ілюстратор: Шеварьова Т.

Фейсбук-група Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Живий журнал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Телеграм-канал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Інстаграм Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Ютуб-канал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн


Усі категорії


У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова





Гостьова книга Контакти   На головну сторінку

© 2015-2020 Валерія Воробйова