Академік Іванов

Всім відомий математик
Академік Іванов
Дуже лікарів боявся
Та в лікарню не ішов.

Він тигра міг погладити
По спині рукою,
Він не боявся стрінутись
З грабіжників юрбою,
Охоче усміхався він
Під дулом пістолету,
Витримував цілісіньку
Виставу із балету.
Від темряви він не дрижав,
У воду з висоти стрибав –
Для нас це не новини.
Але одного вечора
Заслаб він на ангіну.

І треба лікаря мерщій
З лікарні викликати,
А він боїться лікарів,
Мов яструба курчата.

Та сусідський хлопчик Вова
Допоміг йому чудово:
Швидко слухавку приклав
До вуха телефонну
І дзвонити швидко став
В лікарню він районну:

– Пришліть до нас, будь ласка,
Лікаря й машину:
Академік Іванов
Хворий на ангіну!

Найстрашніший лікар встав
Найстрашніший шприц узяв,
Найстрашніший свій халат,
Найстрашніші бинт і вату,
І медсестру найстаршу –
Страшну та поважну.
І уже з воріт лікарні
Мчить машина санітарна.

Один дзвінок, іще дзвінок –
Відчиняється замок.
Лікар входить, та дарма –
Хворого ніде нема.

В ліжко лікар заглядає –
Академіка немає.
Зазирнули у буфет,
В кухню, ванну, туалет...

Зник наш хворий! В чім причина?
А він заховався в скрині,
Там тихесенько сидить,
Через дірочку глядить.

Лікар викликав сусідів: –
Хто дзвонив, щоб я приїхав?
Я тут маю лікувати,
А не в дитячі ігри грати!

Якщо хворого не зможу
У квартирі відшукати,
Когось іншого я мушу
Замість нього лікувати!

Той, хто викликав машину,
Вийде хай на середину! –
І на стіл поклав – дивись! –
Валідол, касторку, шприц,
П’ять медичних ампул
Та кварцеву лампу.

Шприц побачивши, сусіди
Налякались, ніби діти
І хитають головами
– Не жартуєм з лікарями!
Ми не винні! Чесне слово!
Але враз виходить Вова:
– Викликав машину я!
І вина у цім моя! –
І хлопчина, так як міг,
Показав йому язик.

Оглядає лікар Вову:
– Ну, козаче, ти здоровий!
Та перед від’їздом ліки
Пропишу тобі я нині:
Печиво, варення, мед,
А ще – й апельсини!

Всі вітають смільчака.
Раптом – що за річ така?! –
Відчинилась раптом скриня
Й виліз хворий на ангіну:

– Я ховатися не звик
За чужії спини,
Якщо поруч видають
Людям апельсини!

Слава добрим лікарям!
Слава хлопченяті!
Я ховатись більш не буду
В скриню темнувату!

– Це іще дурниці! –
Малий сказав сміливо. –
Не боятись лікарів –
Невелике диво!
Якщо людям сказати –
Можуть засміятись.
Перукарів –
Ось кого треба боятись!