![]() |
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
Усі категорії |
Візантійський епос
Переклав з грецької О.Пономарів
Ілюстрації – О.Набока
В шість тисяч вісімсотому
Сімдесят третім році,
У вересні у місяці
П'ятнадцятого дня
Лісів, річок, гір мешканці
Зібралися на раду,
Зійшлись великі і малі,
Вельможні й зовсім прості.
На троні – грізноокий лев –
Звіриний цар-володар,
При ньому співправитель слон,
Безкостий, безсуглобий;
Барс, леопард – порадники,
Наклепники великі,
І ще чимало звірини
Сиділо в тому колі:
Нічний бешкетник сірий вовк,
Неситий волоцюга;
Хитрюща згубниця курей
Лисиця пишнохвоста;
Голодний завжди друг людей –
Собака бідолашний.
Вони годились, радились
Та й винесли ухвалу:
Слід відрядити посланців
До всіх чотириногих,
До благородних та значних,
До миршавих та вбогих.
Послом призначено кота,
Бо він і в пітьмі бачить,
І дати мишу є, наказ –
Котові в товариство;
У неї ж довгі вуса є,
Чималий ніс, великий хвіст.
Для допомоги і розваг –
Веселу й спритну мавпу.
Отож і рушили вони
Наказ читати звірам...
***
Налякані, здивовані
Були чотириногі,
Коли послів побачили,
Почули їхнє слово.
Зайчиська прудконогого
Та гострого на око
Послали оповісником,
Щоб швидше всі зібрались.
Панів-послів побачили,
Гостинно їх вітали,
Папери переглянули,
Послухали промови.
Не проминуло ще і дня –
Чотириногі в зборі,
Віл поруч буйвола сидить,
За ними вівці й кози.
Прекрасний благородний кінь
Сів з віслюком упертим,
Красуня сарна, олень, лань
І ненажери-свині...
Затихли всі. І на послів
Уважно поглядають;
"Із чим ви прибули до нас?
Що скажете, панове?"
І мовить миша в відповідь,
Смикнувши сивим вусом:
"Наказує нам батько лев,
Звіриний імператор,
Шляхетним, чистим і значним,
Нечистим та убогим
Зібратися на раду всім –
Великим і дрібноті,
Десь у широкому степу
Чи в затишній долині
Порадитись, помовити,
Думками обмінятись
І оцінити в кожного
Всі вартості та хиби.
Із цим до вас ми прибули,
У цьому наша звістка".
***
Якби ви бачили в той час
Узгір'я і долини,
Лани і праліси густі,
Ущелини глубокі!
Якого миру там було!
Який зчинився галас,
Коли на раду ту зійшлись
Усі чотириногі!
В широкім, запашнім степу,
В рівнині неозорій
Сидить на троні гордий лев,
Звіриний імператор.
З ним державні діячі –
Цвіт лісового царства –
З великим почтом, а довкруг
Шляхетні й прості звірі.
Цар лев, не зволікаючи,
До підданих звернувся
І урочисто проказав
Слова значні та мудрі:
"Шановні звірі! Розпочнім
Велику нашу раду,
Хай виступає кожен з вас,
Дотримуючись черги,
Промовця треба слухати
Уважно й шанобливо,
Хто здумає сваритися,
Порушувати спокій,
Того самого й рід його
Страшна спіткає кара!"
Взялась коняка мовити,
Та вовк заткнув їй рота:
"Чого ти лізеш наперед,
Задрипана нікчемо?"
Коняка відійшла убік,
Ображено зітхнула,
А вовк, задерши голову,
Стоїть серед майдану.
Зухвало та зневажливо
На звірів поглядає.
Не втерпіла ведмедиця,
Загримала на вовка:
"Ах ти, нахабо, злодію,
Душителю мерзенний!
Чого ти вихваляєшся?
Чим ти за інших ліпший?
Чи, може, ти кому приніс
Бодай маленьку користь?
У хащі цілий день лежиш,
Настане ніч – блукаєш.
А сам не здатний ні на що,
Нікому не потрібний,
Ще й обізвав нікчемою
Коняку чоброчесну!
А сам, поганцю, рік у рік
З корости не вилазиш,
В норі задушній сидячи,
Не бачиш світа й сонця,
Тебе з'їдають комарі,
Тебе жигають оси!"
Заслухавши ведмедицю,
Вовк так одповідає:
"Ну ти, потворо капосна,
Огидна бджолоїдко!
Кудлате ти опудало!
Дурних циган потіхо!
Одне ти тямиш: жолуді
Та з дички груші жерти,
Ні користі, ні радості
Від тебе не буває.
Чого ж бо ти хизуєшся
І гримаєш на мене?
А далі звірі повели,
Хто з них до чого здатний!
Що не промова то скандал,
Образи, сперечання...
***
Збентежений самотній цар
Спостерігав. Нарешті
До галасливої юрби
Із словом він звернувся:
"Доволі! Висловили все,
Чого тільки не чув я!
Образи, лайки, похвальба,
Докори, суперечки,
Безглузді звинувачення
І знов образи, лайки.
Тому, як цар, наказую
Відмовитись назавжди
Від дружби нелукавої,
Братерської любові.
На що заприсягались ми,
Бо ж ви цього негідні!
Хай знов панують серед вас
І чвари, й ворожнеча,
Чотириногі хижаки
Хай нищать травоїдних,
Зламати ми не можемо
Цих звичаїв одвічних!"
О, що там скоїлося вмить!
Збентежилися звірі,
Здивовані, обурені
Нечуваним блюзнірством,
Заремствували, заревли,
А віл підбіг до трону
І, повернувшись до царя,
Заголосив щосили:
"Дивіться на невірного,
Порушника присяги,
Натхненника бойовища
І зрадника бридкого!
Віднині ти мені не цар.
Не пан і не володар!
Якби правдивий ти був цар,
Ти б примиряв підлеглих,
До згоди їх би закликав,
До дружби та любові.
А ти нас свариш та цькуєш,
На бійку надихаєш.
Та хто ж ти після цього є,
Як не зловмисник чорний?
Виходьте, звірі, як один,
Усі, малі й великі,
Та враз віддячимо йому,
Порушникові клятви!
Віл перший кинувся у бій,
Труснувши головою:
З розгону рога застромив
У черево цареві –
Вмить випустив йому кишки
Та й повалив па землю.
А барс, побачивши царя
У жалюгіднім стані,
Поспівчував і пожалів,
Волові заперечив:
"Чим буде жити батько лев
І всі багаті звірі,
Коли не їстимуть волів
Та інших нешляхетних?"
З цими словами розігнавсь
І у вола вчепився.
Тим часом на середину
Рішуче вийшов буйвіл.
На барса враз накинувся,
Почав ногами бити,
Рогами його штурхати,
Шмагати, гамселити.
Від болю від нестерпного
Барс майже знепритомнів
І геть заслаблим голосом
Прошамкотів ледь чутно:
"Де ж ви, брати, товариші?
Я жду на допомогу!
Чого ж ви мовчки дивитесь,
Як б'ють мене негідні?"
Почувши голос цей слабкий,
Ведмідь із леопардом,
Лисиця, вовк, собака й кіт
Негайно в бійку встряли,
А незабаром збіглися
Всі інші хижі звірі
Й розпочали страшну війну
Супроти травоїдних.
Тепер волові з буйволом
Нелегко б довелося.
Але підскочила коза,
Свиня пришкандибала,
Баран та заєць, цап, вівця
Квапливо приєднались,
Щодуху закричав осел,
Б'є миша у литаври.
Верблюд аж пританцьовує,
Коняка стала гопки
Та й заіржала на весь ліс.
Знялась така тривога,
Такий страшний переполох,
Так моторошно стало.
Лисиця дременула в ліс,
Подався вовк у гори,
Кіт видерся на дерево,
В дупло сховалась мавпа...
Коли вже сонечко зайшло,
Скінчилася та бійка,
Згустилась ночі темрява
І всіх урятувала.
Не випадковість сталася –
Здійснилося пророцтво:
"Царя від кари не спасуть
Ні велич, ні могутність,
І не врятує велетня
Його велика сила".
Відтоді й досі боротьба
Іде в чотириногих:
Як і раніше, хижаки
З'їдають травоїдних,
Ворогування у лісах
На всі віки лишилось.
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2025 Валерія Воробйова