Казка.укр - Дитячі книги з малюнками українською
  Головна    Про сайт



Візантійський епос

Звірі хотіли згоди дійти

Звірі хотіли згоди дійти

Переклав з грецької О.Пономарів
Ілюстрації – О.Набока

Звірі хотіли згоди дійти

В шість тисяч вісімсотому
Сімдесят третім році,
У вересні у місяці
П'ятнадцятого дня
Лісів, річок, гір мешканці
Зібралися на раду,
Зійшлись великі і малі,
Вельможні й зовсім прості.

Звірі хотіли згоди дійти


На троні – грізноокий лев –
Звіриний цар-володар,
При ньому співправитель слон,
Безкостий, безсуглобий;
Барс, леопард – порадники,
Наклепники великі,
І ще чимало звірини
Сиділо в тому колі:
Нічний бешкетник сірий вовк,
Неситий волоцюга;
Хитрюща згубниця курей
Лисиця пишнохвоста;
Голодний завжди друг людей –
Собака бідолашний.

Звірі хотіли згоди дійти


Вони годились, радились
Та й винесли ухвалу:
Слід відрядити посланців
До всіх чотириногих,
До благородних та значних,
До миршавих та вбогих.
Послом призначено кота,
Бо він і в пітьмі бачить,
І дати мишу є, наказ –
Котові в товариство;
У неї ж довгі вуса є,
Чималий ніс, великий хвіст.

Звірі хотіли згоди дійти


Для допомоги і розваг –
Веселу й спритну мавпу.
Отож і рушили вони
Наказ читати звірам...

Звірі хотіли згоди дійти

***

Налякані, здивовані
Були чотириногі,
Коли послів побачили,
Почули їхнє слово.
Зайчиська прудконогого
Та гострого на око
Послали оповісником,
Щоб швидше всі зібрались.

Звірі хотіли згоди дійти


Панів-послів побачили,
Гостинно їх вітали,
Папери переглянули,
Послухали промови.

Звірі хотіли згоди дійти


Не проминуло ще і дня –
Чотириногі в зборі,
Віл поруч буйвола сидить,
За ними вівці й кози.

Звірі хотіли згоди дійти


Прекрасний благородний кінь
Сів з віслюком упертим,
Красуня сарна, олень, лань
І ненажери-свині...

Звірі хотіли згоди дійти


Затихли всі. І на послів
Уважно поглядають;
"Із чим ви прибули до нас?
Що скажете, панове?"

Звірі хотіли згоди дійти


І мовить миша в відповідь,
Смикнувши сивим вусом:
"Наказує нам батько лев,
Звіриний імператор,
Шляхетним, чистим і значним,
Нечистим та убогим
Зібратися на раду всім –
Великим і дрібноті,
Десь у широкому степу
Чи в затишній долині
Порадитись, помовити,
Думками обмінятись
І оцінити в кожного
Всі вартості та хиби.
Із цим до вас ми прибули,
У цьому наша звістка".

Звірі хотіли згоди дійти

***

Якби ви бачили в той час
Узгір'я і долини,
Лани і праліси густі,
Ущелини глубокі!
Якого миру там було!
Який зчинився галас,
Коли на раду ту зійшлись
Усі чотириногі!

Звірі хотіли згоди дійти


В широкім, запашнім степу,
В рівнині неозорій
Сидить на троні гордий лев,
Звіриний імператор.
З ним державні діячі –
Цвіт лісового царства –
З великим почтом, а довкруг
Шляхетні й прості звірі.
Цар лев, не зволікаючи,
До підданих звернувся
І урочисто проказав
Слова значні та мудрі:
"Шановні звірі! Розпочнім
Велику нашу раду,
Хай виступає кожен з вас,
Дотримуючись черги,
Промовця треба слухати
Уважно й шанобливо,
Хто здумає сваритися,
Порушувати спокій,
Того самого й рід його
Страшна спіткає кара!"

Звірі хотіли згоди дійти


Взялась коняка мовити,
Та вовк заткнув їй рота:
"Чого ти лізеш наперед,
Задрипана нікчемо?"

Звірі хотіли згоди дійти


Коняка відійшла убік,
Ображено зітхнула,
А вовк, задерши голову,
Стоїть серед майдану.
Зухвало та зневажливо
На звірів поглядає.

Звірі хотіли згоди дійти


Не втерпіла ведмедиця,
Загримала на вовка:
"Ах ти, нахабо, злодію,
Душителю мерзенний!
Чого ти вихваляєшся?
Чим ти за інших ліпший?
Чи, може, ти кому приніс
Бодай маленьку користь?
У хащі цілий день лежиш,
Настане ніч – блукаєш.
А сам не здатний ні на що,
Нікому не потрібний,
Ще й обізвав нікчемою
Коняку чоброчесну!
А сам, поганцю, рік у рік
З корости не вилазиш,
В норі задушній сидячи,
Не бачиш світа й сонця,
Тебе з'їдають комарі,
Тебе жигають оси!"

Звірі хотіли згоди дійти


Заслухавши ведмедицю,
Вовк так одповідає:
"Ну ти, потворо капосна,
Огидна бджолоїдко!
Кудлате ти опудало!
Дурних циган потіхо!
Одне ти тямиш: жолуді
Та з дички груші жерти,
Ні користі, ні радості
Від тебе не буває.
Чого ж бо ти хизуєшся
І гримаєш на мене?

Звірі хотіли згоди дійти


А далі звірі повели,
Хто з них до чого здатний!
Що не промова то скандал,
Образи, сперечання...

***

Збентежений самотній цар
Спостерігав. Нарешті
До галасливої юрби
Із словом він звернувся:
"Доволі! Висловили все,
Чого тільки не чув я!
Образи, лайки, похвальба,
Докори, суперечки,
Безглузді звинувачення
І знов образи, лайки.
Тому, як цар, наказую
Відмовитись назавжди
Від дружби нелукавої,
Братерської любові.
На що заприсягались ми,
Бо ж ви цього негідні!
Хай знов панують серед вас
І чвари, й ворожнеча,
Чотириногі хижаки
Хай нищать травоїдних,
Зламати ми не можемо
Цих звичаїв одвічних!"

Звірі хотіли згоди дійти


О, що там скоїлося вмить!
Збентежилися звірі,
Здивовані, обурені
Нечуваним блюзнірством,
Заремствували, заревли,
А віл підбіг до трону
І, повернувшись до царя,
Заголосив щосили:
"Дивіться на невірного,
Порушника присяги,
Натхненника бойовища
І зрадника бридкого!

Звірі хотіли згоди дійти


Віднині ти мені не цар.
Не пан і не володар!
Якби правдивий ти був цар,
Ти б примиряв підлеглих,
До згоди їх би закликав,
До дружби та любові.
А ти нас свариш та цькуєш,
На бійку надихаєш.
Та хто ж ти після цього є,
Як не зловмисник чорний?
Виходьте, звірі, як один,
Усі, малі й великі,
Та враз віддячимо йому,
Порушникові клятви!
Віл перший кинувся у бій,
Труснувши головою:
З розгону рога застромив
У черево цареві –
Вмить випустив йому кишки
Та й повалив па землю.

Звірі хотіли згоди дійти


А барс, побачивши царя
У жалюгіднім стані,
Поспівчував і пожалів,
Волові заперечив:
"Чим буде жити батько лев
І всі багаті звірі,
Коли не їстимуть волів
Та інших нешляхетних?"
З цими словами розігнавсь
І у вола вчепився.

Звірі хотіли згоди дійти


Тим часом на середину
Рішуче вийшов буйвіл.
На барса враз накинувся,
Почав ногами бити,
Рогами його штурхати,
Шмагати, гамселити.
Від болю від нестерпного
Барс майже знепритомнів
І геть заслаблим голосом
Прошамкотів ледь чутно:
"Де ж ви, брати, товариші?
Я жду на допомогу!
Чого ж ви мовчки дивитесь,
Як б'ють мене негідні?"

Звірі хотіли згоди дійти


Почувши голос цей слабкий,
Ведмідь із леопардом,
Лисиця, вовк, собака й кіт
Негайно в бійку встряли,
А незабаром збіглися
Всі інші хижі звірі
Й розпочали страшну війну
Супроти травоїдних.

Звірі хотіли згоди дійти


Тепер волові з буйволом
Нелегко б довелося.
Але підскочила коза,
Свиня пришкандибала,
Баран та заєць, цап, вівця
Квапливо приєднались,
Щодуху закричав осел,
Б'є миша у литаври.
Верблюд аж пританцьовує,
Коняка стала гопки
Та й заіржала на весь ліс.
Знялась така тривога,
Такий страшний переполох,
Так моторошно стало.

Звірі хотіли згоди дійти


Лисиця дременула в ліс,
Подався вовк у гори,
Кіт видерся на дерево,
В дупло сховалась мавпа...

Звірі хотіли згоди дійти


Коли вже сонечко зайшло,
Скінчилася та бійка,
Згустилась ночі темрява
І всіх урятувала.

Звірі хотіли згоди дійти


Не випадковість сталася –
Здійснилося пророцтво:
"Царя від кари не спасуть
Ні велич, ні могутність,
І не врятує велетня
Його велика сила".
Відтоді й досі боротьба
Іде в чотириногих:
Як і раніше, хижаки
З'їдають травоїдних,
Ворогування у лісах
На всі віки лишилось.

Звірі хотіли згоди дійти



Автор: Візантійський народний епос; ілюстратор: Набока О.

Фейсбук-група Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Живий журнал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Телеграм-канал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Інстаграм Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Ютуб-канал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн


Усі категорії


У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова





Гостьова книга Контакти   На головну сторінку

© 2015-2020 Валерія Воробйова