Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Усі категорії

Зустрілися два олені

Наталя Романова

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Г.Спірін

Сторінки:   1    2    3   

Тим часом Благородний олень, напившись, почав повільно занурюватися у воду.

Жук-олень навіть злякався: чи не задумав Великий олень втопити його. Але ні. Попливли.

І ось вони пливуть: Великий Благородний олень і Жук-олень. Місяць світить їм. Дорогу у воді проклав. Дорога до неба йде і вся місячним сяйвом переливається. Ніколи ще Жук-олень не бачив такої краси.

І тут знову йому захотілося бути Великим оленем, щоб плисти ось так, назустріч місяцю, один на один із ним, і щоб берега перед ним розступалися, і прохолода води освіжала його.

Ви тільки не думайте, що Великий Благородний олень не сумнівався. Він теж сумнівався – чи правий він? Чи справді маленький олень зачарований? Він теж порівнював. Що й казати: у маленького оленя – крила! Маленький олень літає! Як остання комашня – літає. Чи комар, чи ґедзь, чи мало хто ще. А тільки рід Оленячий цей олень підвів! Ім'я Оленяче – підвів!

І ще помітив Великий олень (навіть страшно сказати!)... ви знаєте, скільки ніг у цього крихітки? Шість!!! Шість ніг у цього маленького Жука-оленя. А у Великого оленя – чотири...

І багато ще чого помітив Великий олень. Він помітив, що у маленького оленя немає не тільки вух, а й носа! Такого, як у нього: великого, з ніздрями. Великий олень як втягне носом повітря – одразу чує, звідки вовк біжить.

Проте роги у маленького крилатого шестиногого оленя є. І роги ці – оленячі. І рогів таких немає більше ні в кого. Ні у комашні, ні у комара, ні у метелика. Але це значить – правий Великий олень: чари тут є. А чари чого тільки не начаклують. І на шести ногах забігаєш, і крила виростуть. І ніс зникне.

Так міркував Великий Благородний олень у той час, як віз на своїх рогах маленького Жука-оленя.

Минав час.

Вони скакали вперед, але Жук-олень відчував, що щось змінилося. Щось у повітрі змінилося, і у Великому олені, і в деревах, і в траві.

Усе частіше й частіше миготіли роги інших Великих оленів. І було чути їхній рев. Протяжний, сумний, але сильний і до чогось закликаючий рев. Олені напружували шиї, олені закидати роги, олені мірялися силою.

Кільце оленів стулялося. Олені вибивали ногами землю. Звук наростав, звук ставав голоснішим, сміливішим; тріск зламаних гілок, удари рогів. Здавалося, усі на щось чекають.

І тут почалося. Олені, нахиливши голови, кинулися назустріч один одному. Великі олені, Благородні олені. Зчепившись рогами, вони намагалися звалити один одного. Ламалися роги, дерева ламалися, гілки ламалися. Олені мукали. Олені хрипіли...

Ви запитаєте: навіщо все це? Відповім – для того б'ються олені, щоб дізнатися, хто ж із них найсильніший.

Тепер Жук-олень точно знав, що повинен перетворитися на Великого оленя. Адже і у жуків-оленів відбувається усе так само. І вони б'ються, щоб з'ясувати, хто найсильніший.

Ставши дибки, жуки-олені кидаються один на одного. Б'ються, зчепившись рогами. Калічать один одного.

А ще Жук-олень побачив, що оленихи – це самки Великих оленів – не мають рогів. Але ж немає їх і у самок жуків-оленів...

І ось що стало ясно Жуку: якщо Жук перетвориться на Великого оленя – діти його не будуть хробаками!

Справа в тому, що діти жуків-оленів дійсно схожі на маленьких черв'ячків, і, перш ніж перетворитися на справжніх жуків, вони чотири роки проводять у землі.

А тепер і цьому буде кінець!

Але коли ж, коли ж вони доберуться до старого Мудрого оленя?!

Великий Благородний олень стомився. Він хрипить, важко роздуваючи ніздрі. Але все ж іде та йде вперед. Тепер він знає, куди йти. Серед реву Великих Благородних оленів почув він рев Найблагороднішого оленя. Слабкий був той рев.

Швидше!.. Швидше!.. Поспішає наш Благородний олень.

Але тут... Тут сталося те, чого так боявся Великий олень. Ви пам'ятаєте, яким напруженим було його тіло, як тремтіла його шкіра, коли він їв сіль? Але тоді він був напоготові і не був змучений і був готовий до зустрічі з вовком. А зараз...

І затремтіла шерсть на олені, і затремтіли вуха оленячі, і затремтіла шкіра оленяча! І олень – полетів! О-о-о! У оленя є крила! О-о-о!

Але ось зупинився олень, і знову немає у оленя крил. Тому що крила оленя – це оленячі ноги, це тіло оленяче, пружне й легеньке.

А тепер я розповім вам кінець цієї історії.

Великий Благородний олень прискакав, нарешті, до Мудрого оленя. Найблагородніший олень ходив сам. Тому що старі олені у Великих оленів живуть самі. А вмирають вони від того, що зубів у них немає. Зносилися зуби, нема чим більше жувати... З голоду помирають старі олені. От і Мудрий олень, видно, зібрався помирати.

Поспішили до нього наші два олені. Зі своїм питанням і з надією, що Мудрий олень вирішить, нарешті, долю Жука-оленя.

Багато знав Мудрий олень. Він і про сонце знав, і про вітер, і про завірюху, що взимку заносить снігом так, що й рогів не видно. І як від комашні уберегтися. І як від вовка втекти, і від тигра – теж знав. І від людини як втекти. Якщо людина переслідує і вдень і вночі. Людині треба встигнути в очі подивитися, щоб зрозуміла людина, що очі у оленя такі ж самі, як і у нього, і не можна оленя вбивати.

І, напевно, сказав би Мудрий олень правду Жуку-оленю. Ту правду, що Жук-олень зовсім не олень, не Великий олень, не Благородний олень, а просто жук, бо жуки-олені були багато століть назад, коли Великих оленів ще й на світі не було. Так говорять легенди. А ще вони говорять, що роги жуків-оленів настільки гарні, що їх повторила природа, створюючи Великих оленів, Благородних оленів.

Усе це сказав би старий Мудрий олень, якби міг говорити. Але не міг він вже говорити. Слабий став старий олень.

Однак Великий Благородний олень усе зрозумів. За подихом Мудрого оленя зрозумів.

От і вся історія.

Що було далі? Жук-олень, дізнавшись, що він ніякий не Великий, ніякий не Благородний, дуже зрадів. І ще він зрадів із того, що рід жуків-оленів набагато старший від Великих Благородних оленів. А значить, живуть вони на землі довше і більше знають.

І повернувся Жук-олень додому: туди, де сонце зігріває кожен листочок, де краплі дощу, немов кришталеві кулі, звисають з гілок, де швидко, взад і вперед, бігають мурашки, де, склавши крила, сплять метелики, де цокотять коники і де так чудово... Бо світ маленьких і великих однаково чудовий!

Ви, можливо, скажете, що нічого цього не було. Що всю історію я вигадала. Але давайте розберемося.

Зустріч була. Зустріч двох оленів – Жука і Великого Благородного оленя. Ви ж згодні з тим, що вони цілком могли зустрітися?

І Жук-олень, сівши на оленячі роги, міг проїхати по лісі. Чому б йому не поїздити? Так?

Ну, а що вони думали при цьому? Так і про людей ми не знаємо, що вони думають. І теж вгадуємо. Одне вам можу сказати. Якщо наші двоє оленів думали про те, про що я розповіла, то думали вони точнісінько так, як тут описано. Погляньте на них, і вам це одразу стане зрозуміло. А вже про те, як живуть олені, Благородні олені, Великі олені, і про те, як живуть жуки-олені, я вам точно лише правду сказала.

Сторінки:   1    2    3   

У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

- Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2024 Валерія Воробйова