Казка.укр - Дитячі книги з малюнками українською
  Головна    Про сайт



Нанайська народна казка
у переказі Дмитра Нагішкіна
зі збірки "Амурські казки"

Порожня голова

Порожня голова

Переклад українською – Володимир Прокопенко
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Генадій Павлішин

Жив у роду Заксорів один хлопець на ім'я Чунгу. Хлопець як хлопець, все як у людей: двоє вух, двоє очей, один ніс, дві ноги, дві руки, одна голова. Тільки говорили про Чунгу, що в голові у нього зовсім порожньо. Мало працював, багато їв Чунгу. Мало думав, усьому вірив хлопець Чунгу. Так і жив. Їв, спав, на березі сидів, голову чухав, нікуди не ходив.

Пробував батько привчити сина до полювання. Збирався з собою в тайгу взяти.

Вбрали Чунгу в мисливський одяг. Унти взули лосячі, з шовковим шитвом. Наколінники натягли розшиті. Штани з найкращої ровдуги. Халат білий, оленячою шерстю шитий. Підперезали Чунгу ременем з качиних голів. На голову наділи пов'язку, гаптовану шовком, і шапочку з кабарги з хвостиком білочки. У руки списа дали з насічками. Збоку лука зі стрілами повісили, на пояс – два ножі: одного кривого, другого рівного.

Гарним хлопцем став Чунгу.

Сподобалося йому вбрання. Стоїть Чунгу, по халату себе рукою гладить. Регоче від радості.

Порожня голова

Каже йому батько:

– Досить, Чунгу. Ходімо.

Закрутив Чунгу головою: не хочеться йому йти, радість свою псувати.

Знову каже йому батько:

– Краса – не у вбранні чоловіка, а на кінці його списа! Ходімо, сину!

А Чунгу не слухає. Милується сам собою. Танцювати пустився. Тупцює на місці, крутиться, сам себе по штанах та по халату поплескує. Стріли впустив, спис на всі боки хилиться: так і дивись, щоб кого не скалічив.

Розсердився тут батько. Вдарив сина по голові. Загула голова у Чунгу, як мідний казан. Перелякався батько.

– Ой-йо-йо! – каже. – У сина мого голова, вочевидь, порожня... Біда та й годі! Що робитиму?..

Не взяв він сина з собою на полювання. З порожньою головою звіра не вполюєш!

Сів Чунгу на бережку. Заняття собі знайшов: у воду дивиться, своїм вбранням милується та по голові постукує. Шуму на ціле селище наробив.

Збіглися нанайці звідусіль – думали, хтось не до ладу гру на музичних колодах затіяв. Дивляться – аж то Чунгу по своїй порожній голові гамселить. Посміялися та й розійшлись.

Так велося й далі.

Батько Чунгу то на полювання в тайгу йде, то рибу на Амурі ловить.

Мати рибу солить, шкурки вичинює, їжу готує, сина та чоловіка годує.

А Чунгу ні до чого не здатний. Усе на березі сидить, голову чухає.

Я не знаю, скільки часу так спливло. Почали старі на силі підупадати. Мати від роботи стомлюється. Важко їй самій усе робити...

Каже вона старому:

– Я не можу більше сама поратися.

Покурили, покурили батько з матір'ю, подумали.

Каже батько:

– Треба Чунгу оженити. Буде тобі помічниця.

– Як можна Чунгу оженити?– питає мати. – У нього ж голова порожня. Хто за нього свою дочку віддасть?

– Добрий викуп буде – віддадуть, – відказує батько.

Почали старі торі – викуп – збирати.

Мідний казан великий узяли, шаблю заморську, три халати шовкових та три хутряних, дзеркало мідне, дванадцять пар сережок, списа з срібною насічкою, три сувої шовкової тканини, кольчугу з далеких островів – із бамбуку, з мідними застібками, тятиву в ріст мисливця та лук бойовий з костяною оздобою. Багатий викуп зібрали!..

Тільки в цьому селищі за Чунгу ніхто не хоче заміж іти.

А в сусідньому селищі жила одна бабуся з дочкою. Дуже бідна була бабуся. Дочку її називали Анга. Ніякого посагу не було в Анги, крім запряжки собак. Так бідно жили бабуся з дочкою, що в оселі у них не було навіть ковдр.

Ось засватали Ангу. Поплакала вона, але що вдієш – погодилась. Подумала, що тепер матері легше житиметься.

Вибила Анга люльку біля порога, щоб вогонь з батьківської домівки не винести, щоб щастя з неї не забрати. Стала ногою на свій казан. Із свого казана переступила на казан нареченого, що за порогом поставили, як то за звичаєм годилося, і забрав Чунгу в свій дім Ангу.

Порожня голова

Прийшли вони до Чунгу. Сів хлопець на нари. М'яса наївся. Вихвалятися почав:

– Знаєш, жінко, який я хлопець! Другого такого ніде нема! Знаєш, яка у мене голова! Такої голови ні в кого більше нема!

По голові себе Чунгу вдарив. Загула голова, як суха модрина у вітряний день.

Злякалась Анга: «Ой, зовсім у чоловіка голова порожня! Як жити з таким буду?» І заплакала Анга.

Не розуміє Чунгу, чого дружина плаче. Сидить, мовчить. Потім заснув.

Дивиться на нього Анга. Обличчя у хлопця гарне, як у всіх людей: двоє очей, двоє вух, один ніс... Розсердилась Анга: як це може бути, щоб у хлопця з порожньою головою було гарне обличчя як у всіх людей! Розсердилась і вирішила: «Нехай у тебе буде погане обличчя, щоб виглядом своїм ти людей не обманював!»

Червоної глини з печі взяла. Чорної сажі взяла. Розвела глину й сажу. Стало у неї дві фарби: чорна та червона.

Розмалювала Анга обличчя Чунгу червоними й чорними рисками. Так розмалювала, що навіть сама злякалась.

...Спав, спав Чунгу, нарешті прокинувся. Пити захотів. Узяв чумашку з водою, став пити. Подивився за звичкою у воду. А у воді відображення його видно. Не впізнав себе Чунгу. Питає:

– Гей, ти хто такий? Тобі що в моїй чумашці треба?

Довкола подивився – все знайоме: його піч, його оселя, його дружина на нарах сидить. А обличчя не його.

Покликав Чунгу:

– Анга, йди сюди! Хтось у чумашку заліз. Пика якась...

Анга запитує:

– Хто мене кличе?

– Це я тебе кличу, – каже Чунгу. – Це я, твій чоловік.

Анга похитала головою:

– Хіба ти Чунгу? У мого чоловіка обличчя гарне, а в тебе якась страшна пика!

– Це правда, – каже Чунгу, – у мене обличчя гарне, я хлопець гарний, це я сам бачив...

Подумав, подумав Чунгу, каже:

– От яке лихо скоїлося! Загубив я, мабуть, десь своє обличчя. Піду пошукаю.

Підвівся Чунгу з нар. Вийшов на вулицю. Іде, під ноги дивиться. По голові стукнув – гуде... Зрадів Чунгу:

– Це я! – каже. У воду глянув – зажурився: чуже обличчя. – Ні, – каже, – це не я.

Іде Чунгу, на людей натикається. Питає всіх:

– Чи не бачили ви Чунгу?

Сміються люди з нього.

– Ні, не бачили, – кажуть.

Чухає голову Чунгу.

– Мабуть, – каже, – у цьому селищі немає Чунгу. Піду далі.

І пішов Чунгу сам себе шукати.

Пішов із села і не вернувся. До цього часу знайти себе не може. І ніхто не шкодує за ним.

Від ледаря та дурня яка людям користь?

Порожня голова



Автор: Нанайська народна казка; ілюстратор: Павлішин Г.

Фейсбук-група Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Живий журнал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Телеграм-канал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Інстаграм Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Ютуб-канал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн


Усі категорії


У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова





Гостьова книга Контакти   На головну сторінку

© 2015-2020 Валерія Воробйова