|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Змія лагуни Гуама
Онелія Хорхе Кардосо
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Е.Савін
Неподалік від лагуни Гуама, у тому місці, де річка круто завертає, утворюючи закрут, а по берегах ростуть розмарини, жила Змія.
Коли сонечко йшло спати, а місяць визирав із-за пальм, Змія виповзала з води, виблискуючи при місячному сяйві сріблястою лускою.
І одразу ж лунав спів чергової пташки, що стерегла Змію. Виявляється, птахи давно змовилися між собою по черзі чергувати, щоб можна було злітати по плоди розмарину, поки Змія купалася в річці.
"Знову ці мерзенні птахи обікрали мене!" – злобно шипіла вона, виповзаючи з води, між тим як птахи зграями розліталися навсібіч.
Змія так довго сварилася, що Оса втрачала усе своє терпіння і, вилітаючи з гнізда, незадоволено дзижчала:
– Чому ти вирішила, що плоди розмарину належать тобі?
Змія виблискувала зеленими очима і, висовуючи свій роздвоєний язичок, шипіла:
– Тому що я їх охороняю.
– Яке це має значення? Адже це земля й сонце живлять дерева і допомагають визрівати його плодам! – не вгамовувалася Оса.
– Замовч! Не хочу більш-ш-ше тебе слухати! – шипіла Змія, уповзаючи до себе в нору. Вона чудово знала, що Оса розумніша за всіх отруйних змій у світі і що сперечатися з нею – марна праця.
Згорнувшись клубком у темній норі, Змія міркувала про те, як би їй провчити птахів. І кожного разу приймала одне й те ж саме рішення: "Завтра не піду купатися, а стерегтиму плоди".
Але наступного дня усе повторювалося: нора розжарювалася від сонця, Змія, ошаленівши від спеки, пірнала у воду, птахи стрімко летіли по плоди, а ввечері, вилізаючи з води, вона вчиняла сварку.
Нарешті Осі набридло дивитися, як бідолашним птахам доводиться нишком добувати собі їжу. Одного ранку, ще до того, як Змія прокинулася, вона постукала до неї у двері:
– Відчини, Зміє, це я, Оса!
Розсерджена тим, що її так рано розбудили, Змія визирнула з нори і невдоволено забурчала:
– Чого прийшла так рано?
Почувши від Оси, що та хоче запропонувати їй вигідну угоду, Змія запросила її до своєї нори. Змія обожнювала все, що могло принести їй хоч якусь вигоду. Недарма срібна луска вкривала все її тіло!
– Ти мала рацію, – схитрувала Оса, сідаючи ближче до Змії. – Плоди розмарину дійсно належать тобі, а не цим нахабним птахам!
– От бачиш! Отже, я розумніша за тебе! – роздулася від пихи Змія. – Шкода, що я не вмію літати, як ти, тоді б я давно їх усі з'їла. Укрилася б у гілках розмарину...
– І правильно б вчинила! – підхопила Оса, попиваючи каву, якою пригостила її подобріла Змія. – Адже на дереві серед гілок завжди віє прохолодний вітерець і не так спекотно, як у тебе в норі...
– Вірно! Як я сама до цього не додумалася! Завтра ж залізу на стовбур розмарину і сховаюся у гілках, – пообіцяла вона Осі і проводила її до дверей.
Вранці, задовго до того, як Змія прокинулася, Оса прилетіла до птахів і закричала:
– Скоріше приведіть сюди побільше дятлів! Я придумала, як вам допомогти!
І, підлетівши до птахів, Оса стала про щось тихенько дзижчати їм. Тільки-но вона закінчила, птахи розлетілися у різні боки на пошуки дятлів.
Коли навколо розмарину зібралося стільки дятлів, що вони здавалися великою червоною плямою, Оса підняла догори свою маленьку голівку й запитала:
– Гей, Зміє, ти нагорі?
– Тихіш-ш-ше, ти перелякаєш-ш-ш усіх птахів, – зашипіла Змія з верхівки дерева. – Зараз я спущуся донизу та з'їм їх!
Але тільки-но вона поворухнулася, як Оса скомандувала:
– Вперед, друзі!
І гострі дзьоби дятлів, звиклі довбати товсті пальми, застукотіли по стовбуру з такою силою, що вже за кілька секунд дісталися до його середини.
– Що ви робите? – перелякано закричала Змія. – Якщо ви перерубаєте стовбур, я впаду і розіб'юся об прибережні скелі. Пожалійте хоча б дерево!
Оса веліла дятлам зупинитися і глузливо продзижчала:
– Тоді тобі доведеться жити нагорі й харчуватися плодами розмарину.
Змія почала вмовляти Осу й птахів дозволити їй спуститися з дерева.
– Адже я не їм плодів, ви знаєте, – говорила вона.
– А, то ти їх не їж?! – переможно скрикнула Оса. – Ну гаразд, ми дозволимо тобі спуститися, але за однієї умови: ти негайно збереш свої речі й підеш жити в інше місце. Згодна?
– Так, так, звичайно! Я назавжди піду звідси! Присягаюся, що піду! – клялася Змія.
Але птахи не вірили її клятвам. Вони дуже добре знали зміїну вдачу.
Довго ще вмовляла Змія птахів і Осу, перш ніж вони дозволили їй спуститися. Покірна, як ніколи, з потьмянілою від страху срібною лускою, Змія спустилася з дерева й поповзла до нори.
Швиденько склавши у вузол свої манатки, вже за кілька хвилин вона пливла річкою, щоб ніколи більше не з'являтися у тих місцях, де ростуть розмарини.
А птахи з того часу весело цвірінькають і ласують стиглими, духмяними плодами.
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова