Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Усі категорії

Анансі і чарівний фонтан

Кубинська народна казка

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – В.Бордзиловський

Жила колись маленька дівчинка. Звали її Анансі. Коли вона була зовсім маленькою, померла її мати, і бідолашну Анансі виховувала мачуха.

Мачуха була дуже зла, часто била Анансі, не давала їй їсти та примушувала виконувати важку роботу.

У мачухи була рідна дочка Мірота, зла та брехлива. Вона пишалася своєю красою, як пава, та була ледача, як кішка.

Якось після обіду мачуха сказала Анансі:

– Іди до фонтану та помий як слід усі каструлі й ложки!

Пішла Анансі до фонтану і заходилася чистити каструлі й ложки. Раптом одна срібна ложка вислизнула у неї з рук та впала у воду.

Заплакала Анансі – адже зла мачуха жорстоко покарає її! Нахилилася дівчинка над водою, намагаючись угледіти ложку.

Придивилася й бачить, там у глибині, три маленькі зелені дівчинки. Пливуть, манять до себе Анансі, а в руках кожна тримає по срібній ложці.

Анансі, недовго думаючи, стрибнула у водойму, пірнула на самісіньке дно. Під водою вона знову побачила трьох дівчат та підпливла до них.

А вони сміються, танцюють навколо Анансі та простягають їй три срібні ложки.

Раптом дівчата зникли. Анансі виплила на поверхню з ложками в руках.

Повернулася Анансі додому щаслива. Розставила на кухні начищені до блиску каструлі, а три срібні ложки віддала мачусі.

– Де ти це взяла? – запитала мачуха. Розповіла їй Анансі про чарівний фонтан.

– Якщо це так, то принеси мені завтра три золоті ложки, інакше я вижену тебе з дому! – наказала мачуха.

Знову пішла бідолашна Анансі до фонтану. Дивиться у воду – а там ті ж самі дівчата так само плавають, на золотому піску танцюють. І в руках кожна тримає по золотій ложці.

Стрибнула Анансі у воду, оточили її дівчата, сміються, танцюють навколо неї.

Потім найстарша з дівчат віддала Анансі три золоті ложки.

Повернулася Анансі додому, віддала золоті ложки мачусі.

Мірота, як побачила золоті ложки, аж позеленіла від злості та щось зашепотіла матері.

– Негайно йди до фонтану та принеси діамантове намисто для Міроти! – наказала мачуха.

Побоялася дівчинка не послухатися, хоч вже й сутеніло. Пішла вона до фонтану і одразу ж пірнула на дно. Там вже чекали три дівчинки і у кожній в руці – по діамантовому намисту. Намиста так сяяли, наче сотні зірок впали у воду.

Дівчата оточили Анансі, затанцювали навколо неї та вдягли їй на шию три намиста.

Вийшла Анансі з води, сіла біля фонтану та забула про все – милується своїми намистами.

Раптом всі три намиста вислизнули у неї з рук та впали у воду.

Знову кинулася Анасі у воду, шукає намиста на дні, але немає там нічого – лише пісок.

Гірко заплакала Анансі. Раптом підійшла до неї дуже стара жінка з глеком у руках.

– Будь ласкава, дитино, набери мені води. Адже я й зігнутися не можу, – говорить вона.

Зачерпнула їй дівчинка води, подала напитися.

– Звідки ти? – запитує жінка.

– Я живу у цьому селі у мачухи.

– О, бідолашна Анансі, бідолашна сирітка, – сумно промовила жінка та погладила її по голові.

– А звідки ти знаєш моє ім'я?

– О, мені відомо багато речей, – засміялася назнайомка.

– А тепер зніми з моїх плечей мішок та допоможи дійти до дому, – сказала стара жінка.

Хоч і стомилася Анансі, але покірно взяла мішок та пішла за старою. Довго вони йшли. У Анансі вже ноги підгинаються від утоми, та й мішок був дуже важкий, але вона все йшла.

Нарешті дійшли вони до маленької хатки на краю гаю. Увійшли стара з дівчинкою до хати. Господарка попросила Анансі витрусити мішок.

І випали з нього всього лише одне рисове зернятко та одна горошинка. Здивувалася Анансі, а стара сміється:

– Ти у мене ще й не такі дива побачиш! А тепер постав рис варитися в один горщик, а горох – в інший. А якщо прийде кіт та попросить їсти, то жени його мітлою геть.

Пішла стара. Анансі зазирнула у горщики, а вони повнісінькі! В одному – білосніжний рис, а в другому – ніжний зелений горошок з маслом.

Раптом прийшов худий, облізлий, старий кіт. Треться об ноги, мурчить, дивиться жалібно.

Не змогла Анансі прогнати голодного кота – дала йому трохи рису та горошку. " Може, – думає, – не помітить господарка".

Поїв кіт та зник. Анансі стала мішати в горщиках, а там майже нічого вже не залишилося, тільки на дні по ложечці.

Тут прийшла господарка і сіли вони вечеряти. Анансі вишкребла горщики та поклала старій всі залишки, собі нічого не взяла.

– Я вже поїла, матінко.

Засміялася стара:

– Знаю, все знаю! Адже це я на кота обернулася, хотіла тебе випробувати. Подивися-но краще: адже горщики знов повнісінькі!

Поїла дівчинка, подякувала старій. А та дає їй три курячих яйця:

– Ці три яєчка дадуть тобі все, на що ти заслужила.

Дивиться Анансі – а перед нею вже не стара, а молода гарна жінка.

– Коли вийдеш на дорогу, на першому перехресті кинь одне яйце, друге яйце кинеш на другому перехресті, а третє кинеш там, де дорога вгору піде.

На першому перехресті Анансі кинула перше яйце. Чарівне яйце не розбилося, а перетворилося на срібне дзеркало. А побачила у ньому Анансі красуню у сукні казкової принцеси.

Ще трохи пройшла Анансі та кинула друге яйце. І з'явилася перед нею карета з чотирма білосніжними конями, а з козел зіскочив кучер та розчинив перед нею дверцята.

Поїхала Анансі далі. Коли дорога пішла вгору, кинула вона з вікна третє яйце. І тієї ж миті побачила вона з вікна карети дивний замок у зеленому парку.

Вийшла дівчина з карети та пішла до воріт замку. І з воріт їй назустріч вийшов прекрасний молодий принц. Узяв він її за руку та повів до свого замку.

Автор: Кубинська народна казка; ілюстратор: Бордзиловський В.

У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

- Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2024 Валерія Воробйова