|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Жаб'яче кохання
Валерій Роньшин
10+ Казка не для маленьких
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Н.Князькова
Жила в одному болоті маленька жирненька п'явочка. Звали її Лесечка. У неї завжди був дуже поганий настрій. Цілими днями вона лежала на дні і тоскно думала: "І чого ж це мені все так погано?.."
А поруч із нею жило жабеня на прізвище Кумко. І от цей Кумко несподівано закохався в цю саму Лесечку. І, природно, йому захотілося на ній одружитися. Він одягнув свій парадно-вихідний костюм зеленого кольору, взяв у лапку величезний букет болотяного латаття і вирушив робити Лесечці пропозицію.
Він застав Лесечку в ліжку. Вона ніжилася під теплою ковдрою і замріяно зітхала.
– Кохана, – вигукнув Кумко і встав на одне коліно, як лицар, – виходь за мене заміж!
– Кумко, – скривилася Лесечка, – як можу вийти заміж за мерзенну, зелену, з вічно виряченими очима жабу?
– Кохана, – лагідно відповів Кумко, – це тільки зовні я такий, а душа у мене білосніжна, пухнаста, з крильцями...
Але п'явка Лесечка все одно рішуче сказала: – НІ!
Повернулося жабеня Кумко додому ні з чим.
– І в кого ти такий дурник? – дивувалася Кумкова мати, стара жаба Пилипівна. – Що ти в ній знайшов?.. Звичайна п'явка, та ще й яка ледача. Тобі треба знайти скромну, працьовиту жабу; я б хоч під старість пуголовків побавила.
– Ах, мамо, ти нічого не розумієш, – тихо всміхався Кумко. – Лесечка не така, як усі. Вона особлива. І я кохаю її більше за життя.
І він піднімався на поверхню болота, дивився на сумний жовтий місяць, що висів у небі, і мріяв про Лесю. Одного разу на болоті з'явився новий мешканець. Якийсь мисливець проходив повз болото та викинув недопалок. Оцей недопалок і був новим мешканцем.
– Мене звуть містер Кент, – поважно назвався він. – Я народився в Америці.
– Ах, – зітхнула п'явка Лесечка. – Америка... пампаси... ананаси...
– Кохана, – ніжно виправило її жабеня Кумко, – пампаси і ананаси – це в Африці.
Але Лесечка вже не слухала його, на всі очі дивлячись на заморського гостя. Незабаром вони одружилися. І Лесечка стала вимагати, щоб усі називали її місіс Лесі Кент!.. На жаль, прожили вони недовго. Недопалок містер Кент незабаром зовсім розмокнув у вологому болотистому кліматі та й розвалився на шматки.
Лесечка залишилася вдовою. Знову Кумко нарвав найкрасивішого латаття, надів парадно-вихідний костюм зеленого кольору і, прийшовши до Лесі, запропонував їй свою руку і серце.
Але Лесечка знову сказала: – НІ!!
А незабаром по болоту пройшла чутка, що Лесі Кент, вірніше п'явку Лесечку, виловили юні натуралісти і віднесли до міської школи, помістивши там у скляну посудину зі спиртом.
Жабеня Кумко, не довго думаючи, зібралося в дорогу. Поклало собі в рюкзак кілька консервних бляшанок із сушеними комарами та й пострибало у місто.
У місті воно досить швидко відшукало школу; потихеньку прослизнуло у прочинені двері і, стрибаючи зі сходинки на сходинку, піднялося на третій поверх, де був розташований кабінет зоології.
І, уявіть собі, побачило там свою кохану Лесечку. Вона й справді сиділа в банці зі спиртом.
– Яке щастя, – радісно закружляло по кабінету жабеня Кумко. – Я знову поруч зі своєю коханою.
– Невже це знову Кумко з'явився? – розплющила одне око Лесечка. – Ох, ну і дістав же ти мене, братику!
– Богиня мого серця, – встало на коліна жабеня. – Я знову смиренно прошу вашої руки!
– Кумко, – сказала Лесечка хрипким голосом, бо вже добряче проспиртувалася в банці, – якщо хочеш знати, мені тут робив пропозицію людський скелет із кабінету анатомії. Та я навіть за нього заміж не пішла: аж надто він кощавий. А ти вважаєш, що я за тебе, слизького здихля, піду?!
Жабеня Кумко ані краплі не образилося на Лесечку за ці слова. Навпаки, воно дивилося на неї із любов'ю та обожнюванням.
– Кохана, – почало воно проникливо, – це я тільки зовні такий, а...
– Ой, чули ми вже ці казки, – урвала його Лесечка, – і те, що ти всередині білий, пухнастий та з крильцями. Ні, дорогенький, мене тепер не обдуриш! Я тепер вчена, наслухалася тут всякого від викладача зоології Пархоменка. Ніякої душі всередині немає, ясно тобі? Ані білої, ані чорної... А є оці – нутрощі: кишки всілякі, печінки і цей, як його... постійно забуваю, ось! згадала: міхур!!!
– О ні, Лесечка, ви помиляєтеся, – лагідно почав переконувати її Кумко.
Але тут хтось несподівано схопив його за лапку і перевернув догори дриґом.
Справа в тому, що в кабінет навшпиньки пробрався противний викладач Пархоменко. Саме він і схопив Кумка.
– Жаба! – радісно заволав Пархоменко. – Жива!
– Прошу вас, відпустіть мене, будь ласка, – з гідністю промовило жабеня Кумко. – Невже ви не розумієте, що це нечемно – хапати за ноги і перевертати. Ви ж викладач. Як вам не соромно!
– Га-га-га! Жаба!! – на все горло реготав Пархоменко. – Кумкає!!
– Послухайте, – почервоніло від сорому за Пархоменка жабеня. – Ви ж людина! Невже ви не розумієте, що такою поведінкою ображаєте свою людську гідність?!
– Зараз подивимося, жабо, що у тебе всередині, – діловито пробурмотів викладач, і в його руках блиснув скальпель. І... раз!., раз!., раз!..
...Розрізана зелена шкурка..
– Нічого собі, – відвисла щелепа у Пархоменка. – А де ж нутрощі?!. Гей! Гей! – він почав ганятися за душею по всьому кабінету. – Дай-но я тебе теж розріжу!
А дурненька п'явка Лесечка тільки тепер зрозуміла, яку вона зробила помилку, відкинувши чисту і світлу любов жабеня Кумка. Побачивши прекрасну душу, вона сама негайно закохалася в неї з усією силою, на яку тільки була здатна.
– Кумко! Кумко! – закричала Лесечка і затарабанила кулачками в скляну стінку. – Не покидай мене, коханий. Я згодна стати твоєю дружиною!!!
Але душа жабеня Кумка сумно усміхнулася, махнула на прощання білим крилом і вилетіла у відкриту кватирку. Тільки її й бачили...
Бідолашна Лесечка лягла на дно банки і заплакала. Вона плакала довго, довго, але сліз її ніхто не бачив, адже у банці був спирт.
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова