|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Аудіоказка "Заєць-задавака"
С.Міхалков
Заєць-задавака
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – П.Рєпкін
Не пощастило сьогодні горе-мисливцеві. Намучився, намаявся, а підстрелити нічого не зумів. Тож вирішив він трохи подрімати.
Заснув і не помітив, як вийшли на галявинку Заєць-задавака і Зайчиха.
– Дивись, дивись, жінко, рушниця!
– Що тобі, куций, до рушниці?
Але Заєць-задавака схопив рушницю та й ну тікати.
Стоїть у лісі дім. Живе в ньому Лисиця. От вона вийшла на ґанок.
– Піду спіймаю курочку: Вовк прийде на обід.
Замкнула Лисиця двері на гачок та й пішла.
А з-за кущів зайці вийшли.
– Ох, Зайчику, – каже чоловікові зайчиха, – не діло ти замислив. І ні з ким ти ніколи не порадишся!
– А з ким мені радитися? Я сам собі голова.
Піднявся Заєць-задавака на ґанок лисячого будиночка:
– Не бійся! Іди мерщій! Тепер тут ми будемо жити! Вдягай лисячий фартух та криши капусту. Будемо борщ варити.
– Ох, ох! – зітхає Зайчиха. – Жили б і жили, як усі живуть зайці.
– Навіщо мені так жити, як усі зайці живуть? Я тепер сильніший за всіх у лісі! Я дістав рушницю, Лисицю з дому вигнав.
Підійшла Лисиця до свого будиночка.
– Хто ж це мої двері відчинив?
Заєць-задавака рушницю сховав за спину і каже:
– Це я відчинив двері!
– Оце так-так! – зраділа Лисиця. – Давненько я зайчатинки не куштувала!
Кинулася вона на ґанок.
– Назад! Зараз я тебе застрелю!
Злякалася Лисиця, позадкувала.
– Що це за таке?
– А то таке, що тепер ми тут будемо жити.
– Пусти мене, куций. Давай разом жити. Я тебе не зачіпатиму.
– Іди-но краще, поки я не розсердився.
– Ну гаразд... Я тобі помщуся, капловухий!
– Забирайся, провалюй, руда! Я тебе аніскілечки не боюся, і розмовляти мені з тобою нема коли: борщ охолоне.
Увійшов Заєць-задавака в хату, сів до столу:
– Прогнав я Лисицю. Тепер страшніше за мене нікого в лісі немає! Захочу – і Вовка з нори вижену! Захочу – ведмежу барлогу займу! А потім до Африки поїду на левів полювати.
У цей час з лісу вийшли Старий Заєць зі своєю Зайчихою і зайчатами. Постукали у двері лисячого будиночка.
– Відкрийте, відчиніть скоріше! Це ми, ваші родичі!
– Пронюхали! – пробурчав Заєць-задавака і відкрив двері.
– Вітаю тебе, братику, з рушницею! – сказав Старий Заєць.
– Зайці кажуть, що ми тепер разом будемо жити, раз у нас на всіх – одна рушниця.
– Мало що кажуть. Моя рушниця! Де захочу, там і буду з нею жити!
– Виходить, ти зі своєю рушницею від усього нашого племені відбився? Погано – так разом, а добре – так окремо? Не чекав я від тебе. Ти думаєш тільки про себе.
Тут підійшов Вовк до лисячого будинку.
– Зайчатиною пахне! Мабуть, руда мене зайцем годуватиме. Ох, я зайців люблю. Відчиняй, руда!
А Заєць-задавака з-за дверей хоробро закричав:
– Немає тут ніякої рудої. Забирайся звідси, сірий! Тут тепер живемо ми, зайці! І один – з рушницею!
Не повірив Вовк, що у зайців є рушниця.
– Хо-хо-хо! Зайців я з'їм, а рушницею закушу, – сказав він і почав двері ламати.
Тоді відчинив Заєць вікно і поцілився у Вовка.
– Ану, спробуй, закуси!
Перелякався Вовк.
– Мені Лисицю треба. Вона мене сьогодні на обід запрошувала.
– Немає тут більше твоєї Лисиці! Забирайся! І скажи спасибі, що я в тебе не пальнув!
Тільки-но Вовк пішов, як Третє Зайченя на ґанок вибігло, забило лапками у двері.
– Відчиніть! Відчиніть! Це я, ваш небіж. Я боюся! Мене Вовк з'їсть!
– Скоро з усього лісу зайці в будинок набіжать! Ніде буде і рушницю поставити! – пробурчав Заєць-задавака.
– Не турбуйся! – сказав Старий Заєць. – Ми вже йдемо!
– Завтра вранці капусти мені принесіть. Та побільше.
– Ну й безсовісний ти. Таких, як ти, в нашому роду ще не було. Дивись, пошкодуєш!
– А мені нема куди йти, – сказало Третє Зайченя. – Батьки сьогодні вночі на городи збиралися, а мене вдома немає з ким залишити.
– Гаразд. Лягай на підлозі.
Ніч. Міцно сплять Заєць-задавака і Зайчиха. А Зайченя встало, взяло рушницю і почало її розглядати.
Тихо в лісі. Ніхто ще не прокидався. Вискочили на галявину Старий Заєць і Третє Зайченя.
– Чесне слово, дядечку, я сам бачив, що рушниця не заряджена!
Прибігла на галявинку Стара Зайчиха із зайчатами.
– Сорока чула, про що ви говорили. Тепер Вовк і Лисиця дізнаються, що рушниця не заряджена. Треба Зайця-задаваку попередити.
У цей час пролунало вовче виття, і на галявину вийшли Вовк і Лисиця.
– Я йому покажу, як Лисицю з дому виганяти! – каже Лисиця.
– Я йому покажу, як у вовків поціляти! – каже Вовк.
– Ти сховайся за будинок і дивися, що я буду робити, – говорить Лисиця Вовкові.
– Знаєш, куций, – улесливо заговорила Лисиця, – таких зайців, як ти, в жодному лісі більше немає. І ти такий добрий, такий хоробрий!
– Можу тепер тебе з Вовком до себе на роботу взяти. Хочете? – відповів Заєць.
– Будеш нас зайчатиною годувати – підемо до тебе на роботу, – каже Лисиця, а сама все ближче і ближче до Зайця підбирається.
Відступив Заєць.
– Ну, ну! Я таких жартів не люблю! Не підходь близько!
– А ну, куций, покажи, як твоя рушниця стріляє!
Скинув рушницю Заєць, клац-клац, а вона не стріляє.
Увірвалися Вовк і Лисиця в будиночок. Закрутилося там все, завертілося: верещать зайці, гарчать Лисиця з Вовком.
– Я Зайця з'їм!
– Ні, я!
Раптом вилетіла з вікна рушниця, а за нею вискочили один за одним Заєць-задавака та Зайчиха.
Тільки того й чекали Старий Заєць і Зайчиха з зайчатами. Швидко замкнули вони двері, зачинили віконниці.
Опинилися розбійники в пастці. Стукають у вікно, у двері ломляться, а вирватися не можуть.
– Відчиніть вікно! – просить Лисиця.
– Відкрийте двері! – благає Вовк.
А хвалько Заєць-задавака ніяк до тями не прийде з переляку.
– Дякуємо вам, ви нас виручили з біди! – каже Зайчиха.
– Ми завжди один одного виручаємо! – відповідають зайці.
– Ну, а з ними що робити будемо? – запитав Старий Заєць.
– Треба їх застрелити з рушниці! – запропонувало Зайченя.
– Це неможливо: рушниця не заряджена!
– Рушниця заряджена! – сказав Старий Заєць. – Зайченя помилилося – не туди дивилося. А ти, Заєць-задавако, курки не звів – ось вона і не вистрілила.
– А тепер відчиняй двері! – наказав Старий Заєць.
Тремтячи від страху, Заєць-задавака виконав його наказ.
– Виходьте! Лапи вгору!.. – скомандував Старий Заєць.
Вилізли Лисиця з Вовком на ґанок.
– Рушниця заряджена! Два стволи – два заряди, і вас двоє. Але стріляти я у вас не буду! – сказав Старий Заєць.
– А дехто каже, що не заряджена, – зауважила Лисиця.
– Не заряджена? Так? – обурився Старий Заєць і вистрілив у повітря один раз.
– А зараз лапи вгору та йдіть геть з нашого лісу! Щоб духу вашого не було! Ідіть! Коли з лісу в поле вийдете, можете лапи опустити.
– Треба було їх як слід провчити! – каже Заєць-задавака.
– Мовчи вже! – сказала Зайчиха, – бачили всі, який ти хоробрий.
– Все добре, що добре закінчується! – каже Старий Заєць, – Вовк із Лисицею ніколи більше сюди не повернуться. А декому все це буде гарним уроком на майбутнє! Дехто не буде більше хвалитися та задаватися.
– Це про мене? Так? – зніяковіло промовив Заєць-задавака.
– Ясно, про кого каже Заєць. Проси пробачення, – сказала Зайчиха.
– Я більше не буду! Ніколи більше не буду хвалитися та задаватися!
Слухати аудіоказку:
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова