|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Сергій Козлов, Юрій Норштейн
Їжачок в тумані
Ілюстрації - Франческа Ярбусова
Переклад українською - В.Воробйова
Щовечора Їжачок приходив до Ведмедика в гості рахувати зірки.
Вони сідали на колоду та, посьорбуючи чай, дивилися на зоряне небо.
Воно висіло над дахом, одразу за димарем.
Праворуч від димаря були Ведмедикові зірки, а ліворуч - Їжачкові.
Спочатку Їжачок йшов полем, де його оточила зграйка нічних метеликів, потім увійшов у сосновий ліс.
А коли вийшов, за ним вже крався Пугач, розчепіривши крила.
Та Їжачок його не помітив.
Він ніс Ведмедикові малинове варення та дивився в небо.
"Зірка!" — раптом зупинився Їжачок.
Пугач ледве не налетів на нього та теж втупився в небо.
"І в калюжі Зірка…" — сам до себе мовив Їжачок, побачивши її відбиток.
Пугач теж нахилився над калюжею, але нічого, крім себе, не побачив, та, розсердившись, розпушив своєю мохнатою лапою воду.
А Їжачок вже дивився в темний старий колодязь.
"Угу!" — гукнув Їжачок.
"Угу-у-у!" — загув у відповідь старий колодязь.
Їжачок зістрибнув на землю та на ходу знову гукнув, наче кинув камінця: "У-гу!".
І Пугач, проходячи повз колодязь, теж гукнув: "Угу!.." та зупинився, здивований.
Колодязь йому також відповів: "Угу-у-у-у-у!".
Пугач здерся на край колодязя та знову гукнув: "Угу!".
І колодязь у відповідь: "Угу-у-у-у-у-у-у…".
Пугач захихотів, і вони загукали разом, прислухаючись один до одного — Пугач та старий колодязь.
А Їжачок зі своєю торбинкою вже дріботів далі, сам про себе розмовляючи із Ведмедиком:
"А я йому скажу: "А я тобі малинове варення приніс".
А він мені скаже: "От і самовар прохолов, треба б гілочок підкласти… цих… ну як їх… ялівцевих!"
А я йому скажу… а я йому скажу… а я йо-му ска-жу…".
Та раптом застиг.
Одразу перед ним з туману випливла біла Конячка.
"Цікаво, — подумав Їжачок, — якщо Конячка ляже спати, вона захлинеться в тумані?"
І він став повільно спускатися з гірки, щоб потрапити в туман та подивитися, як там всередині.
"От же ж, нічого не видно. Навить лапи не видно".
"Коня-а-ачка!" — погукав Їжачок.
Але Конячка нічого не відповіла.
І раптом на Їжачка впав сухий Листок.
Їжачок з переляку закрив очі лапками… а коли визирнув… з під Листка, таємниче похитуючи своїм будиночком, відплив у туман Равлик…
Їжачок боязко підняв сухий Листок…
І зовсім поруч почув дихання:
"А-ха, а-ха!" — здіймаючи боки, і роздуваючись до неба, дихав Слон. Чи то був не Слон?
Їжачок обережно поклав Листок на місце і, задкуючи, навшпиньки, пішов у туман.
А з туману визирнула велика добра голова Конячки. Голова смачно попирхувала і хрумкала травою.
"Фр-р-р!" — зітхнула кінська голова, і сухий Листок, наче живий, зметнувся та відповз убік.
Десь удалині задзвеніло й раптом — "В-з-з-з!" — над головою Їжачка метнувсь та миттєво зник Кажан.
Їжачок навіть не встиг злякатися, а навколо нього затріпотіла, засріблилася легка зграйка Нічних Метеликів.
"Хе-хе-хе-хе-хе!" — передражнив Їжачок і навіть побіг за ними, підстрибнув, замахав лапками, уявляючи себе Нічним Метеликом, та раптом завмер, притискаючи торбинку…
З туману, наче з віконця, визирнув Пугач, гухнув: "Угу! У-гу-гу-гу-гу-гу!.." та розчинився в тумані.
"Псих", — подумав Їжачок, підняв суху палицю та, обмацуючи нею туман, рушив уперед.
Палиця, як сліпа, блукала в темряві, доки не вперлася в щось тверде.
"Тук-тук!" — постукав Їжачок.
Поклав торбинку та, перебираючи по палиці лапками, побачив перед собою дерево з величезним дуплом.
"Е-ге!" — обережно видохнув у дупло Їжачок.
"У-у-у-у!" — загуло дерево. Їжачок позадкував і раптом згадав про торбинку.
Він метнувся назад, оббіг дерево, крутнувся на місці… торбинки не було. Дерево повільно затягло туманом. Їжачок лишився сам.
"Ї-і-жа-а-чо-о-о-о-к!" — наче з краю землі долинув чийсь голос.
Туман згущувався навколо Їжачка.
Їжачок зірвав травинку, на якій сидів Світлячок, та, високо піднявши її над головою, наче зі свічкою, нахиляючись та вдивляючись собі під ноги, пішов у тумані.
Дерева, як щогли, танули у млі. Світлячок — маленький зелений вогник — ледве-ледве жевріючи, похитувався в тумані, освітлюючи шлях.
Але й він впав у траву та згас. Стало зовсім темно.
Туман закружляв навколо Їжачка. І Їжачок побіг. Йому здавалося, що з туману за ним женеться великий Равлик, Кажан, Пугач… дихає Слон, сиплеться листя с дерева.
Їжачок впав у траву та накрив лапками голову.
Але тут з туману з'явився Собака. Він поклав перед Їжачком торбинку, позіхнув на всю свою собачу пащу та зник в тумані.
Здалеку долинув голос Ведмедика:
"Ї-і-жа-а-чо-о-о-о-к!".
"О-го-го-го-го!" — рвонув на голос Їжачок, та раптом — шу-бовсь! — впав у воду.
"Я — в річці, — зцепенів від жаху Їжачок та, трохи почекавши, вирішив — нехай ріка сама несе мене".
Він глибоко зітхнув, і річка понесла его вниз за течією.
Високо в небі горіли зорі, над ним пропливла голова Конячки, десь далеко тоненько грала музика…
"Я зовсім промок. Я скоро потону", — подумав Їжачок.
Раптом хтось торкнувся його задньої лапи.
"Вибачте… — безмовно спитав Хтось, — хто Ви та як сюди потрапили?"
"Я — Їжачок, — теж безмовно відповів Їжачок, — я впав у річку".
"Тоді сідайте мені на спину, — безмовно промовив Хтось, — я відвезу вас на берег".
Їжачок сів на Чиюсь широку слизьку спину і через хвилину опинився на березі.
"Дякую!" — вглос промовив Їжачок.
"Нема за що!" — безмовно відповів Хтось, кого Їжачок навіть не бачив, і зник у хвилях.
Їжачок з торбинкою сидів на колоді та дивився прямо перед собою застиглими очима.
Почулися чиїсь квапливі кроки.
"Їжачок! Де ж ти був? — гепнувся поруч захеканий Ведмедик, — я гукав, гукав, а ти не відгукувався!.."
Їжачок нічого не відповів. Він тільки трохи скосив очі вбік Ведмедика…
"Я вже й самовар на ганку роздув, крісло плетене присунув, щоб зручніше зірки рахувати було… от, думаю, зараз прийдеш, сядемо, питимемо чай, з малиновим варенням, ти ж малинове варення несешь, так? А я й самовар роздув і гілочок... цих… ну як їх?"
"Я-лів-це-вих", — повільно підказав Їжачок .
"Ялівцевих! — Зрадів Ведмедик, — щоб димок пах… Та… та… та… та... Та хто ж крім тебе зірки лічитиме?!"
Ведмедик все говорив, говорив, а Їжачок думав:
"Все ж таки добре, що ми знову разом".
А ще Їжачок думав про Конячку:
"Як вона там, у тумані?.."
Було тихо.
В Нічному небі яскраво горіли зорі.
Пугач перемовлявся з колодязем.
"Угу-у!" — говорив Пугач.
"Угу-гу-гу-гу-гу-гу!" — відповідав йому Колодязь.
"Угу-у!" — кричав Пугач.
"Угу-гу-гу-гу-гу-гу!" — гув Колодязь.
"Угу-у!"
"Угу-гу-гу-гу-гу-гу!"
"Угу-у!"
"Угу-гу-гу-гу-гу-гу-у-у!"
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова