Війна грибів з жуками

Залунав у лісі крик:
То надумав Боровик
Всі Гриби у гурт зібрати
І Жуків повоювати.

Посилає посланців:
– "Звіть Грибів зо всіх кінців;
В сурми грайте та гукайте, –
На війну Грибів скликайте!"

Як почули те Опеньки,
 Стали гірко голосить:
– "Наші ніженьки тоненькі...
Де нам зброю вже носить!"

Обізвались Печерички,
Прехороші молодички:
– "Наше діло – сторона,
Не про нас ота війна!"

А синенькі Маслюки, –
Недотепні вояки
Загули: – "Та це-ж напасть!
Нам добра війна не дасть!"

Як почули Синегубці,
Що сиділи нишком вкупці,
На гінців давай свариться:
– "Геть тікайте, одчепіться!"

З'ївши облизня, гінці
В інші кинулись кінці,
Кличуть військо з-під пеньків,
Щоб повстало на Жуків.

Перші збіглись Гірчаки.
– "Добре, – кажуть, – ми такі,
Що, коли вже так годиться,
До загину будем биться!"

А Рижки й собі завзяті:
– "Де-ж той ворог наш проклятий?
А ну, дай сюди його!
Ми такі, що ого-го!..."

Як почули Ковпаки,
Стисли шаблі в кулаки,
Шапки вгору, вуса вниз:
– "Лютий враже, стережись!...

Військо добре назбирали,
Мухоморів в санітари
Разом всіх попризначали:
Мухомори-ж знають чари...

Все для війська постачати
Погодились Сироїжки:
Сироїжки мусять знати
Всі стежки і всі доріжки...

Закортіло й Гадючкам –
Тим цибатим смердючкам:
– "На війну і нас візьми –
Чатувати будем ми..."

От зійшлись Гриби з Жуками
Шпарко бились з ворогами...
Знищили-б Жуків усіх,
Та зненацька стався гріх:

Боровик не доглядівся –
За пеньочок зачепився,
Головою сторч упав
І в гарячий борщ попав...