|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Вередлива принцеса
Німецька народна казка
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – В.Лалаянць
Жили колись Король із Королевою, і була в них дочка – дуже вродлива Принцеса. От тільки примхлива і нечемна.
Якось Король влаштував лицарський турнір. Переміг на ньому Лицар у червоних обладунках. На щиті у Лицаря було написано девіз: «Завжди вперед!»
Король та Королева привітали переможця. А примхлива Принцеса тільки скривилася і сказала, звертаючись до свого блазня:
– Здається, він схожий на червоного вареного рака, ти згоден зі мною, Карле?
А блазень одразу ж склав пісеньку:
|
Рак червоний, як собака, |
– Сподіваюся, ви не образитися на пісеньку блазня? – сказала Принцеса.
– Я не ображаюся на дурнів, лише на їхніх господарів! – відповів ображений Лицар, скочив на коня та поскакав геть.
Після цього випадку Король твердо вирішив, що Принцесу пора видавати заміж. І помчали гінці по країні, сповіщаючи, що принцесі шукають чоловіка.
Незабаром з усіх куточків світу з'їхалися женихи. Вони чекали на вихід Принцеси і дуже хвилювалися.
Лише один з женихів у червоному камзолі не хвилювався. Стояв собі осторонь і спокійно гриз горішки.
Стала Принцеса знайомитись із женихами.
– Що скажеш, Карле? – спитала вона блазня, зупинившись перед товстуном в яскравому одязі.
– Пивна бочка – у господарстві пригодиться! – не замислюючись відповів блазень.
Наступний наречений був дуже худий, і блазень порівняв його з ліхтарним стовпом.
Нарешті Принцеса підійшла до нареченого в червоному камзолі. А він, як і раніше, не звертав на неї уваги і гриз свої горішки.
– Ви знущаєтесь? – обурено спитала Принцеса.
– Тренуюся, – відповів наречений. – Я знаю, який міцний горішок мені доведеться розкусити.
Блазень подивився на нареченого, на Принцесу і проспівав:
|
Йому, тирлім-тирлім-пах-пах, |
Принцеса розсердилася та дала блазню ляпаса, а жених поплескав його по плечу:
– Не сумуй, друже. Побачимо, чи будеш ти правий! І, вклонившись Принцесі, пішов геть.
Король і Королева були дуже незадоволені поведінкою Принцеси.
– Це Ваша дочка! – грізно кричав Король. – Від вас у неї така зухвалість та зарозумілість!
– Вона така ж само моя, як і ваша! Це ви в усьому винні! – заперечила Королева.
– А, то це я винен? – обурився Король. – Тоді нехай вона виходить заміж за першого жебрака, що підійде до нашого замку!
Сталося так, що неподалік того місця, де сперечалися Король із Королевою проїжджав вершник. То був жених у червоному камзолі. Почувши останні слова Короля, він раптом пришпорив коня і помчав в інший бік.
Через деякий час до воріт королівського замку підійшов Жебрак у брудному лахмітті з довгою сивою бородою. Варта гостинно відчинила перед ним ворота.
Король дотримав свого слова. Він видав дочку за першого жебрака, що прийшов до замку. Перелякану та обурену принцесу віддали чоловікові, а охороні наказали не пускати її назад.
– Краще жити у лісі, ніж із тобою! – опиралася Принцеса.
– Що ж, то йди до лісу, – відповів їй Жебрак. – Тільки май на увазі – там ведмеді. Почуєш гарчання – лягай на землю та удай мертву!
Не встигла Принцеса увійти в ліс, як десь зовсім поряд пролунало грізне гарчання. Бідолашна впала на землю і заплющила очі.
З-за кущів вийшов Жебрак. Підкравшись до Принцеси, він легенько погладив її по голові, а потім побіг назад до того місця, де вони розлучилися.
Трохи полежавши та вирішивши, що небезпека минула, Принцеса розплющила очі та з криком «рятуйте!» вибігла з лісу.
Жебрак поспішив їй назустріч.
– Що трапилося? – спитав він. – Ведмідь напав?
– Так, – відповіла тремтяча Принцеса. – Тільки це був дуже добрий ведмідь, він погладив мене по голові!
Пішли Принцеса та Жебрак далі. Бачать – на лузі стара селянка доїть корову. Захотілося Принцесі пити.
– Гей, стара, подай мені кухоль молока!
– Хіба так просять? – здивувалася старенька. – Треба сказати: «Бабусю, пригостить мене молочком, будь ласка».
Принцеса закусила губу і повторила:
– Бабусю, пригостить мене молочком, будь ласка...
– На здоров'я! Бери відро та надої скільки тобі треба.
Принцеса не вміла доїти. Вона смикнула корову за хвіст. Корова брикнула ногою, відро перекинулося. Так і лишилася Принцеса без молока.
Настала ніч. Довелося Принцесі та її супутникові заночувати у стогу сіна. Прокинулася Принцеса вранці. Сукня на ній зім'ята. З волосся стирчить сіно. Проходила повз дівчинка зі стадом гусей – почала сміятися з принцеси.
Розлютилася Принцеса, кричить:
– Припини сміх, віджени гусей! Знаєш, хто я така?
А дівчисько регоче:
– Звісно, знаю. Ти – опудало.
Довго йшли Принцеса та Жебрак. Дерлися гірськими схилами, переходили вбрід річки, мокли під дощами. Жебрак був добрий, він як міг піклувався про принцесу і, мало-помалу, вередлива красуня втрачала свою гордість і почала відчувати вдячність до свого супутника.
– Коли ж ми прийдемо до твоєї хати? – запитала Принцеса.
– А в мене немає хати, – спокійно відповів жебрак. – Я живу в печері. Тільки туди ніхто не повинен знати дороги...
І він зав'язав Принцесі очі хусткою.
Тут вийшли вони на широку рівну галявину перед палацом, а Жебрак все остерігає:
– Обережно – праворуч яр... Ліворуч – урвище... Стежка дуже вузька, не оступися.
– Ось і моя печера! – сказав жебрак і змусив Принцесу сильно нагнутися, ніби вона має пройти крізь дуже низький прохід.
– Чи згодна ти залишитися тут зі мною назавжди?
– Згодна, – прошепотіла Принцеса.
– Ну, тоді... Можеш знімати пов'язку!
Принцеса розв'язала хустку і побачила себе у гарному величезному палаці. Поруч із нею стояв молодий Король. На підлозі валялися лахміття та фальшива борода. А на стіні висів портрет лицаря в червоних обладунках.
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2026 Валерія Воробйова