|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Г.Циферов
Велетень-малюк
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр - Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Б.Тржемецький
Було колись дуже гарне місто на світі.
І в ньому жили люди.
І, як усі люди, вони, зазвичай, не помічали краси свого міста.
Але одного разу сюди прийшла велика людина, чоловік. Він сказав: "Дивно. Ці точені будівлі я б міг винести на долоні. Вони легкі, як музика".
І він ще щось сказав, але зараз того ніхто не пам'ятає.
А я думаю, що він, напевно, розповів казку.
Ось таку:
«Жила на світі сім'я велетнів. Тато, мама і велетень-малюк.
Як і всі малюки, велетень-малюк любив гратися. Але іграшки йому були потрібні великі, велетенські.
І тому тато з усього світу, з усієї землі приносив йому на долоні гарні будинки з гострими дахами, гарні замки з круглими баштами, храми з веселими дзвонами.
І цілий день велетень-малюк грав, грав з ними.
А потім він виріс.
І красиві замки та будинки стали йому не потрібні.
Він пішов і забув про них, але прекрасне місто залишилося.
Тепер там вже живуть люди. І, як і всі звичайні люди, вони не помічають краси свого міста.
Але коли приходить або приїжджає хтось чужий, він завжди каже:
— Яке іграшкове місто. Його можна винести на долоні: він легкий, як музика.
Вам вже подобається це місто, і ви просите розповісти далі.
Гаразд. Я розповім усю його історію.
А точніше, історію того, хто в ньому жив.
Історію маленького велетня-малюка.
Що він любив.
Про що думав.
І як став великим.
Історія перша
Я навіть не знаю, яку історію розповідати першою.
Найстрашнішу, найсумнішу, найвеселішу?
Ну, думаю, краще спочатку най-, найпростішу.
Отже, історія найпростіша.
Одного разу маленькому велетню-малюку інший велетень-малюк сказав:
— Підемо до блакитного моря пити солону воду.
— Солону воду, — усміхнувся велетень-малюк. — Напевно, це дуже смішно.
І вони пішли туди, де дуже смішно.
Мій велетень-малюк хотів пити одразу. Але інший велетень-малюк сказав:
— Стривай, стривай! Хіба ти не бачиш на воді пінку? Треба її спочатку здути.
Мій велетень-малюк не знав, що таке пінка. Він просто нагнувся і почав дмухати.
Дмухав, дмухав. Набридло.
— Дивись, — сказав він іншому велетню-малюку і показав на небо. — Там теж є пінка, треба й її здути.
Тепер вони обидва підняли носи догори і почали дмухати. Дмухали у чотири щоки. Так вони дмухали весь день, і хмари пливли туди, куди вони дмухали.
На захід.
На південь.
На північ.
На схід.
Звичайно, втомилися. Але зате ввечері... Увечері всім і кожному стало ясно, чому вітер, і чому пливуть хмари. Це тому, що якісь велетні-малюки десь дмухають. Дмуть і дмуть у чотири щоки.
Автор: Циферов Г.; ілюстратор: Тржемецький Б.
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова