Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Усі категорії

Турбйорн Ергнер

Як Уле Якоп ходив до міста

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Н.Князькова

Каченя Уле Якоп живе на маленькому хуторі. За хутором – чудовий ставок з прохолодною водою. А біля ставка – луг із зеленою травою.

Щоранку каченя Уле Якоп йде купатися.

По дорозі він вітається з псом на ім'я Ганнібал і качечкою Ганне.

Біля ставка, на лузі пасеться кінь Пелле. Його Уле Якоп вважає своїм найбільшим другом.

Якось вранці Уле Якоп плавав у ставку. Він плескався і пірнав. Сама собою в нього склалася пісенька, у якій були такі слова: "Гакк... гакк... тру-ля-ля!" А ще: "Уть... уть..."

Каченя попливло до берега, щоб заспівати свою пісеньку коню Пелле. Але Пелле не було видно.

"Куди він поскакав? Може до міста? Піду-но й я туди", – вирішило каченя.

Уле Якоп вибрався на берег. Йому довелося йти через ліс. Щоб не боятися, він тихесенько наспівував свою вранішню пісеньку.

Побачивши залізничну колію, Уле Якоп пішов по шпалах. Тут йому довелося підстрибувати, перескакувати зі шпали на шпалу.

– Ду-у-у! – загуло позаду. Каченя озирнулося й побачило поїзд, який швидко наближався до нього.

Лопочучи крильцями, каченя скотилося з насипу в канаву. Якби він хоч на секунду забарився, вже не було б більше Уле Якопа.

Нарешті Уле Якоп дістався до міста. Маленьке каченя зі страхом дивилося, як вулицями мчали автобуси, автомобілі та трамваї.

Уле Якоп побіг через трамвайні колії.

– Гей, гусятко, обережно, потрапиш під колеса! – закричав водій трамвая.

– Ви помилилися, я не гусеня, я каченя, – пробурмотів Уле Якоп.

Перелякане каченя заскочило до першого-ліпшого під'їзду будинку і, не зупиняючись, побігло вгору по сходах...

На останньому поверсі було відчинено вікно. Каченя злетіло на підвіконня.

Звідси вулиця не здавалася такою страшною. Уле Якоп вирішив заспівати пісеньку. Він заспівав:

– Гакк... гакк... тру-ля-ля!

І випав з вікна. Якби не його крильця, то це була б остання пісенька Уле Якопа.

Каченя впало неподалік від міського парку. Проминувши ворота, Уле Якоп почалапав у глиб парку.

За деревами він побачив гладенький, виблискуючий на сонці ставок, де плавали качки. А на березі стояли діти й кидали їм шматочки хліба.

"Отут я й пообідаю", – зрадів Уле Якоп і поліз у воду. Але качки й каченята билися за кожен шматочок хліба. Уле Якоп не вмів і не хотів битися. Тому йому не дісталося ані крихти.

Уле Якоп вийшов на берег та пішов геть з парку. Поруч із ним зупинився трамвай.

"І для мене тут знайдеться містечко", – подумало каченя, забравшись у вагон.

Трамвай виїхав до набережної. Уле Якоп побачив кораблі...

і на повному ходу вистрибнув з трамвая. Він побіг туди, де біля причалів стояли кораблі.

З розгону Уле Якоп шубовснув у воду. Від несподіванки закричав: "Допоможіть!" Але одразу ж згадав, що він вміє плавати. "Добре, що я не курка", – подумав Уле Якоп.

Він довго плив уздовж причалів, поки нарешті не побачив сходи, по яких можна було піднятися нагору.

Каченя дуже стомилося. Йому хотілося знайти затишне містечко, щоб трохи подрімати. Аж раптом йому в око впав величезний ящик, з якого стирчали стружки.

"Ось і ліжечко!" – зрадів Уле Якоп, забравшись у ящик. Малюк одразу ж солодко заснув. Він не знав, що під стружками знаходилися деталі машин, які повинні були завантажити на пароплав.

Уле Якопу наснилося, що його друзі – пес Ганнібал, качечка Ганне та кінь Пелле, сильно розгойдують його ліжко.

А насправді ящик підчепили гаком величезного крана, щоб завантажити на пароплав. Уле Якоп прокинувся. Ой-ой-ой! Він у повітрі.

Заплющивши очі, каченя стрибнуло вниз. І знов Уле Якопа врятували крильця, бо інакше б він розбився.

– З мене досить, – промовило каченя. – Хочу додому! – І побігло додому, в село.

Тут на нього давно чекали друзі: кінь Пелле, пес Ганнібал і качечка Ганне. Вони вже почали хвилюватися.

– Я вдома! – закричав Уле Якоп.

Радіючи, що Уле Якоп не пропав, усі пустилися в танок. А каченя заспівало: "Гакк... гакк... тру-ля-ля!" І ще: "Уть... уть..."

Автор: Ергнер Т.; ілюстратор: Князькова Н.

У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

- Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2024 Валерія Воробйова