|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Хуан Антоніо Лаїглесія
Крокодилові сльози
Переклад українською – Т.Сухоставська
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – М.Чурилов
Далеко-далеко, десь посеред спекотної Африки, на березі річки жив собі крокодил. Він мав ім'я – Кроко, ще й прізвище – Дил.
Цей Кроко Дил був великий-превеликий, і коли б хто побачив, як він причаївся в густих заростях цукрової тростини, то подумав би, що то лежить звичайнісінька, поросла зеленим мохом камінна брила.
Але хитрий Кроко Дил не просто засмагав на сонечку, а отак годинами чигав на необачних звірят, що приходили до річки напитися. Біжить, бува, котресь повз нього, то він розплющить одне око, тоді друге, стрибне, клацне щелепами – і нема бідолашного маляти.
Але незабаром звірі стали обережніші. Як забачать біля річки величезну зморшкувату брилу, то обійдуть її далеченько і біжать пити воду в інше місце.
І тоді ненажері почав допікати лютий голод. Скоро Кроко зовсім охляв, а здобичі нема та й нема.
«Не можу я більше терпіти! Треба якось перехитрувати цих страхополохів!» – цілими днями бідкався Кроко. Голодному завжди думається краще, от Кроко й придумав. Обв'язав хустиною свої довжелезні щелепи і став голосно та жалібно плакати, щоб усі звірі його почули.
Саме на ту хвилину пливла річкою мама Качка, а за нею – семеро каченят. Почула мама Качка, як хтось жалібно стогне й плаче, і послала старшого синочка на берег довідатися, що там скоїлось і чи можна як-небудь зарадити біді.
Каченя підпливло до Кроко й запитало:
– Що сталося? Чим я можу допомогти?
– Ох, мій зуб мудрості! – заголосив Кроко. – Я загнав у ясна скалку з тростини! Витягни її, кляту!
– А чого ж, витягну, – охоче відповіло Каченя.
Кроко широко роззявив пащу, і Каченя залізло туди. Та не встигло воно й подиху перевести, як Кроко проковтнув його.
Перший син щось довго не вертався, і тоді мама Качка вирішила послати другого.
Каченя підпливло до Кроко, а той стогне так жалісно – аж душа мліє:
– Ох, мій зуб мудрості!.. У мене в яснах застрягла скалка, висмикни її!
– А де саме? – спитало Каченя.
– Залізь до мене у рот і побачиш.
Щойно Каченя залізло, як Кроко проковтнув і його.
Мама Качка послала третього синочка, а Кроко проковтнув його так само, як і двох старших братиків.
Не дочекавшись перших трьох синів, мама Качка послала шукати їх четверте, п'яте, шосте каченя. Але вони теж не вернулися. Лишивсь найменший синочок. «Як і з ним щось станеться, я цього не переживу. Ні, я мого найменшенького нікуди не пущу!» – вирішила мама Качка.
Проте це Каченя було не тільки найменше, але і наймудріше.
– Матусю! Я буду дуже обачний. Обіцяю тобі.
– Ну що ж, іди. Може зустрінеш своїх братиків.
Каченя попливло і скоро опинилося перед лихим Кроко, що лежав із перев'язаною пащею і без упину лив сльози.
– Ох, мій зуб!.. – стогнав він. – Мій зуб мудрості!..
– Ти не бачив шістьох каченят – моїх братиків? – спитало Каченя, не звертаючи уваги на сльози Кроко Дила. – Вони часом не пропливали повз тебе?
– Ми тут! Ми тут! – разом закричали із черева Кроко всі шестеро братів. – Тут! Тут!..
Кроко ще дужче позеленів од злості і, щоб Каченя не почуло голосу братів, закричав на все горло.
– Ох, мій зуб! Мій нещасний зуб мудрості! Ох! Витягни скалку... Глянь, вона у мене ось тут...
Але Каченя відпливло подалі від Кроко й дуже чемно сказало:
– Шановний! Я не можу витягти вам скалку, бо це зашкодить вашому дорогому здоров'ю.
– Чому? – сердито вигукнув Кроко. Каченя не хотіло йти йому в пащу, і треба було будь-що перехитрувати його. – Що ж тут важкого? Ти не хочеш допомогти мені?
– Це дуже складна операція,– пояснило Каченя. – І її має зробити справжній зубний лікар, а не перший-ліпший перехожий, як оце я. Тільки ви не турбуйтеся, – додало Каченя, помітивши, що Кроко нетерпеливиться, – я знаю одного дуже хорошого лікаря і зараз приведу його.
І Каченя щезло, а Кроко хоч-не-хоч став чекати. «Лікар, напевне, буде жирніший за це миршаве Каченя, і м'яса мені перепаде більше», – облизуючись, утішав себе Кроко.
Минула хвилина чи й дві, і з'явився зубний лікар. Насправді це було те саме Каченя, тільки вбране як лікар і з палицею в руках. Але Кроко його не впізнав і знову заплакав жалібно:
– Ох, мій зуб! Ох!..
– Відкрий якомога ширше рота! – строго наказало Каченя.
Кроко роззявив пащу і хотів уже проковтнути «лікаря», та Каченя спритно поставило палицю сторчака між щелепи, і Кроко не зміг їх стулити.
А поки він марно силкувався закрити пащу, Каченя гукнуло братів, і ті одне по одному швиденько випорснули у Кроко із черева.
На березі далекої африканської річки ще й досі можна зустріти дивного крокодила із роззявленою пащею.
А мудре Каченя сказало своїм братам:
– Ніколи не вірте Кроко Диловим сльозам.
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова