|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Страшна казка
Алтайська народна казка
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – І.Будз
Колись давно жили на Алтаї брат і сестра. Жили вони вдвох у безлюдному лісі.
Якось брат зібрався на полювання й каже сестрі:
– Ти без мене печінку марала не смаж. Соболиною ковдрою не вкривайся, на лісисту гору не ходи.
День пройшов, другий минув, а брата все нема й нема.
Нудно стало сестрі самій у безлюдному лісі. На сьомий день нарізала вона печінку марала, нанизала шматки на палицю, палицю в землю біля багаття встромила. Сама на соболину ковдру сіла і не помітила, як заснула.
Скільки вона спала, ніхто не знає. Тільки прокинулася, бачить – чорна піна на печінці запузирилася, вогнище залила. Злякалася дівчина: "Як жити без вогню самій у лісі? Адже кресало брат із собою на полювання забрав."
Побігла вона на лісисту гору людей шукати.
Темні ліси вона галявинами обходила, у швидких річок брід шукала.
Довго чи не довго йшла, але нарешті з вершини гори побачила – далеко в синьому небі світиться тонкий, як кінський волос, білий дим. Зраділа, побігла туди.
Прийшла до маленької, критої очеретом хижки.
Штовхнула двері і мало не вмерла від страху. На жіночому боці хижі перед багаттям лежала вухата стара.
– Е-е-е, дитино, – солодким голосом проспівала стара, – якщо вже прийшла, то заходь.
Дівчина увійшла і чемно промовила:
– Давайте, бабусю, я вам волосся розчешу.
Поклала стара їй голову на коліна, і дівчина обережно почала перебирати сиві патли.
Розчесала старій волосся, заплела коси, а потім попросила головешку з багаття. Стара дозволила взяти її. Зраділа дівчина. Прибігла додому, запалила велике багаття, до неба здійнялося жовте полум'я.
"Ну от, – думає, – засмажила я печінку марала і на соболиній ковдрі посиділа, а що трапилося? На лісисту гору ходила, вогню там здобула. Зараз знову піду, дикого часнику, цибулі наберу".
Тільки-но хотіла вийти за двері, але наче хтось тримає її, не пускає. Озирнулася – до спідниці пристала ледве помітна нитка. Вихопила дівчина ножик і відрізала нитку.
Зрозуміла вона, що дарма не послухалася брата. Побігла до яскраво-блакитної скелі.
– Відчинися, скеле! Врятуй моє життя!
Відчинилася скеля і сховала дівчину.
А кінець нитки пристав до порогу. Ні вітром його не здути, ні дощем не змити.
Другий кінець тримала стара.
Намотуючи нитку на палець, вона йшла по долинах, по пагорбах. Через бурхливі річки одним кроком переступала, крізь густі ліси навпростець проходила. Там, де змія не проповзе, пролізала стара, де комаха не пролетить, вона проскакувала.
Прийшла до хижі брата й сестри, а там нема нікого.
– Котле, – запитує стара, – де дівчисько?
– Якби вона була жива, я б холодний тут не припадав пилом.
Стара ногою розворушила багаття:
– Вогне, де дівчина?
– Ох-ох! Була б вона жива, я б попелом не вкрився, а вирував би яскравим полум'ям.
Підійшла стара до ліжка:
– Ліжко, де дівчина?
– Померла, – застогнало ліжко.
Тоді стара полізла під ліжко.
Там лежали зазубрені палиці. Ними дівчина шкури розминала, вибивала, щоб одяг, зі шкур пошитий, м'який був.
– Вона жива, жива, жива! – застукотіли вони. – Вона повернеться, знову нас стукотіти змусить. Іди, бабусю, до яскраво-блакитної скелі.
Побігла стара до скелі, опустилася на праве коліно, погладила ліву косу.
– Віддай мені дівчину, скеле!
Але тут якраз брат із полювання повертався. Побачив він стару, зняв з плеча тугий лук, натягнув пружну тятиву і пустив литу семигранну стрілу.
Закричала стара не людським і не звіриним криком, впала, а з рани її люди посипалися.
Плачучи й сміючись цілували вони влучного стрілка.
– Ми так давно сонця не бачили, а ти дав нам сонце! Ми на місяць давно не дивилися, ти повернув нам його! Живи щасливо сто років!
Розбрелися вони по долині шукати собі місце для стійбища.
А тим часом відкрилася яскраво-блакитна скеля, і побачив брат сестру свою.
Від щастя він усі радісні слова забув. Ніжно долонями їй щоки витер і сказав:
– Не плач, сестро! Жити добре.
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова