Старий вовк

«Чого, брате, так збілів?
Що з тобою сталось?»
– Ах, за мною через став
Аж сто вовків гналось! 

«Що ти кажеш!.. Сто вовків!.
Та б село почуло...»
– Та воно пак і не сто,
А п'ятдесят було.

«Та й п'ятдесят диво в нас...
Де б їх стільки взялось?»
– Ну, Іванцю! нехай так,
Але десять гналось.

«Та і десять не було!
Знать, один усього?»
– А як один? Аби вовк!
Страшно і одного...

«А може, то і не вовк?»
– А що ж то ходило?
Таке сиве та мале,
А хвостик, як шило.

Старий вовк

Ізнемігся старий вовк,
Ледве що плететься,
Аж з ягнятами вівця
На полі пасеться.

Приходить він до вівці,
Став на задні п'яти,
Просить собі на обід
Одного ягняти.

А та й каже, що: «Не дам,
Не мої ягнята,
А от онде тато їх,
Попроси у тата!»

Пішов вовк до барана,
Став його благати,
Щоби йому на обід
Ягня яке дати.

А той тільки вгору гоп!
Як тріснув рогами –
Так старого й покотив
Догори ногами!

Підійнявся старий вовк,
Ледве що плететься,
Аж дивиться: із лошам
Кобила пасеться.

Підійшов він і туди,
Став на задні п'яти,
Просить собі на обід
В кобили лошати.

А та й каже, що: «Не дам!
Не моє лошатко,
А от, – каже, – на горі
Ходить його татко!»

Вовк до огира іде,
Став його благати,
Щоби йому на обід
Лоша теє дати.

А той каже йому: «Стій!
Пораджуся мами».
Обернувся, як кресне
Його копитами!

Аж на гони старигань
Полетів до лиха,
Покотився разів п'ять,
Підійнявся стиха.

Іде далі старий вовк,
Ледве що плететься,
Аж з пацятами свиня
На горі пасеться.

Іде, бідний, і туди,
Став на задні п'яти,
Просить собі на обід
Одного пацяти.

А та й каже, що: «Не дам,
Не мої пацята,
А он, – каже, – попроси,
Коли хоч, у тата».

Вовк іде до кабана,
Став його благати,
Щоби йому на обід
Поросятко дати.

А той його примостив
Задом над скалою
Та спереду як турнув
Вовка головою!

То так бідний старигань
З гори й покачався...
І лежав він та й лежав,
Далі обізвався:

«Отак, – каже, – коли хоч
Що-небудь зробити,
То до батька не ходи
Поради просити!»