|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Соловей
Татарська народна казка
Переклад українською – З.Супрун
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – З.Волковинська
Жив колись купець. Багато було в нього всякого добра. Килими у купця в домі – перські, посуд у нього на столі – китайський, халати на купцеві – з Туреччини, слуги в нього – з Індії. Куди не поїде купець – звідусюди привезе щось на спогад.
І був у цього купця соловейко. У клітці жив. У великій, гарній клітці. Стіни клітки із срібних прутів сплетені, дах із кришталю викладений, підлога золотим піском посипана.
Нічого не шкодував купець для свого соловейка.
Щодня – на зорі, ополудні і на заході сонця – служник приносив соловейкові холодної води в перламутровій черепашці і добірного зерна на бурштиновій таці. І жив соловейко не знаючи лиха й турбот. А що вже співати – над мастаками був мастак.
«Та йому живеться в мене краще, ніж на волі», – думав купець, слухаючи, як співає соловейко.
От якось зібрався купець у своїх купецьких справах до чужоземної заморської країни.
Довідавсь про це соловейко та й каже:
– Послухай, мій пане, ти завжди був ласкавий до мене, ні в чому не відмовляв. Виконай же й цього разу мою просьбу. Їдеш ти до мене на батьківщину. Там, у гранатовім саду, живе вся моя рідня, всі мої брати і сестри. Піди до них і скажи, що шлю я їм усім поклонів безліч. Та ще скажи, що я живий-здоровий і ні на що не скаржуся.
– Добре, – мовив купець, – неодмінно зроблю, як ти просиш.
І вирушив у дорогу.
От приїхав він у ту заморську країну, попродав свій крам, накупив усяких дивинок і, скінчивши усі свої справи, подався шукати сад, про який казав йому соловей.
Ходив, ходив і ось прийшов у сад незнаної краси.
Квіток там – видимо-невидимо. Гранатові дерева мовби хто помалював червоним – так рясно там плодів.
Повітря навкруги – солодко-запашне і аж тремтить од солов’їного співу.
Подивився купець – бачить: на кожній гілці сидить соловей і аж заходиться піснею. А один то вже так виспівує, так витьохкує, що з ним ніхто зрівнятися не може.
«Оце, певне, родич мого співуна», – подумав купець, підійшов до дерева та й каже:
– Послухай-но, соловейку! У мене вдома у срібній клітці живе твій брат. Загадав він кланятись тобі і всій своїй рідні і сказати, що сам він живий-здоровий, їсть ситно, п’є смачно і нічим не журиться.
Почув соловей ці слова і, як підтятий, упав на землю.
Купець не знає, що й робити. Нахилився до солов’я, – а той уже не дише.
Крильця розпустив, дзьоба розтулив, лежить не ворухнеться.
«Ех, даремно я йому про брата нагадав! – подумав купець. – Видно, дуже він тужив за ним та побивався... А тепер лихові не зарадиш».
Підняв купець неживого солов’я і кинув геть у траву.
А соловейко тільки вдарився об землю, зараз і ожив.
Пурхнув на дерево, затьохкав, засвистів і з гілки на гілку, з дерева на дерево – полетів у гущину саду.
– Куди ж ти? Постривай! – гукнув купець. – Скажи мені, що передати твоєму братові? Він жде не діждеться од тебе звістки.
Та соловей йому на те нічого і, весело співаючи, зник у зеленій гущавині.
Сумний приїхав купець додому.
– Що, пане, чи переказав ти мій привіт? Чи привіз мені звістку від рідних? – спитав його соловей.
– Привіт я твій переказав, – мовив купець, – а ось тобі вітання не привіз. Мабуть, твоя рідня не хоче знатися з тобою. Твій брат і слухати мене не схотів, прикинувся, що неживий. Та ще так хитро: крила розпустив, дзьоба розтулив – не скажеш, що не мертвий. Отож я взяв та й кинув його у траву. А він – як тільки вдарився об землю – враз ожив і полетів собі від мене... Тобі й спасибі за вітання не сказав.
Почув це соловейко й зажурився. Цілий день не їв, не пив, не озивався.
А вранці, як служник приніс йому холодної води в перламутровій черепашці і добірного зерна на бурштиновій таці, соловей лежав у клітці мертвий.
Мало не заплакав купець з горя.
Чого він не робив, щоб оживити соловейка!
Сам йому воду в дзьоба лив, і в руках його грів, і на траву виносив – дуже вже любив він солов’я! Та тільки як не впадав, ніщо не помогло. Умер соловейко.
Покликав тоді купець служника і сказав йому занести мертву пташку десь далі від дому. Служник так і зробив. Виніс солов’я за огорожу, де скидали всяке сміття, та й кинув.
А соловейко тільки вдарився об землю – зараз ожив і, весело співаючи, полетів па свою батьківщину.
– Спасибі за добру пораду! – гукнув він купцеві на прощання.
Бо це ж купець, сам того не тямлячи, розказав соловейкові, як урятуватися з неволі. А чого не втямив купець, про те здогадався соловейко.
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2025 Валерія Воробйова