Казка.укр - Дитячі книги з малюнками українською
  Головна    Про сайт



Read in English

Сестриця Оленочка і братик Іваночко

Російська народна казка

Сестриця Оленочка і братик Іваночко

Переклад українською – Н.Забіла
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – П.Багін

Були собі чоловік та жінка, і було в них двоє діточок – дочка Оленочка і синок Іваночко. Жили вони мирно та дружно. Та раптом прийшла біда неминуча – занедужала рідна матінка і померла. Батько потужив-поплакав та й оженився на другій. А у мачухи була й своя дочка. Погано стало жити сестриці Оленочці та братику Іваночкові. Мачуха дочці – пирога, а Оленочці – штовхана, мачуха дочці – молока, а Іваночкові – холодної водиці. Цілий день мачушина дочка в садку на перині байдикує, яблука гризе, а Оленочка від зорі до зорі за роботою спину гне.

Як прийде свято, мачуха дочку в стрічки та в намиста вбирає, а Оленочці брудну ганчірку ткне, на, мовляв, убирайся!

Та Оленочка і в старенькому сарафані, наче маків цвіт: коси золоті, очі голубі, брови чорні. А мачушина дочка – як палиця суха, як вугіль чорна, ще й серцем зла та заздрісна!

Одного разу поїхав батько в далекі краї, а мачуха розлютилася, розгнівилася та й вигнала з дому Оленочку з Іваночком:

– Ідіть, куди очі світять, додому не повертайтесь!

Заплакала Оленочка, взяла за руку братика Іваночка та й пішла світ за очі...

А мачуха на ґанок вийшла, рукавом махнула, гучним голосом гукнула:

– Висихайте в лісі, річки бистрі, ручаї веселі, озера сині, не давайте Оленочці з Іваночком ні краплинки води!

Сестриця Оленочка і братик Іваночко

Ідуть сестриця Оленочка та братик Іваночко по лісі. Сонце пече, пити хочеться. Підійдуть до річки – річка висохла, підбіжать до ручаю – в ручаї води нема. Плаче братик Іваночко:

– Сестрице Оленочко, я пити хочу!

Коли це бачать вони – на м'якій землі слід від коров'ячого копитця, повне копитце свіжої водиці. Каже Іваночко:

– Сестрице Оленочко, я вип'ю водиці з копитця?

– Не пий, братику Іваночку, бо телятком станеш!

Сестриця Оленочка і братик Іваночко

Пішли далі. Сонце височенько, колодязь далеченько, спека діймає, піт виступає.

Іваночко плаче, гіркі сльози ллє. Аж гульк – на землі слід від свинячого копитця, повне копитце свіжої водиці.

– Сестрице Оленочко, я нап'юся з копитця?

– Не пий, Іваночку, поросятком станеш!

Пішли знову. Сонце ще вище, колодязь ще далі, спека сильніша, піт ллє по лиці.

Стоїть козяче копитце, повне свіжої водиці.

Не витримав Іваночко, не спитався Оленочки, напився водиці з козячого копитця – і став козлятком. Коло Оленочки стрибає, копитцем б'є.

Сестриця Оленочка і братик Іваночко

Заплакала Оленочка, обв'язала його шовковим поясом і з собою повела.

Через якийсь час дійшли вони до царського палацу. Побачив цар Оленочку – коси її золоті, очі голубі, брови чорні, полюбилася вона йому, схотів з нею одружитися. А Оленочка каже:

– Буду я тобі, царю, дружиною, тільки візьми й козлятко зі мною. Нерозлучні ми з ним, де я – там і воно.

– Що ж, – каже цар, – мені й самому козлятко до серця. Хай буде по-твоєму.

І стали вони хороше, дружно жити. У царя в садку дерева цвітуть, квіти ростуть, трава-мурава колихаеться.

Сестриця Оленочка і братик Іваночко

Як почула лиха мачуха про Оленоччине добре життя – від заздрості світ потьмарився їй. Схотіла вона Оленочку погубити. Перерядилася, перебралася, взяла свою дочку, до Оленочки прийшла:

– Царице Оленочко, сонце пече, по лиці піт тече, ходім на ставок купатися.

Послухалася Оленочка, пішла.

Сестриця Оленочка і братик Іваночко

Тільки підійшла до ставка Оленочка, лиха мачуха її у воду штовхнула, а свою дочку в царський одяг одягла, в Оленоччине ліжко поклала.

У царя в садку дерева посохли, трава пов'яла, квіти обсипались.

Повернувся цар з полювання, вибігла до нього мачуха й каже:

– Батечку-царю, занедужала цариця Оленочка, схотілося їй козлятинки, звели козлятко зарізати, м'ясце зварити!

Здивувався цар:

– То без козлятка не пила, не їла, а тепер козлятко зарізати наказує!

А цареві козлятка шкода, пішов він до Оленочки. Лежить цариця, чорна та страшна, на себе не схожа.

"Справді, – думає цар, – дуже хвора Оленочка..."

А мачушина дочка говорить:

– Звели, царю, козлятко зарізати, поїм козлятинки – одужаю!

Робити нічого. Звелів цар козлятко зарізати.

Сестриця Оленочка і братик Іваночко

Прибігло козлятко до царя, плаче:

– Пусти, царю, до ставка сходити, чистої водиці напитися, з білим світом проститися, помити копитця!..

– Іди, козлятку!

Прибігло козлятко до ставка, стало на бережку, закричало жалібно:

– Оленочко, сестрице моя!
Виплинь, виплинь на бережок,
вогні горять горючії,
котли киплять кипучії,
ножі точать булатнії,
мене хочуть зарізати!

А Оленочка йому відповідає:

– Іваночку, братику мій!
Не вийду я, не виплину:
важкий камінь до дна тягне,
шовкова трава на руках сплелась,
жовті піски на груди лягли!

Сестриця Оленочка і братик Іваночко

Заплакало козлятко, назад пішло. Надвечір котли скипіли, ножі наточили, почали слуги козлятко ловити.

Прибігло козлятко до царя:

– Царю-батечку, пусти до ставка востаннє чистої води напитися, з білим світом проститися, помити копитця!

– Іди, козляточку, – каже цар, а сам думає: "Чого це козлятко до ставка бігає?"

Пішов цар нишком за козлятком, за деревом притаївся. Чує – плаче козлятко:

– Поможи, врятуй, Оленочко!
Поможи, врятуй, ріднесенька!
Вогні горять горючії,
котли киплять кипучії,
ножі точать булатнії,
мене хочуть зарізати!

А Оленочка йому відповідає:

– Іваночку, братику мій!
Не врятую тебе, ріднесенький:
важкий камінь до дна тягне,
шовкова трава на руках сплелась,
жовті піски на груди лягли!

Сестриця Оленочка і братик Іваночко

Почув ці слова цар – закричав громовим голосом:

– Збирайтеся, люди добрі, запускайте неводи, закидайте сіті шовкові!

Зібрався народ, закинув шовкові неводи, витягли Оленочку.

Зняли з Оленочки важкий камінь, розплели шовкові трави, струсили з Оленочки жовті піски – стала Оленочка ще вродливішою!

Радіє цар, радіє козлятко. У царя в садку дерева цвітуть, квіти ростуть, трава-мурава колихається.

А мачуху з дочкою покарали на смерть. Так їм, лихим, і треба!

Сестриця Оленочка і братик Іваночко



Автор: Російська народна казка; ілюстратор: Багін П.

Фейсбук-група Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Живий журнал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Телеграм-канал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Інстаграм Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Ютуб-канал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн


Усі категорії


У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова





Гостьова книга Контакти   На головну сторінку

© 2015-2020 Валерія Воробйова