|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Read in English
Сестриця Оленочка і братик Іваночко
Російська народна казка
Переклад українською – Н.Забіла
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – П.Багін
Були собі чоловік та жінка, і було в них двоє діточок – дочка Оленочка і синок Іваночко. Жили вони мирно та дружно. Та раптом прийшла біда неминуча – занедужала рідна матінка і померла. Батько потужив-поплакав та й оженився на другій. А у мачухи була й своя дочка. Погано стало жити сестриці Оленочці та братику Іваночкові. Мачуха дочці – пирога, а Оленочці – штовхана, мачуха дочці – молока, а Іваночкові – холодної водиці. Цілий день мачушина дочка в садку на перині байдикує, яблука гризе, а Оленочка від зорі до зорі за роботою спину гне.
Як прийде свято, мачуха дочку в стрічки та в намиста вбирає, а Оленочці брудну ганчірку ткне, на, мовляв, убирайся!
Та Оленочка і в старенькому сарафані, наче маків цвіт: коси золоті, очі голубі, брови чорні. А мачушина дочка – як палиця суха, як вугіль чорна, ще й серцем зла та заздрісна!
Одного разу поїхав батько в далекі краї, а мачуха розлютилася, розгнівилася та й вигнала з дому Оленочку з Іваночком:
– Ідіть, куди очі світять, додому не повертайтесь!
Заплакала Оленочка, взяла за руку братика Іваночка та й пішла світ за очі...
А мачуха на ґанок вийшла, рукавом махнула, гучним голосом гукнула:
– Висихайте в лісі, річки бистрі, ручаї веселі, озера сині, не давайте Оленочці з Іваночком ні краплинки води!
Ідуть сестриця Оленочка та братик Іваночко по лісі. Сонце пече, пити хочеться. Підійдуть до річки – річка висохла, підбіжать до ручаю – в ручаї води нема. Плаче братик Іваночко:
– Сестрице Оленочко, я пити хочу!
Коли це бачать вони – на м'якій землі слід від коров'ячого копитця, повне копитце свіжої водиці. Каже Іваночко:
– Сестрице Оленочко, я вип'ю водиці з копитця?
– Не пий, братику Іваночку, бо телятком станеш!
Пішли далі. Сонце височенько, колодязь далеченько, спека діймає, піт виступає.
Іваночко плаче, гіркі сльози ллє. Аж гульк – на землі слід від свинячого копитця, повне копитце свіжої водиці.
– Сестрице Оленочко, я нап'юся з копитця?
– Не пий, Іваночку, поросятком станеш!
Пішли знову. Сонце ще вище, колодязь ще далі, спека сильніша, піт ллє по лиці.
Стоїть козяче копитце, повне свіжої водиці.
Не витримав Іваночко, не спитався Оленочки, напився водиці з козячого копитця – і став козлятком. Коло Оленочки стрибає, копитцем б'є.
Заплакала Оленочка, обв'язала його шовковим поясом і з собою повела.
Через якийсь час дійшли вони до царського палацу. Побачив цар Оленочку – коси її золоті, очі голубі, брови чорні, полюбилася вона йому, схотів з нею одружитися. А Оленочка каже:
– Буду я тобі, царю, дружиною, тільки візьми й козлятко зі мною. Нерозлучні ми з ним, де я – там і воно.
– Що ж, – каже цар, – мені й самому козлятко до серця. Хай буде по-твоєму.
І стали вони хороше, дружно жити. У царя в садку дерева цвітуть, квіти ростуть, трава-мурава колихаеться.
Як почула лиха мачуха про Оленоччине добре життя – від заздрості світ потьмарився їй. Схотіла вона Оленочку погубити. Перерядилася, перебралася, взяла свою дочку, до Оленочки прийшла:
– Царице Оленочко, сонце пече, по лиці піт тече, ходім на ставок купатися.
Послухалася Оленочка, пішла.
Тільки підійшла до ставка Оленочка, лиха мачуха її у воду штовхнула, а свою дочку в царський одяг одягла, в Оленоччине ліжко поклала.
У царя в садку дерева посохли, трава пов'яла, квіти обсипались.
Повернувся цар з полювання, вибігла до нього мачуха й каже:
– Батечку-царю, занедужала цариця Оленочка, схотілося їй козлятинки, звели козлятко зарізати, м'ясце зварити!
Здивувався цар:
– То без козлятка не пила, не їла, а тепер козлятко зарізати наказує!
А цареві козлятка шкода, пішов він до Оленочки. Лежить цариця, чорна та страшна, на себе не схожа.
"Справді, – думає цар, – дуже хвора Оленочка..."
А мачушина дочка говорить:
– Звели, царю, козлятко зарізати, поїм козлятинки – одужаю!
Робити нічого. Звелів цар козлятко зарізати.
Прибігло козлятко до царя, плаче:
– Пусти, царю, до ставка сходити, чистої водиці напитися, з білим світом проститися, помити копитця!..
– Іди, козлятку!
Прибігло козлятко до ставка, стало на бережку, закричало жалібно:
|
– Оленочко, сестрице моя! |
А Оленочка йому відповідає:
|
– Іваночку, братику мій! |
Заплакало козлятко, назад пішло. Надвечір котли скипіли, ножі наточили, почали слуги козлятко ловити.
Прибігло козлятко до царя:
– Царю-батечку, пусти до ставка востаннє чистої води напитися, з білим світом проститися, помити копитця!
– Іди, козляточку, – каже цар, а сам думає: "Чого це козлятко до ставка бігає?"
Пішов цар нишком за козлятком, за деревом притаївся. Чує – плаче козлятко:
|
– Поможи, врятуй, Оленочко! |
А Оленочка йому відповідає:
|
– Іваночку, братику мій! |
Почув ці слова цар – закричав громовим голосом:
– Збирайтеся, люди добрі, запускайте неводи, закидайте сіті шовкові!
Зібрався народ, закинув шовкові неводи, витягли Оленочку.
Зняли з Оленочки важкий камінь, розплели шовкові трави, струсили з Оленочки жовті піски – стала Оленочка ще вродливішою!
Радіє цар, радіє козлятко. У царя в садку дерева цвітуть, квіти ростуть, трава-мурава колихається.
А мачуху з дочкою покарали на смерть. Так їм, лихим, і треба!
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. Картка Приватбанку: 5168745115737527
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2023 Валерія Воробйова