|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Рибка Гульдор
Таджицька народна казка
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Л.Сичов
Жив колись молодий рибалка. Одного разу прийшов він на берег річки, закинув вудку і спіймав рибку.
Це була не проста рибка, а рибка Гульдор, уся вкрита квітами з голови до хвоста; красивішої за неї не було нічого в світі.
Схопив рибалка рибку, загорнув у мокру хустку і побіг додому.
– Матінко, подивися, що я зловив! – закричав він. – Поглянь-но – це рибка Гульдор!
Мати здивувалася, почувши це, але коли побачила рибку Гульдор, прийшла у захват від її краси.
– Ні, таку рибку не можна ні зварити, ні засмажити, – сказала мати. – Давай пустимо її до нашого басейну у дворі.
І вони пустили рибку Гульдор до басейну у дворі й стали милуватися, як вона плавала там, уся вкрита квітами з голови до кінчика хвоста, виблискуючи під сонячними променями.
Погукали сусідів і показали їм рибку Гульдор. Усі милувалися рибкою до вечора, поки не зайшло сонце і рибка не пішла на дно спати.
Вранці пролунав гучний стукіт у ворота. Відчинив рибалка хвіртку і побачив перед собою слуг падишаха, озброєних з голови до ніг.
– Наш господар дізнався, що ти зловив рибку Гульдор, гарнішої за яку немає в світі, – сказали слуги падишаха. – Наш господар наказує тобі негайно принести рибку Гульдор до палацу.
Що поробиш? Поклав рибалка рибку на блюдо з водою, накрив хусткою і поніс до палацу.
Падишах наказав пустити рибку Гульдор до басейну. У чистій воді басейну почала рибка плавати взад і вперед, і квіти на її лусці виблискували під променями сонця. Падишах веселився, дивлячись на рибку, і пихато примовляв:
– Ні в кого в світі немає такої рибки Гульдор! В усьому світі немає нічого гарнішого від моєї рибки Гульдор!
Падишах наказав зробити для рибки Гульдор красивий восьмикутний басейн з різнобарвної сап'янової шкіри, щоб, узявши його за кути, можна було, за бажанням падишаха, переносити рибку на будь-яке місце. У сап'яновім різнобарвнім басейні рибка здавалася ще красивішою, і падишах примушував слуг скрізь носити рибку за собою.
Одного разу прийшов до падишаха гість із далекої країни. Падишах показав йому рибку Гульдор і сказав:
– В усьому світі немає нічого красивішого за мою рибку Гульдор! Чого мені ще бажати?!
– Хай буде падишах ще щасливішим! – відповів гість з далекої країни. – Ні в кого в світі немає такої рибки в басейні з сап'яновї шкіри. Але дочка падишаха Чіне-Мо-Чіна красивіша за рибку Гульдор. Якби посадити тут поруч принцесу Чіне-Мо-Чіна із золотими сережками - ось тоді вам нема чого було б більше бажати!
Розсердився падишах, покликав своїх візирів і придворних і наказав негайно добути йому принцесу Чіне-Мо-Чіна із золотими сережками.
Але придворні і візирі тільки дивилися один на одного і не рухалися з місця, тому що ніхто не знав, де шукати принцесу Чіне-Мо-Чіна.
Тут вони згадали про рибалку, що зловив рибку Гульдор, і сказали:
– Ось хто повинен здобути падишаху принцесу із золотими сережками! Адже це він зловив рибку Гульдор.
Привели сина рибалки до падишаха. Наказав йому падишах скоріше знайти принцесу Чіне-Мо-Чіна, що красивіша за саму рибку Гульдор.
– Негайно вирушай! Інакше я накажу відрубати тобі голову!
Попрощався юнак з матір'ю і пішов хтозна куди. Довго він йшов. Дивиться – валяється на дорозі старий черевик, відкинув рибалка його ногою.
Раптом з-під черевика вибіг великий мураха і каже:
– Дякую тобі, що ти допоміг мені звільнитися. Черевик придушив мене, і я вже гадав, що мені кінець.
Візьми мого вуса. У важку хвилину підпали його, і я прийду до тебе на допомогу. Юнак подякував мурасі і зав'язав його подарунок у куточок пояса.
Через кілька днів прийшов рибалка до широкої річки. Над річкою – однією ногою на цьому березі, а другою на тому – стояв велетень.
Запитує він юнака:
– Звідки йдеш, мандрівниче?
– Я йду з країни туркестанського падишаха.
– Чи не знаєш ти молодого рибалку, який зловив рибку Гульдор? – запитав велетень.
– Я і є той самий рибалка.
– От на тебе я й чекаю! – вигукнув радісно велетень. – Багато років я стою над річкою, і мені передбачено, що я зможу зійти з місця тільки тоді, коли мене звільнить рибалка, що зловив рибку Гульдор. Ось тепер, нарешті, я вільний! Куди ти йдеш?
– Я йду шукати принцесу із золотими сережками, дочку падишаха Чіне-Мо-Чіна, – відповів рибалка. – Чи не допоможеш ти мені перебратися через річку?
Велетень нахилився до річки і почав пити воду.
Скоро на дні не залишилося жодної краплі, і рибалка вільно перейшов по сухому дну на інший берег.
Потім велетень випустив воду назад і пішов разом із рибалкою.
Йшли вони, йшли, і через кілька днів підійшли до підніжжя пагорба. Там стояв богатир з кетменєм у руках. Він вдаряв кетменєм і одразу знімав половину пагорба, а потім знову насипав його. Подорожні підійшли ближче і привіталися з кетменярем.
– Звідки ви і куди йдете? – запитав він.
– Я йду з країни туркестанського падишаха шукати принцесу із золотими сережками, дочку падишаха Чіне-Мо-Чіна, – сказав рибалка.
– О, якщо ти з країни Туркестанського падишаха, то чи не знаєш ти молодого рибалку, який зловив рибку Гульдор? – запитав кетменяр.
– Я і є той самий рибалка!
– Нарешті ти прийшов! – вигукнув богатир. – Я прогледів усі очі, дивлячись на дорогу і чекаючи на тебе. Багато років я стою тут і то насипаю цей пагорб, то розриваю його. Мені передбачено, що так і буде, поки мене не звільнить рибалка, що зловив рибку Гульдор. Ось тепер я можу покласти кетмень на плече і піти разом із вами.
Зрадів рибалка такому сильному товаришеві і пішли вони далі разом втрьох.
Йшли вони, йшли і через кілька днів побачили здалеку високий мінарет.
– Гей, рибалко! Ось куди тобі треба йти! Тут місто падишаха Чіне-Мо-Чіна!
Підійшли вони ближче, бачать: верхівка мінарета сягає самого неба. Виблискує мінарет різнобарвним камінням, вмурованим у стіни. Нагорі мінарета ходить барабанщик з барабаном.
Внизу стоїть охоронець із шаблею за поясом.
Підійшовши до сивого охоронця, рибалка чемно привітався з ним. Запитав старий охоронець:
– Хто ти, звідки прийшов і чого тобі треба?
– Я прийшов з країни туркестанського падишаха, щоб знайти принцесу із золотими сережками, – сказав рибалка.
– Багато молодців, таких як ти, приходило по нашу принцесу, але всі вони йшли ні з чим! – сказав охоронець.
– Отче, прошу тебе, скажи, як мені побачитися з падишахом? – сказав рибалка.
– Я відімкну двері. Там на стіні ти побачиш напис, скріплений печаткою падишаха. Це три завдання, які має виконати той, хто хоче отримати дочку падишаха. Прочитай і подумай: чи під силу тобі це зробити. Потім піднімися на мінарет, вдар три рази у барабан і чекай.
Прочитав рибалка напис, побіг по сходах нагору, схопив палицю і так вдарив у барабан, що той розлетівся вщент. Оглушливий тріск барабана розбудив падишаха, і він наказав негайно привести до нього барабанщика.
– Гей, хлопче, видно, ти не злякався моїх умов, якщо став бити в барабан! – сказав падишах рибалці. – Тисячі людей намагалися виконати мої бажання, але не змогли. Ти ще молодий – раджу тобі відмовитися від задуманого.
– Нехай буде що буде! – сказав рибалка. – Я не відступлюся. Я хочу отримати принцесу із золотими сережками.
– Але чи зрозумів ти, наскільки важкі мої завдання? – сказав падишах. – Подумай: ти повинен проспати у моїй розжареній мідній лазні цілу ніч – це перше. Ти повинен обігнати мого найшвидшого верблюда – це друге. Ти повинен за одну ніч розібрати за сортами купу різних зерен – це третє.
– Усе зрозуміло, – сказав рибалка. – У мене є тільки одне прохання.
– Кажи.
– Зі мною два товариші – чи можна мені не розлучатися з ними?
– Мені все одно, хто буде з тобою, – сказав падишах, – лише були б виконані мої вимоги.
Падишах наказав привести рибалку з його товаришами до розжареної мідної лазні. Рибалка не міг витерпіти жару і закричав:
– Я горю!
Але перший богатир заздалегідь набрав повний живіт води. Він почав поливати лазню водою. Вона охолола, і жар не заподіяв нікому шкоди.
Минула ніч. На світанку відімкнули лазню і здивувалися: рибалка і його товариші були живі й неушкоджені.
Швидко поширилася в народі чутка про те, що рибалка з Туркестану виконав перше завдання падишаха.
Другого дня падишах велів посадити на швидкохідного верблюда слугу і дати йому бурдюк для води. Другий бурдюк він дав рибалці і сказав:
– Ось із цього місця, ти повинен піти в один час з верблюдом за вісім верст до річки, набрати води і повернутися назад раніше від нього.
За знаком падишаха вершник на верблюді і піший рибалка вирушили до річки. Кетменщик пішов із ними.
Тільки-но вони вийшли за місто, кетменяр вдарив два рази кетменєм і насипав перед верблюдом високий пагорб.
Поки верблюд насилу підіймався нагору і спускався вниз...
рибалка встиг добігти до річки і набрати води в бурдюк.
Коли він повернувся, кетменяр швидко розкидав земляний пагорб, і рибалка прийшов до падишаха на кілька годин раніше за верблюда.
І знову серед народу пішла чутка про те, що Туркестанський богатир виконав і друге завдання падишаха.
На третій день падишах наказав перемішати міру пшениці, ячменю, вівса, рису і сказав рибалці:
– Цієї ночі, до світанку, розбери ці зерна і розклади по купках. Та дивись, щоб жодне зерно не потрапило куди не треба!
– Цю роботу могли б зробити тільки мурахи, – говорили в народі.
Ці слова нагадали юнакові про мураху, якого він звільнив з-під черевика на дорозі.
Коли настала ніч і всі пішли, юнак розв'язав вузлик свого пояса, де був захований мурашиний вус, дістав його і спалив.
Тієї ж миті поруч із ним відкрилася тріщина, і з неї швидко полізли мурахи. Їх було тисячі, і вони жваво почали розтягувати зерна.
Вранці, узявши з собою своїх візирів, падишах пішов до рибалки і був здивований, що і третє його завдання виконане.
Швидко рознеслася скрізь звістка про це, і народ радів, що рибалка з Туркестану виконав усі три завдання падишаха.
Тоді падишах наказав вдягти юнака у коштовне вбрання і готуватися до весілля.
– О падишах! Я – бідняк і сам виберу собі наречену. А принцесу із золотими сережками я маю відвезти туркестанському падишаху.
Ці слова сподобалися падишаху Чіне-Мо-Чіна, і він наказав спорядити з дочкою багато слуг і цілий караван подарунків.
Отримавши принцесу із золотими сережками, син рибалки і його товариші вирушили в дорогу.
Їхали, їхали вони і доїхали до високого пагорба. Кетменяр ударив кетменєм раз-другий – і пагорба як не було: перед ними лежав рівний шлях.
– Тепер, друже, розпрощаємося, – сказав кетменяр рибалці. – Радий був служити тобі. Бувай щасливий і пам'ятай про мене!
Засмутився юнак – не хотілося йому розлучатися з таким вірним другом, але сперечатися він не став.
Через кілька днів доїхав рибалка зі своїм караваном до широкої і глибокої річки. Перший велетень поставив одну ногу на один берег, іншу – на другий, нахилився до річки і почав пити воду. Скоро на дні річки не залишилося жодної краплі. По сухому дну рибалка зі своїм караваном перейшов на інший берег.
Тоді велетень випустив із себе воду назад у річку і сказав:
– Далі я не піду з тобою, залишуся на своїй землі. Радий, що міг послужити тобі службу. Бувай щасливий і пам'ятай про мене!
Шкода було рибалці розлучатися і з цим другом, але він не міг примусити його покинути рідні місця.
Падишах влаштував дочці Чіне-Мо-Чіна пишну зустріч і одразу оголосив, що одружується з принцесою із золотими сережками.
Відсвяткували пишне весілля. На другий день падишах посадив принцесу із золотими сережками поруч із собою на золотий трон і запитав своїх візирів:
– Ну, тепер мені нема чого більше бажати?
– Тепер тобі нема чого більше бажати, – відповіли візирі, – такої принцеси із золотими сережками немає ні в кого в світі!
А на третій день принцесі Чіне-Мо-Чіна стало нудно у Туркестанського падишаха. Вона почала лютувати, плакати і тупотіти ногами, а самого падишаха вигнала з кімнати.
Щоб її заспокоїти, падишах наказав принести їй у сап'яновім басейні рибку Гульдор, усю вкриту квітами з голови до хвоста, красивішої за яку немає нічого в світі.
Але принцеса із золотими сережками закричала ще голосніше, ще сильніше затупотіла ногами, схопила рибку Гульдор і жбурнула на вулицю.
Тут її знайшов рибалка, загорнув у хустку і пішов до річки.
– Краще тобі плавати глибоко на дні, ніж бавити падишаха і принцесу Чіне-Мо-Чіна, – сказав рибалка і пустив рибку Гульдор у швидку річку.
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова