|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Егри і Тугри
О.Візель
Узбецька казка
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – О.Візель
Колись давно жив у кишлаку бідний юнак, звали його Тугри.
Був у нього лише тільки кінь, але й з ним він ніде не міг знайти роботу.
Якось сів він верхи та й поїхав світ за очі шукати долі.
Зустрів Тугри на своєму шляху перехожого й запитав:
– Як тебе звати?
– Егри, – відповів перехожий.
– А мене – Тугри. Ходімо разом.
І домовилися вони бути друзями все життя.
Тугри пожалів свого нового товариша і запропонував йому трохи проїхати верхи.
Сів Егри на коня, хльоснув його камчою та й ускакав. Тільки його й бачили.
Ахнув Тугри – такої зради він не очікував від товариша, який присягнувся бути йому вірним другом.
Але що поробиш. Пішов Тугри далі пішки.
Під вечір добрів він до горіхового гаю. Побачив тандир, що стояв на галявині.
"Небезпечно йти гаєм вночі, посплю-но я у тандирі до ранку", – подумав Тугри і поліз у піч.
Коли зійшов місяць, зібралися на галявині різні звірі та сіли в коло.
І повелів їм Шах-Лев розповідати про всі дива, які знали звірі.
Першим вийшов Лис, він розповів про свою гірську печеру, в якій він живе вже 10 років.
– Усе, чого тільки немає в людей, все можна знайти в моїй оселі, – говорив Лис і пихато дивився на решту звірів.
Тугри, що сидів у тандирі, дивився і міркував: "Непогано було б піти в гості до цього Лиса!"
Після Лиса почав розповідь Ведмідь про своє диво.
– А в нашому лісі росте старий каргач, і в нього є дві молоді гілки. Листочки з цих гілок лікують усі хвороби, – говорив Ведмідь.
– Зараз у палаці Шаха хворіє його дочка, і він присягнувся, що хто її вилікує, той візьме її за дружину.
А після Ведмедя почав розповідати Вовк про своє вдале полювання у байських садах.
– Кожного дня я з'їдаю там безкарно двох баранів. Але якщо пастухи приведуть великого пса, то мені доведеться голодувати, – говорив Вовк.
– У цього ж бая є табун у десять тисяч коней, – заговорив після Вовка Тигр, – і кожного тижня я краду з нього по одному коню.
– Але є в цьому табуні білий кінь із чорними підпалинами, він може мене наздогнати. Добре, що про це ніхто не знає.
Настав ранок, звірі розійшлися з галявини у своїх справах.
Виліз Тугри з тандира та пішов шукати карагач.
Знайшов він його і зірвав із молодих гілок трохи листя.
Потім Тугри купив великого пса і подарував його пастухам, щоб допомогти їм відвадити вовка від стада овець.
Потім Тугри розшукав табунщика і попросив у нього білого коня з чорними підпалинами.
Узявши велику жердину, Тугри сів на коня, наздогнав тигра та вбив його.
Вдячний пастух подарував Тугри одного жеребця, на якому він поїхав до палацу Шаха.
На міському майдані він почув оголошення: "Хто вилікує дочку Шаха, того він зробить своїм зятем. А якщо хтось візьметься, а вилікувати не зуміє, того Шах стратить."
Тугри пішов до палацу і сказав:
– Шах, я вилікую твою дочку.
Пустив Шах нового лікаря до своєї дочки.
Тугри зробив з листя карагача відвар і напоїв ним дівчину.
За три дні дочка шаха одужала. Зраділий Шах влаштував пишний бенкет та віддав дочку заміж за Тугри.
Тугри не захотів бути правителем, а вирішив жити своєю працею. Поселив його Шах у будинку на горі біля гаю.
Одного разу до Тугри прийшов Егри.
– Як тобі так пощастило? – запитав він. – От я вкрав у тебе коня, а мені в житті не щастить!
Розповів Тугри про все, що з ним трапилося, і показав місце, де стоїть тандир.
Коли стемніло, Егри заліз у тандир та став слухати, про говоритимуть звірі.
Вночі прийшли звірі та сіли навколо Шаха-Лева.
– Чому немає Тигра? – запитав Шах-Лев.
Підвівся шакал і говорить:
– Через наші розповіді Тигр загинув, Вовка покалічено, а листя з карагача обірвані.
Стали звірі думати: "Хто ж їх підслухав?" Раптом Фазан на дереві скрикнув:
– У тандирі! – та й полетів геть.
Кинулися звірі до тандира, витягли Егри і розірвали його на шматки.
Так чесний Тугри досяг бажаного, а безчесного Егри було покарано.
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова