|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Розумна Ельза
Брати Грімм
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – В.Конашевіч
Жив колись на світі чоловік. Була в цього чоловіка донька, і звали її Розумна Ельза.
І жив на світі інший чоловік, у якого був син. Звали сина Ганс.
От і вирішив Ганс одружитися на Ельзі.
Прийшов Ганс до Ельзи й запитує її:
– Ти, Ельзо, розумна чи дурна?
– Що ти, Гансе, – говорить Розумна Ельза, – звісно, я дуже розумна. Недарма і звуть мене: Розумна Ельза. А якщо не віриш, спитай у моїх батьків.
Запитав Ганс у батьків Ельзи.
Вони також кажуть:
– Ельза у нас дуже розумна. Вона бачить, як вітер біжить вулицею, і чує, як муха кашляє.
– Ну, тоді я на ній одружуся, – сказав Ганс.
Сіли вони всі за стіл вечеряти. Сидять та їдять. От мати й каже:
– Сходи-но, Ельзо, до льоху, принеси нам пива.
Зняла Розумна Ельза кухоль зі стіни та й пішла до льоху по пиво. А кухоль був із кришечкою.
Іде Ельза сходами і постукує кришкою об кухоль, щоб веселіше було.
Прийшла до льоху й поставила кухоль перед краном діжки і відкрутила кран. А сама сіла на лавку і почала на всі боки роздивлятися.
Дивиться на стіну та й бачить: висить на стіні мотика.
Побачила Розумна Ельза мотику і почала плакати:
– Бідолашна я, нещасна. Вийду я за Ганса заміж. Буде у нас дитина, виросте вона велика, пошлемо ми її до льоху по пиво, а на неї мотика впаде та вб'є її.
Сидить вона біля діжки та плаче.
А нагорі за столом батько, мати й Ганс сидять, на пиво чекають.
Чекають-чекають – не йде Ельза.
Покликала мати служницю і каже їй:
– Сходи до льоху, подивися, що з Ельзою сталося.
Пішла служниця до льоху й бачить: сидить Ельза та плаче.
– Чого ти плачеш, Ельзо? – запитує служниця.
– Як же мені не плакати? – відповідає Ельза. – Бідолашна я, нещасна. Вийду я за Ганса заміж. Буде у нас дитина, виросте вона велика, пошлемо ми її до льоху по пиво, а мотика на неї впаде і заб'є її до смерті.
"А й вірно, – подумала служниця. – Ось яка у нас Ельза розумна!"
Сіла вона поруч із Ельзою і теж почала плакати.
А нагорі за столом батько, мати та Ганс сидять і чекають на пиво. Набридло їм чекати.
Кличе батько робітника й каже:
– Піди до льоху, подивися, що там Ельза та служниця роблять.
Спустився робітник до льоху й бачить: сидять Ельза та служниця перед діжкою та обидві плачуть.
– Чого ви плачете? – запитав робітник.
– Як же мені не плакати? – відповідає Ельза. – Бідолашна я, нещасна. Вийду я за Ганса заміж. Буде у нас дитина, виросте вона велика, пошлемо ми її до льоху по пиво, а мотика на неї впаде і заб'є її до смерті.
"От біда! – подумав робітник. – Розумниця у нас Ельза!"
Сів із ними поруч перед діжкою та теж почав плакати.
А нагорі за столом батько, мати та Ганс сидять і чекають на пиво.
Дуже пити хочеться, а пива немає.
Батько матері каже:
– Сходи сама, подивися, що там сталося. Та пива принеси якнайшвидше.
Спустилася мати до льоху й бачить: сидять Ельза, служниця та робітник і всі троє плачуть.
– Чого ви плачете? – запитує мати. – Що з вами?
– Як же нам не плакати? – відповідає Ельза. – Бідолашна я, нещасна. Вийду я за Ганса заміж. Буде у нас дитина, виросте вона велика, пошлемо ми її до льоху по пиво, а мотика на неї впаде і заб'є її до смерті.
"Ось, – подумала мати, – яка у нас Ельза розумна!"
Сіла вона з ними поряд і теж почала гірко плакати.
А нагорі за столом батько й Ганс сидять і чекають на пиво. Пити так хочеться, що сил немає.
От батько й каже:
– Зачекай, Гансе, я зараз сам піду, подивлюся, що вони там роблять, і пива принесу.
Спустився батько до льоху й бачить: сидять Ельза, служниця, робітник і мати, і всі четверо плачуть.
– Ви що, – каже батько, – збожеволіли? Що з вами? Чого ви плачете?
– Як же нам не плакати? – відповідає Ельза. – Бідолашна я, нещасна. Вийду я за Ганса заміж. Буде у нас дитина, виросте вона велика, пошлемо ми її до льоху по пиво, а мотика на неї впаде і заб'є її до смерті.
"Еге, – подумав батько, – яка у нас Ельза розумна!" Сів поруч із ними і теж почав плакати.
А нагорі за столом сидить Ганс та чекає на пиво.
Чекав він, чекав і, нарешті, скучив. От він і каже сам собі:
"Чого ти, Гансе, сидиш? Піди краще, подивися, що вони там у льоху роблять".
Спустився Ганс до льоху.
Бачить: сидять поруч Ельза, служниця, робітник, мати й батько.
Сидять усі п'ятеро – плачуть.
Та як жалібно плачуть! І кожен намагається іншого перекричати.
– Чого ви, – питає Ганс, – сумуєте? Про що плачете?
– Ах, любий Гансе, – каже йому Ельза, – як же нам не плакати? Бідолашна я, нещасна. Вийду я за тебе заміж. Буде у нас з тобою дитина, виросте вона велика, пошлемо ми її до льоху по пиво, а на неї мотика впаде і вб'є її до смерті.
– Ну, – каже Ганс,– я тепер бачу, що недарма звуть тебе Розумною Ельзою. Припини плакати, давай весілля святкувати.
Відсвяткували вони весілля та стали жити разом.
От якось Ганс і каже Ельзі:
– Я піду до кузні працювати, а ти піди в поле пшеницю жати.
– Добре, любий Гансе, я так і зроблю, – сказала Ельза.
Ганс пішов.
Зварила Ельза собі великий горщик каші та пішла в поле.
Прийшла вона в поле і каже сама собі:
– Що мені робити: спочатку жати чи спочатку поїсти? Краще я спочатку поїм.
Поїла вона каші й знову каже:
– А тепер що мені робити? Спочатку жати чи спочатку поспати? Краще я спочатку посплю.
Лягла вона спати в пшеницю та міцно заснула.
Прийшов Ганс із кузні додому, а Ельзи немає.
Годину чекає – немає Ельзи.
Дві години чекає – немає її.
Вже вечір настав, темно стало, а Ельзи все немає.
– От яка у мене розумна Ельза, – каже Ганс, – вже ніч настала, а вона все працює. Треба її додому покликати.
Пішов Ганс у поле й бачить: пшеницю навіть і не торкалися, а Ельза лежить та спить.
Побіг тоді Ганс додому. Приніс птахоловну сітку з маленькими бубонцями та накинув сітку на Ельзу, а сам знову додому повернувся.
Прокинулася нарешті Ельза.
Стала підніматися з землі, а бубонці на ній як задзвенять.
"Що це таке? – думає Розумна Ельза. – Я це чи не я? Адже на мені ніяких бубонців не було".
Вирішила тоді Ельза піти додому й спитати у Ганса, чи це вона.
Підійшла до дверей свого будинку, постукала у віконце і каже:
– Гансе, чи вдома Ельза?
– Вдома, – каже Ганс.
Тут Ельза злякалася й каже:
– Отже, це не я.
Втекла Ельза і всю ніч до ранку бігала полем.
Бігала і думала: "Я це чи не я? Я чи не я?"
А вранці підійшла до струмка, побачила своє обличчя у воді та й каже:
– Ну, звичайно, це я – Розумна Ельза!
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова