Мішель Дофрьосн

Пуголовок-липучка

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – С.Бордюг

Кожного дня, коли над ставком сходило сонце і висвітлювало водяні лілії, у своєму будиночку – білій квітці – Сіра Жаба говорила:

– Мамо, мені так хочеться братика...

У цю ж хвилину в іншому будиночку – рожевій квітці – Зелена Жаба думала: «Якби ж тільки в мене не було брата!» Свого молодшого брата вона називала Пуголовок-Липучка. Зелена Жаба не любила його, і цим все сказано.

Зате вона дружила з Сірою Жабою.

– Шу, шу, шу... – балакали вони разом. Дуже часто! – Ква, ква, ква...– кумкали вони разом. Жах як багато!

Але коли з'являвся Пуголовок-Липучка, Зелена Жаба сердилася та ставала похмурою, а Сіра Жаба лагідно усміхалася.

Варто було Зеленій Жабі побачити, що її подружка усміхається, вона тут же казала їй:

– Давай пострибаємо...

Треба сказати, що в Зеленої Жаби завжди виходили найкрасивіші стрибки через очерет.

Звичайно ж, Пуголовок-Липучка намагався наслідувати жаб. Але очерет був такий високий, а Пуголовок – такий маленький, що він завжди падав і потім гірко-гірко плакав.

– Бідолашне маля, – лагідно втішала його Сіра Жаба.

Тоді Зелена Жаба встрявала:

– Закладаємося, я перша допливу до того кінця нашого ставка?

Жаби плавали і пірнали, перекидалися і сміялися. А Пуголовок-Липучка тільки дивився на них.

Він теж пірнав. Але завжди тонув. На щастя, Сіра Жаба завжди поспішала йому на допомогу і виручала його.

Тоді Зелена Жаба сердилася і кричала:

– Забирайся, мерзенний Пуголовок-Липучко! Ти набрид мені, малявко!

Пуголовок-Липучка, дуже сумний, ховався і сумно дивився, як жаби пускали бульбашки, такі круглі й великі, як повітряні кулі. Він теж намагався пускати бульбашки... Але що то були за бульбашки! Це були крихітні бульбашки!

Потім Пуголовок-Липучка слухав чудовий концерт, який влаштовували жаби.

– Ква, ква!.. – сам він тільки навчився ледь чутно пищати. Ах, який він був нещасний!

Пуголовок гірко-гірко плакав, а Зелена Жаба лютувала:

– Забирайся, гидкий Пуголовок-Липучко!

Вона так часто промовляла ці слова, що одного разу Сіра Жаба не витримала.

– Ти злюка! Злюка! – крикнула вона Зеленій Жабі. – Я не хочу більше з тобою дружити!

«Плюх!» – і ображена Зелена Жаба пірнула у ставок.

А Сіра Жаба підпливла до малюка.

– Мій милий Пуголовок-Липучко, – сказала вона ніжно, – ти не завжди будеш таким маленьким. Одного разу вже ніхто не назве тебе так. Ти будеш плавати, стрибати, квакати, пускати бульбашки навіть краще за Зелену Жабу. Я тобі обіцяю!

Пуголовок-Липучка припинив плакати.

На іншому кінці ставка Зелена Жаба розмовляла з мудрим Блакитним Коропом, якому було сто років.

– Будь ласка, – бурчав Блакитний Короп, – дозволь Пуголовку-Липучці грати разом з вами. І хай він поживе поки у твоєї сірої подружки. Вона давно казала мені, що мріє про молодшого братика.

Того вечора на ставку було чути тільки веселі крики, плескіт води та сміх.

А вночі, коли з'явився на небі Місяць, він побачив, що Пуголовок-Липучка спить поруч із Сірою Жабою в її будиночку – білій квітці. А ще він побачив, як Зелена Жаба дивиться на них зі своєї рожевої квітки і лагідно всміхається.

І Місяць дуже здивувався.