|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Пригоди Перченяти й Мурчика в країні казок
А.Василенко
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – А.Василенко
Якось Перченятко з Мурчиком зайшли далеко в ліс до якогось високого паркану. Заглянули з цікавістю за огорожу й відразу ж зрозуміли, що потрапили до країни казок!
Яких тільки див, яких казок не побачили вони там з Мурчиком! Тільки не могли повз несправедливість байдуже проходити.
Врятували від гострих зубів Лисчиних довірливого Колобка.
– При нагоді й я вам у пригоді, – сказав їм Колобок.
Пішли друзі далі.
Ідуть, коли чують – хтось співає:
– Я не Вовк, а ваша мама. Молочка вам принесла.
Це безсоромний вовк тонесеньким голосом благав козеняток двері йому відчинити. Нагнали малюки сіроманця.
Тут саме й мама-Коза підійшла та й каже:
– Коли вам скрутно буде, то я у пригоді стану. – І на дорогу молочком їх почастувала.
Не сподобалося Лисиці й Вовчику, що якісь пришельці заважають їм, втручаються. От пішли вони до баби Яги за порадою.
– Зроби, бабцю, так, – стали Ягу благати, – щоб від цих пакісних Перченяти з котом і духу не лишилося.
Пообіцяла їм баба-злюка допомогти.
Ідуть собі Перченятко з Мурчиком, коли бачать – бабуся гірко плаче:
– Ой, зламалася ж моя ніженька костяная! Ой, хто ж мені допоможе старенькій? – Знала, облудниця, що Перченятко добре серце мало.
– Чим допомогти вам зможемо? – питає Перченятко. – Кажіть, бабусю.
Баба Яга улесливо так і каже:
– Принесіть мені, діточки, пляшечку сліз від Змія Гориновича, який у замку за лісом розбійницьким живе. Вам прогулянка цікава буде, а мені – поміч.
– Ой, хитрюща стара! – раділи Вовк з Лисичкою. – Хто ж це бачив, щоб Змій Горинович плакав?! Та й лісом не пройдеш, бо там розбійників, мов комарів на болоті. Ні, не вернутися назад Перченяті з Мурчиком!
Дорогою наздогнали наші мандрівники візок. Тихесенько, щоб не почув візник, взяли собі два гарбузи. "Не збідніє цар Горох, – вирішили вони, – а нам вони у пригоді стануть."
У величезному дуплі край дороги жили страшні лісові розбійники. Як завжди, вони займалися своєю улюбленою справою: грабували кожного, хто лісом проїздив.
Та раптом...
– Мамцю! – заволали перелякані розбійники, коли побачили страхітливих істот.
– Кидай зброю! – грізно наказали невідомі.
Несподівано одне страхіття спіткнулося, і тут всі побачили, що страшна голова, яка від удару розбилася на шматочки, була звичайнісіньким гарбузом. А "страхіття" – Мурчиком!
– Нас ошукали! – закричали з дупла розбійники. – Хапайте їх!
Та Перченятко з Мурчиком, захопивши зброю розбійників, уже мчали в кареті царівни подалі від небезпеки.
Над усе на світі полюбляв цар Горох гарбузову кашу. І от сьогодні його величність залишився без улюбленої страви. Царський гнів не знав меж.
Карета примчала вчасно. горох довідався про все й змінив гнів на милість.
З радощів, що все так добре скінчилося, візник, Перченятко та Мурчик пішли у танок.
– Ось так, ось так в нас танцюють гопак! – приказувало Перченятко.
Цар Горох теж не всидів:
– Ех, бий мій каблук, в мене чоботів сто штук! – загукав він і собі.
Та дорога вела наших героїв далі. От дійшли вони до Змія Гориновича. Перченятко хоробро вийшло до змія та й показало тому кулака:
– Ану, понюхай, чим пахне!
Змій понюхав. Добре, що наші мандрівники скористалися з парасольки, яку їм подарувала царівна Гороха. Бо відразу з очей Гориновича в три струмки полилися сльози.
На зворотному шляху у лісі Перченятка з Мурчиком вже чекали розлючені розбійники. Кинулися вони в погоню, та тут підкотився Колобок. Виручив друзів.
Тут ще й коза нагодилася. Злякалися розбійники гострих її рогів і в дупло своє сховалися. Без зброї вони відразу свою хоробрість втратили.
Як побачили Вовк з Лисицею, що Перченятко з Мурчиком повертаються, знову до баби Яги подалися. А та саме Телесика схопила.
Сховала баба Яга Івасика-Телесика в комірчині та й каже:
– Вернулися? Що ж, смачніший обід буде. Ха-ха-ха! Всіх запрошую.
– Дивись, Перченятко, срібне весельце!
– Е, так он яка ця бабуся!.. – здогадалося Перченятко, – Швидше, котику! Це весельце Телесика!
Зайшли вони до хати на курячій ніжці. Віддали бабі пляшечку зі слізьми Гориновича.
– За таку послугу, діточки, – каже Яга, – я вас покатаю. Сідайте на лопату.
– Так? – запитують Перченятко з Мурчиком.
– Які ж бо ви нерозумні! – розсердилася баба Яга. – Ось так треба! – І тільки сіла вона на лопату, як Перченятко з Мурчиком відразу ж її з мітлою у піч і кинули.
Вилетіла баба Яга з димаря чорною та такою страшною, що Вовк з Лискою з великого ляку аж в тридесяте царство забігли.
А Перченятко з Мурчиком звільнили Івасика-Телесика й відвели його до тата й мами. Отож, вам, дітки, оцю казку, а Перченяткові й Мурчикові, коли вони додому верталися, за хоробрість дали бубликів в'язку.
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова