І.Калинець

Казка про сім сестер і Чорного Князенка

Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Наталія Кохаль

Завітав Чорний Князенко до нашої господи і просить руки Червоної.
– Не віддамо, – кажуть Мати, – бо вона Любов, кохає Мак у полі.
Іди, іди, Чорний Князю, пріч – хай тебе кохає темна Ніч.

Через рік знову приходить:
– Дозвольте заручитися з Оранжевою.
– А я піду за того, кого сама виберу: я Доля. Хай тобі жоною буде Ніч!
Ти моєї долі не каліч.

Ще один рік пролетів.
– Так віддайте Жовту, – благає Чорний Князенко.
– А я Розлука: нащо побиратися, коли розлучатися?
Ізгинь, ізгинь, Чорний Князю, з віч!
Хай тобі жоною буде Ніч.

Минає рік. Поклонився Чорний Князенко Зеленій.
– Дарма, – впирається та, – я Надія.
Буду свого Барвінка сподіватися, хоч би до смерті.
Тут тобі надії ні на гріш. Хай тобі жоною буде Ніч.

А ще через рік одмовляється Блакитна:
– Нікому не стану дружиною – я ж бо Воля.
Ліпше голову згубити з пліч!
Хай тобі жоною буде Ніч.

Тоді мовить Чорний Князенко до Синьої сестриці:
– Я – Жалоба, а ти – Туга – не знаємо друга. –
А Синя на те:
– Не мені ся, Чорний Князю, річ. Хай тобі жоною буде Ніч.

Залишилася найменша – Фіолетова.
Коли прийшов Чорний Князенко заміж брати, вона й проситься:
– Не давайте мене! Я Тривога – пропаду без рідного порога.
Тоді Чорний Князенко ізняв із пальця срібного персня та й спересердя мовить:
– Не судилося мені у сій господі зятювати.
То хай котиться перстінчик до Ніченьки в гості.

От і місяць ізійшов.