|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Про яблука, що плачуть та сміються
Сирійська народна казка
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Р.Столяров
У великого падишаха був єдиний син на ім'я Хаджаф.
Одного разу Хаджаф скакав на коні та ледве не збив з ніг стареньку, що несла глек з водою на голові.
Стара впала, глек розлетівся на друзки. А Хаджаф голосно розреготався та пришпорив коня.
Стара подивилася вслід злому вершнику та голосно сказала:
– Нехай яблука у твоїх руках заплачуть!
Усе це бачив бідний горшечник Хусейн. Він підійшов до старої, допоміг їй піднятися та віддав свій найкращий глек.
Стара взяла з рук Хусейна новенький глек, подякувала йому та промовила:
– Нехай яблука у твоїх руках засміються, добрий чоловіче!
А молодий принц Хаджаф з того часу втратив спокій: день і ніч він тільки й думав про дивні яблука, що плачуть та сміються. Кожного мандрівника він розпитував про країну, де ростуть чудесні яблука.
Нарешті він вирушив на пошуки.
– Прощавай, батьку, – сказав він падишаху. – Або здобуду чудесні яблука, або загину.
На світанку Хаджаф покинув батьків палац. Довго їхав він по безкраїм степам та лісам, поки не опинився біля підніжжя високої гори, де ріс старий дуб, якому виповнилося тисяча років, а з під його коріння било джерельце.
– Напийся моєї води та ходи праворуч, – продзюркотіло джерельце.
– Ще чого, пити цю брудну воду! – пробурчав принц. Він не став пити воду та поїхав ліворуч.
Довго він їхав і нарешті опинився на березі широкої річки. Підпливла до берега дика качка та промовила людським голосом:
– Дарма ти не послухав поради, багато днів втратив. Твій шлях праворуч.
Розсердився Хаджаф:
– Чого це ти мене повчаєш? Мене, сина самого падишаха! – І Хажаф знову повернув ліворуч.
Багато днів їхав Хаджаф уздовж берега річки. Бачить він – сидить на березі жінка з немовлям та гірко плаче. Хаджаф навіть не запитав, чого жінка плаче.
Він помчав на своєму коні та став переправлятися на другий берег.
– Заплачуть яблука у долонях твоїх, ох, заплачуть! – крикнула жінка вслід зникаючому вершнику.
У цей час молодий горшечник Хусейн теж вирушив шукати чарівні яблука. Тільки коня в нього не було, і тому він ішов пішки.
Минуло багато днів і нарешті він прийшов до підніжжя гори, де ріс старий дуб.
– Напийся моєї води та ходи праворуч, – продзюркотіло джерельце.
– Дякую тобі, джерельце, – сказав горшечник та пішов далі.
Довго йшов Хусейн, поки не прийшов до річки. Підпливла до нього дика качка і сказала:
– Добре, що ти послухав поради. Іди весь час праворуч і скоро досягнеш мети.
Подякував горшечник качці та пішов далі. Бачить – сидить на березі жінка з немовлям та гірко плаче.
– Чого ти плачеш? – запитав її юнак.
– Як же мені не плакати? Я не можу перебратися на той берег, адже вода така холодна.
Хусейн підняв на руки жінку разом із дитиною та переніс через річку.
– Ти добра людина, Хусейне, – сказала жінка, – і я тобі віддячу. А тепер слухай мене: іди до гори, що синіє вдалині. Ти побачиш сад Заїри Прекрасної. Там ти легко відшукаєш чудесне дерево – до нього тебе приведе перлиновий сміх яблук. Торкнися долонею стовбура дерева та прокажи: "Мене прислала Фатьма".
На світанку піднявся Хусейн та пішов до саду Заїри.
Увійшов юнак до саду: навколо стільки яблунь, яка ж з них чарівна? Як раптом він почув дзвінкий сміх і одразу пішов туди, звідки він лунав.
Хусейн підійшов до чарівної яблуні і проказав заповітні слова: "Мене прислала Фатьма".
Гілки нахилилися до нього, а чудові яблука самі зістрибнули йому до рук.
Хусейн вийшов із саду, тримаючи в руках чарівні яблука. Як раптом – де не взявся – скаче принц Хаджаф на коні:
– Гей, ти, жебраче, що це у тебе в руках? Ану дай сюди!
Впізнав Хусейн принца, вклонився йому та відповів спокійно:
– Ці яблука, пане, самі прийшли мені до рук, а іншому вони не дадуться.
– Як ти відповідаєш сину самого падишаха! – закричав Хаджаф. Він ударив Хусейна мечем по голові, вихопив у нього з рук чарівні яблука та поскакав геть.
Дізнався багдадський султан, батько Заїри Прекрасної, про те, що з саду його дочки зникло кілька чудесних яблук. І наказав він оголосити, що віддасть свою дочку за того, кому чарівна яблуня сама віддала свої яблука.
Почув про це принц Хаджаф та вирішив попитати щастя. Він зібрав великий почет, навантажив підводи подарунками для принцеси та вирушив у дорогу.
Серед слуг принца був і горшечник Хусейн. Він хотів подивитися на принцесу Заїру та ще раз побачити чарівну яблуню.
Хаджаф прибув до султана, вклонився йому і його дочці та оголосив, що привіз чарівні яблука.
Принцеса Заїра захотіла подивитися на свої яблука. Витяг принц їх із торби, а рум'яні яблука заплакали, заридали, застогнали так, що всі навколо теж заплакали.
– Цей чоловік – обманщик, – сказала Заїра Прекрасна. – Нечесним шляхом дістав він мої яблука. Не буду я його дружиною!
А яблука випали з рук Хаджафа та покотилися по доріжці саду.
Котяться вони, котяться як раптом зупинилися біля ніг горшечника Хусейна, що стояв посеред почту принца.
Нахилився Хусейн, взяв у долоні яблука, а вони одразу ж припинили плакати й залилися сміхом так, що сад сповнився веселощів та радості.
– Батьку! Ось той, кого доля мені призначила, – сказала Заїра.
Так горшечник Хусейн став чоловіком Заїри Прекрасної.
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова