Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн
  Головна    Про сайт    Помещик.com   


Нівхська народна казка
у переказі Дмитра Нагішкіна
зі збірки "Амурські казки"

Ніканська наречена

Ніканська наречена

Переклад українською – Володимир Прокопенко
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Генадій Павлішин

Якщо сам не добрий – від інших добра не жди...

Жив на Амурі нівх Солодо Хоінга. Багатий був чоловік. Двадцять запряжок собачих мав. Десять ангаза – бідняків – для нього рибу в річці ловили. Десять невільників – маньчжу – його господарство доглядали, із лози мотузки плели, із кропиви сіті плели. Десять ніканських дівчат-невільниць килими для Солодо ткали, халати шили, харчі готували, ягоди збирали. Десять комор його добро берегли.

Ненажерливий був Солодо! Багато добра у нього було, а йому хотілося ще більше. Зажерливість – що річка: чим далі, тим ширша. Ходить Солодо, довкола роздивляється: що б іще до рук прибрати? Речі свої з місця на місце перекладає, перебирає – тішиться, радіє.

Ніканська наречена

Був у Солодо син – Алюмка. Хлопець – не можна сказати, що красивий: вся краса його була в батьковому багатстві. Хлопець – не можна сказати,що розумний: увесь його розум у батьковому добрі був. Але Солодо твердив: «Нічого, що в Алюмки чогось бракує, зате комори повні, проживе якось!»

Настав час Алюмці женитись.

Мати з собачого волосу та кропиви обручку сплела, щоб на руку нареченій надіти. Стали Алюмці наречену шукати. Викуп добрий приготували. А Алюмка пишається тим, що викуп багатий, носа дере... Усі наречені йому не подобаються!

Ось йому одну показали.

– Очі у неї, – каже Алюмка, – негарні!

Відказують йому люди:

– Що ти дівчину ображаєш? Це у тебе очі в різні боки дивляться. Тому ти й нареченої розгледіти не можеш.

Солодо на людей рукою махає:

– Мій син багатий, – каже, – йому краса не потрібна! А очі в нього в різні боки дивляться, то це добре! Він одним оком оселю пильнує, а другим – на річку дивиться, чи добре ангаза працює...

Про другу наречену Алюмка сказав, що в неї руки короткі.

Кажуть йому люди:

– Що ти дівчину ображаєш? На себе поглянь: у тебе самого одна рука коротша від другої!

Знову Солодо за сина заступається:

– Що в Алюмки руки неоднакові – байдуже: він меншою рукою менші гроші збирає, великою – великі. У Алюмки ніякі гроші не минуть його рук!

І третя дівчина не сподобалась Алюмці:

– Крива вона! – каже Алюмка.

– Що ти дівчину ображаєш? Це у тебе ноги колесом, між ними собака пробіжить.

Солодо сина гладить:

– Навіщо Алюмці прямі ноги? Йому в тайгу не ходити – ви йому звіра принесете. Йому на річку не ходити – наймити риби наловлять. У мого сина ноги господаря: калачиком, щоб було зручніше сидіти, з купцями ніканськими розмовляти...

Ніканська наречена

Ходять, наречену вибирають. Ще їм одну дівчину показали.

Злиться Алюмка, губи надув.

– Вона дурна! – вередує.

Подивилися люди на Алюмку, на Солодо. Змовчали, щоб не образити батька.

Ще одну дівчину показали Алюмці.

Тут у хлопця язик до піднебіння прилип.

Шкіра у дівчини біла, як кора молодої берези. Коса до коліна. Волосся чорне, як ніч, м'яке та блискуче. З обличчя вродлива. Ходить, схиливши голову, ходить посміхаючись. Зуби – як сніг на соболюванні.

Насилу вимовив Алюмка:

– Подумати треба! Може, я цій дівчині руку дам.

Але тут Солодо спохмурнів.

– Що це за наречена! – каже. – За неї самі кістки в придане дають. У мій дім тільки багата наречена ввійде!

Не знайшлося Алюмці нареченої серед нівхів.

Чув він, що на небі також люди живуть, веселі люди живуть: на землю воду ллють, на землю сніг кидають. Небесні жінки красиві та пустотливі. Іноді опускають вони на землю вудочки із золотими гачками – простих людей ловлять.

Думає Алюмка: «Я собі не просту наречену візьму. Я собі небесну жінку за дружину візьму!» Ходить по селу, вгору дивиться. Під ноги не дивиться. Побився весь, падаючи.

Якось над стійбищем повисла веселка.

Зрадів Алюмка.

– Еге! – каже. – Видно, з неба вудку кинули! Залізу я на небо! За гачок схоплю, смикну – небесну жінку з неба на землю стягну!

Швидко він на сторічну сосну видерся: з кривими ногами на дерево добре лізти. До вершини Алюмка доліз. На останній сучок сів, дивиться, де золотий гачок теліпається. А очі у нього в різні боки дивляться: він один сучок з двох боків бачить. Той сучок, на якому сидів, йому небесним гачком видався. Як смикне щосили! Сучок і зламався...

Полетів Алюмка на землю. Так гупнувся, що й рештки розуму втратив, а з очей іскри посипались.

– Ех! – каже. – Погано за гачок тримався!

Бачить батько, що вб'ється Алюмка, коли ще раз із такого гачка зірветься, і придумав: їхати з сином у Ніканське царство по наречену. За ніканськими нареченими немовби велике придане дають.

За далекими сопками ягода солодша!

Зібрався Солодо в Сань-Сін. Узяв з собою сто соболів, сто видр, сто білок, сто ховрахів, сто чорно-бурих лисиць, десять нерп та десять ведмедів. Ще за жодну дівчину в роду Хоінга ніхто такого викупу не давав! Хитають головами нівхи.

А Солодо своє торочить:

– За такий викуп ми царську дочку візьмемо для Алюмки.

Радіє Алюмка. Ще б пак! Жоден нівх не одружувався з царською дочкою!..

Поїхали Хоінга по наречену.

Піднялися вгору по Амуру. До того місця допливли, де голуба вода Амуру з жовтою водою Сунгарі зустрічається. На Сунгарі повернули, до Шпанського царства допливли.

Довго пливли. Багато людей бачили. І ніканські люди на берег виходили, на Солодо з сином дивились, пальцями показували, немов дивину розглядали. Пливе Алюмка, питає в батька: «Чи скоро?» Швидко тільки блохи скачуть... Намучився Солодо з сином, доки до місця дістався.

Тут їх як почесних гостей зустріли. «Чого приїхали?» – питають. Сам амбань – начальник – до Солодо вийшов. Товмача – перекладача – приставив до нівхів.

Каже Солодо синові:

– Бачиш, як зустрічають? Багачеві – всюди рідня!

Кілька днів гостювали батько з сином. Ходить Алюмка по вулицях, витріщає очі. Будинки стоять високі. Покрівлі мало не до неба сягають. На дахах – дракони кам'яні, пащі роззявили, червоні язики висолопили. На вулицях – народу багато-пребагато. Галас такий – немов на котиковому лежбищі. Продають, купують, міняють.

Пригощає амбань Солодо морськими черв'ячками, солов'їними язичками, ластів'ячими гніздами, м'ясом таким, що саме в роті тане, і коржиками такими, які, мабуть, лише на небі печуть. Їсть Солодо. Давиться від зажерливості: треба більше з'їсти, доки дають.

Каже йому амбань:

– Найкращих дівчат вам покажемо!

– Атож, атож – відповідає Солодо. – Нам тільки найкращих і подавай! За такий викуп нам царську дочку треба! Тому й приїхали!

Повів амбань дівчат показувати. Привів у великий дім. У тому домі велика кімната. У тій кімнаті сто вікон. У тих вікнах по сто різнокольорових шибок. У тій кімнаті рядочком дівчата стоять та стільки, що в Солодо очі розбігаються. А Алюмці здається, що їх удвічі більше: кожну дівчину він бачить кожним оком зокрема. Стоять дівчата, за кожною – раб стоїть, за кожною – придане горою лежить.

Солодо на рабів дивиться: вибирає найміцнішого. А Алюмка на дівчат очі витріщає. Тільки хто їх розбере, яка краща: у всіх обличчя запнуті покривалами.

Каже Алюмка амбаню:

– Мені б хоч одній в обличчя глянути!

– Не можна, – відказує амбань, – на царських дочок дивитись – ще й осліпнути можна!

– Усі гарні! – шепоче синові Солодо, від зажерливості увесь аж трясеться. – Бачиш, яке придане!

Уже до кінця ряду доходять нівхи і раптом бачать: за однією дівчиною два раби стоять. Солодо мало не заскакав від радості. Шипить синові на вухо:

– Оцю вибирай! Мабуть, з царських дочок ця найбільш царська!..

Віддали Хоінга свій викуп, узяли наречену. Амбань їм повний баркас двощогловий дав за нареченою: шовку, чаю, рису, борошна на рік. Раби на руках наречену несуть. «Наша господиня, – кажуть, – ногами не ходить. Такі в неї ніжки маленькі, що її на землі не тримають!»

Солодо з вбрання нареченої очей не зводить. Халат на ній тканий золотими драконами, на голові капелюх з балабончиками, пташками, квітами: такий – не розбереш, де ж під ним та голова. На руках срібні обручки дзенькають. У руках – опахало із бамбукових паличок і рисового паперу, золотом розмальованого. Як розкриє його наречена Алюмки, так і заховається за ним! Хотів Алюмка поглянути на обличчя своєї судженої, та не дає наречена покривало зняти.

Заспокоює його Солодо:

– Потерпи трохи, Алюмко!

Попливли вони додому.

Пливли, пливли по Сунгарі, уже до Амуру підпливати стали...

Напали тут на них розбійники – хунхузи. Бороди в червоний колір пофарбовані. Списи довжиною в два зрости. Мечі у них завширшки в дві долоні. Як вороння на падаль, налетіли вони на баркас у своєму чорному сампані на сорок весел!

Усе забрали хунхузи у Солодо. Той насилу вблагав живими їх залишити. Увесь баркас очистили розбійники. А наречена Алюмки у своєму багатому вбранні сидить – не ворухнеться. Підступилися до неї хунхузи, оточили, покривало підняли та як сипнуть хто куди! Наче вітром здуло їх з баркаса. На свій чорний сампан з жовтими вітрилами сіли – і сліду не стало.

– Видно, замалим не осліпли від краси царської дочки! – каже Солодо синові.

Униз за течією швидше пливти, аніж розповідати. Швидко попливли Солодо з сином. Пливуть, радіють, що хунхузи нареченої не забрали, не посміли.

У рідне стійбище повернулися.

Хоч приданого й не привезли, зате ніканську красуню до оселі Алюмки ввели. Гості прибігли – наречену Алюмки подивитись. Зняв Алюмка покривало. Подивилися нівхи – і хто куди! Останнім з оселі на карачках Солодо виліз.

Здивувався Алюмка: чого нівхи розбіглися? Став на дружину роздивлятись. Три дні роздивлявся.

Зловчився, одне око долонею прикрив, щоб не заважало, дивиться – дружина ж йому в бабусі годиться!

Вийшов Алюмка у двір. Посидів, покурив. Чує, усе стійбище з нього сміється: царську дочку за дружину взяв!

– Ти куди пішов, чоловіче мій? – кричить йому ніканська дівиця.

– Піду погуляю! – відказує Алюмка. – Від краси твоєї у мене чогось очі заболіли!

Сів Алюмка в оморочку й поплив.

Куди поплив – хто знає! Двадцять собачих запряжок посилав Солодо у різні боки – сина шукати. Та все даремно.

Ніканська наречена



Автор: Нівхська народна казка; ілюстратор: Павлішин Г.


На цьому сайті можна читати книжки для дітей, скачувати їх у форматі .doc, слухати аудіоказки та дивитися відеоказки.


Сторінки в соц.мережах.
Підписуйтесь, щоб відстежувати нові надходження

Фейсбук-група Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Група Вконтакті Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Живий журнал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Телеграм-канал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Інстаграм Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Ютуб-канал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн



У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова


Посилання на
сайти з дитячими
книгами
українською
мовою

Казка українською

Читанка

Читай онлайн

Книги для батьків та дітей

Бібліотека книг українською

Дерево казок

Казка українською мовою


Якщо у вас є сайт, на якому можна скачати, або прочитати дитячi книги українською мовою, напишіть мені і я додам ваш сайт до цього перелiку.

Гостьова книга Контакти


Посилання на
сайти з ілюстраціями
до дитячих книг

polny-shkaf

shaltay0boltay

Картинки и разговоры

Детская книга

Olgica

Kid-book-museum

Valerij SURKOV

Диафильмы.su






© 2015-2019 Валерія Воробйова