Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Усі категорії

Неуважний чарівник

Євген Шварц

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Б.Калаушин

Жив на світі один вчений, справжній добрий чарівник, на ім'я Іван Іванович Сидоров. І був він такий чудовий інженер, що легко і швидко будував машини, величезні, як палаци, і маленькі, як годинник.

Мимохідь, жартуючи, побудував він для свого дому чудові машинки, легкі, як пір'ячко. І ці машинки у нього і підлогу замітали, і мух виганяли,

і писали під диктовку, і мололи каву, і в доміно грали.

А улюблена його машинка була завбільшки з кішку, вона бігала за господарем, як собака, а розмовляла, як людина.

Піде Іван Іванович з дому, а машинка ця і на телефонні дзвінки відповідає, і обід готує, і двері відчиняє.

Гарну людину вона в дім впустить, поговорить з нею та ще й заспіває їй пісеньку, як справжня пташка.

А погану прожене та ще й гавкне їй услід, як справжній пес на ланцюгу.

На ніч машинка сама розбиралася, а вранці сама збиралася й кричала:

– Господарю, гей, господарю! Пора прокидатися!

Іван Іванович був гарною людиною, але дуже неуважною. То вийде на вулицю у двох капелюхах одночасно, то забуде, що ввечері у нього засідання. І машинка тут йому дуже допомагала: коли треба – нагадає, коли треба – поправить.

От якось пішов Іван Іванович гуляти до лісу. Розумна машинка біжить за ним, дзвонить у дзвіночок, як велосипед. Веселиться. А Іван Іванович просить її:

– Тихіше, тихіше, не заважай мені думати.

І тут вони раптом почули: копита стукають, колеса скриплять.

І побачили: виїжджає їм назустріч хлопчик, везе зерно до млина.

Привіталися вони.

Хлопчик зупинив віз і ну розпитувати Івана Івановича, що це за машинка та як вона зроблена. Іван Іванович став усе пояснювати.

А машинка побігла у ліс ганяти білок, заливається, як дзвіночок.

Хлопчик вислухав Івана Івановича, засміявся й каже:

– Ні, дійсно, ви справжній чарівник.

– Та щось таке, – відповідає Іван Іванович.

– Ви, напевно, все можете зробити?

– Так, – відповідає Іван Іванович.

– Ну, а можете ви, наприклад, мого коня перетворити на кішку?

– Чом би й ні! – відповідає Іван Іванович.

Вийняв він з кишені маленький прилад.

– Це, – каже, – зоологічне чарівне скло. Раз два три! – І направив він зменшувальне чарівне скло на коня.

Як раптом – оце дива! – дуга стала крихітною, голоблі тоненькими, збруя легенькою, віжки повисли мотузочками. І побачив хлопчик: замість коня запряжена у його віз кішка.

Стоїть кішка поважно, наче кінь, і риє землю передньою лапкою, немов копитом. Помацав її хлопчик – шерстка м'яка. Погладив – замуркотіла. Справжня кішка, тільки в упряжці.

Посміялися вони.

Тут із лісу вибігла чудова машинка. Та раптом зупинилася як укопана. І стала вона давати тривожні дзвінки, і червоні лампочки засвітилися у неї на спині.

– Що таке? – злякався Іван Іванович.

– Як що? – закричала машинка. – Ви через свою неуважність забули, що наше збільшувальне зоологічне чарівне скло зараз у ремонті на скляному заводі! Як же ви тепер перетворите кішку знову на коня?

Що тут робити?

Хлопчик плаче, кішка нявчить, машинка дзвенить, а Іван Іванович просить:

– Будь ласка, прошу вас, тихіше, не заважайте мені думати.

Подумав він, подумав і каже:

– Не треба, друзі, плакати, не треба нявчати, не треба дзвонити. Кінь, звичайно, перетворився на кішку, але сила в ній залишилася колишня, кінська. Їдь, хлопчику, спокійно на цій кішці в одну кінську силу. А рівно через місяць я, не виходячи з дому, направлю на кішку чарівне збільшувальне скло, і вона знову стане конем.

Заспокоївся хлопчик.

Дав свою адресу Івану Івановичу, смикнув віжки, сказав: "Н-н-но!" І повезла кішка віз.

Коли повернулися вони з млина до села Муріно, збіглися всі, від малого до великого, подивитися на чудову кішку.

Розпріг хлопчик кішку.

Собаки, бува, кинулися на неї, а вона як вдарить їх лапою з усієї своєї кінської сили. І тоді собаки одразу зрозуміли, що з такою кішкою краще не зв'язуватися.

Привели кішку до хати. Стала вона жити-поживати. Кішка як кішка. Мишей ловить, молоко п'є, на пічці дрімає.

А вранці запряжуть її у віз, і працює кішка, як кінь.

Усі її дуже полюбили і забули навіть, що була вона колись конем.

Так минуло двадцять п'ять днів.

Вночі дрімає кішка на печі.

Раптом – бах! Бум! Ба-бах-тах-тах! Усі схопилися. Запалили світло. І бачать: піч розвалилася по цеглинці. А на цеглинах лежить кінь і дивиться, піднявши вуха, нічого спросоння зрозуміти не може.

І що ж, як виявилося, сталося?

Цієї самої ночі принесли Івану Івановичу з ремонту збільшувальне зоологічне чарівне скло. Машинка на ніч вже розібралася. А сам Іван Іванович не здогадався зателефонувати до села Муріно, щоб вивели кішку надвір з кімнати, тому що він зараз буде перетворювати її на коня. Нікого не попередивши, направив він чарівний прилад за вказаною адресою: раз, два, три – і опинився на пічці замість кішки аж цілий кінь. Звичайно, пічка під такою вагою розвалилася на дрібні цеглинки.

Але все скінчилося добре.

Іван Іванович вже другого дня побудував їм пічку ще кращу за колишню.

А кінь так і залишився конем.

Втім, завелися у нього котячі звички.

Оре він землю, тягне плуга, старається – як раптом побачить польову мишу. І одразу ж все забуде, стрілою кидається на здобич.

А ще іржати розучився. Нявкав басом.

І характер у нього залишився котячий, волелюбний. На ніч стайню перестали замикати. Якщо замкнено – кричить кінь на все село:

– Мняу! Мняу!

По ночах відчиняв він ворота стайні копитом і нечутно виходив у двір. Мишей ловив, щурів ловив.

Або легко, як кішка, злітав кінь на дах і бродив там до світанку.

Інші коти його любили. Дружили з ним. Гралися. Ходили до нього в гості у стайню, розповідали йому про всі свої котячі справи, а він їм – про кінські.

І вони розуміли один одного, як найкращі друзі.

Автор: Шварц Є.; ілюстратор: Калаушин Б.

У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

- Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2024 Валерія Воробйова