|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
В.Важдаєв
За казахською казкою
Найсильніший
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – М.Єрмак
Жив колись чоловік, якого звали Макбул. У нього була дочка. Коли прийшов час і вона стала дорослою, Макбул сказав:
– Дочко моя! Я хотів би знати, кого ти обереш собі за чоловіка!
– Батьку, – відповіла вона, – якщо ти дозволяєш мені самій обрати чоловіка, то, зізнаюся, я хочу, щоб він був найсильнішим у всьому світі. Адже людина така слаба, а я ще така молода!
– О-о! – сказав старий. – Ти хочеш забагато. Адже всім відомо, що найсильніше у цьому світі – Сонце. Але я так люблю тебе, що виконаю твоє бажання.
Старий узяв дівчину за руку, і вони вирушили до Сонця.
Довго йшли і нарешті дісталися до того місця, де закінчувався степ. Все навкруги стало жовте-жовтісіньке: і небо, і земля, і дорога, і навіть трава й квіти.
Але старий Макбул і його дочка не повернули назад, а сміливо ступили до країни світла. Там стояла така спека, що все навколо було червоне-червонісіньке.
Нарешті вони прийшли до Сонця. Сонце було кругле, веселе, сліпуче.
– Здрастуй, Сонце! Подивися на мою дочку! Вона струнка, як бедуїнський кінь! Коси її – як гілки плакучої верби! Обличчя – кольору білої пшениці! Моя дочка молода і хотіла б мати своїм чоловіком тебе – найсильнішу істоту в цьому світі.
– Зачекай, Макбуле, – вигукнуло Сонце, – я зігріваю землю! Я дбаю про все живе, проганяю темну ніч! Але я не найсильніша істота в цьому світі!
Жаркі промені мчали до землі. Але раптом, де не взялися, набігли хмари, затягнули небо і сонячні промені потьмяніли і занурилися в клуби грозових хмар.
– Улкен-Хмара сильніший за мене. Він не пускає мої промені на землю! Він темною завісою приховує мене від людей. – І обличчя Сонця зробилося таким сумним, що на землі стало похмуро.
– Ні, Сонце, я не вийду за тебе заміж, – сказала дівчина. – Я гадала, що немає нікого в світі сильнішого за тебе, а виявляється, Улкен-Хмара сильніший! Підемо, батьку.
І вони вирушили до Улкен-Хмари. І як перед Сонцем, у всій своїй красі постала дівчина перед Хмарою.
– О, Улкен-Хмара! – сказав Макбул. – Бачиш мою дочку! Прекраснішої за неї немає. Я обіцяв їй знайти найсильнішого на землі чоловіка. Ми гадали, що найсильніше Сонце, але ти переміг його. Скажи, Улкен-Хмара, чи хочеш ти взяти за дружину мою дочку!
– О, звичайно! – сказав Улкен-Хмара. – Але ви помиляєтеся, вважаючи мене найсильнішим. Є більш могутня істота...
І Улкен-Хмара заворушився, засувався, замахав своїми димчастими рукавами. Халат його надувся, немов вітрило, щоки готові були тріснути...
І, спливаючи кудись, він прокричав:
– О, горе мені, горе! Невгамовний Вітер жене мене над землею куди йому заманеться! Немає мені спокою!
І дівчина сказала:
– Ходімо до Вітра, батьку. Хіба мені потрібен такий жених! Тільки й дивись, як відлетить. Невгамовний Вітер – ось хто найсильніший!
І вони вирушили до Вітра.
До будинку, де жив Вітер, було страшно підійти, такий скрізь був шум і свист. І щоб він почув, треба було кричати з усіх сил.
– Вітре, припини гудіти, – закричав Макбул, – нам треба з тобою поговорити!
Виглянув Вітер у вікно. Був він похмурий, сердитий, кудлатий, наче спав-спав і не виспався. Зрадів Макбул, зраділа дівчина: нарешті вони знайшли найсильнішого! Оце справжній наречений!
І, як перед Сонцем, і перед Хмарою, дівчина встала перед Вітром, і Макбул розповів йому все.
Вислухав Вітер старого, насупив волохаті брови та раптом як злетить. Затремтів увесь його дім. Двері прочинилися навстіж, віконниці відірвалися, а Вітер вилетів і як закричить:
– Ах, ти, мерзенний дідуган! Посміятися з мене хотів! Чи ти не знаєш, що вже тисячі років я кидаюся на гору, що стоїть на моєму шляху. Кожного разу мені здається, що я здолаю її!
І Вітер затупав ногами. Він затрусив сивою кошлатою головою, заверещав, засвистів, розбігся і кинувся на Батир-гору. Стоїть Батир-гора, головою впирається в небо, не рухається, не ворушиться.
– Здрастуй, Батир-гора, – сказав Макбул. – Ти підніжжям зайняв півземлі, головою в небо впираєшся, за твоїм камінням заховано смарагдове озеро! Немає нікого сильнішого за тебе!
– Це вірно, – сказав Батир-гора, за кам'яною стіною ховається смарагдове озеро. І Вітру не поворухнути кам'яної стіни, і Хмарі не розмити дощем, і Сонцю не спопелити її.
Зазирнули Макбул і дівчина за камені. Бачать, лежить там, приховане від усіх, смарагдове озеро. Білосніжні льодовики сповзають із нього. Блакитні скелі відбиваються у його поверхні. Пливуть по озеру, наче білі лебеді, блискучі крижини.
– Я згоден взяти твою дочку заміж. Але знай, старий, внизу, біля самого підніжжя, живе якась істота. Вона сильніша за мене, вона творить зі мною, що їй заманеться! От і зараз я відчуваю, як щось у мене в боку лоскоче...
Не встиг Батир-гора договорити, як пролунав гуркіт, кам'яна стіна завалилася, і смарагдова річка, пінячись і граючи, хлинула зі смарагдового озера. Вмить перетворилася долина і стала квітучою.
Знову вирушили старий Макбул і його донька в дорогу, шукати могутню істоту, що живе біля підніжжя гори.
Йшли, йшли, дивляться – стоїть чоловік. Плечі широкі, руки сильні, обличчя ясне. Очі блищать, чи то від радості, чи то від молодості.
– Я – Майстер, – сказав чоловік, – я рию гори, щоб добути руду, залізо, золото, дорогоцінне каміння. Я прорив крізь товщу гір тунель. Я з'єднав краї прірви мостами. Люди йдуть по них, як по землі.
– Ми, Майстри, не боїмося ні вітру, ні сонця, ні хмар. Наша сила – розум, воля, знання.
– Так, твоя правда, – сказав Макбул, – майстер своєї справи – найсильніша істота у світі!
Макбул віддав свою красуню дочку заміж за Майстра. Майстер збудував будинок, посадив сад, і жили вони довго і щасливо.
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова