|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Удмуртські народні казки
Мисливець та змія
У переказі З.Весьолої
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр - Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Г.Вальк
Мисливець та змія
Одного разу пізньої осені повертався мисливець з лісу. Втомився, зголоднів і вирішив відпочити.
Сів він біля замерзлого струмка на пеньок, скинув з плечей пестер – берестяну торбу і дістав з нього великий корж – табань. Лише відкусив шматок – раптом щось зашаруділо біля самого берега.
Розсунув мисливець осоку, бачить – лежить на льоду батіг. Хотів він його підняти. Придивився, а це зовсім не батіг, а змія.
Змія підвела голову, побачила мисливця і каже жалібно-прежалібно:
– Порятуй мене, добрий чоловіче. Бачиш, у мене хвіст примерз до льоду. Допоможи, бо пропаду я тут.
Шкода стало мисливцеві змії, дістав сокиру з-за пояса і розбив лід навкруги зміїного хвоста. Виповзла змія на берег ледве жива.
– Ох, я замерзла, друже! Відігрій мене.
Мисливець підняв змію і поклав собі за пазуху.
Змія відігрілася і каже:
– Ну, а тепер прощайся з життям, дурна твоя голова! Зараз я тебе вкушу!
– Що ти! Що ти! – злякався мисливець. – Адже я тобі добро зробив – від неминучої загибелі врятував.
– Ти мене врятував, а я тебе погублю, – прошипіла змія. – Я за добро завжди злом плачу.
– Постривай, змія, – каже мисливець. – Ходімо по дорозі і у першого стрічного запитаємо, як треба платити за добро. Якщо він скаже – злом, ти мене погубиш, а якщо скаже – добром, то відпустиш.
Змія погодилася.
От пішов мисливець дорогою, а змія згорнулася клубком у нього на грудях.
Зустрілася їм корова.
– Здрастуй, корово, – каже мисливець.
– Здрастуй, – відповідає корова.
Тут змія висунула голову з-за пазухи мисливця і сказала:
– Розсуди нас, корово. Цей чоловік мене від смерті врятував, а я хочу його погубити. Скажи, чим треба за добро платити?
– Я за добро добром плачу, – відповіла корова. – Мене господиня сіном годує, а я їй за це молока даю.
– Чуєш? – каже мисливець змії. – Тепер відпусти мене, як домовилися.
– Ні,– відповідає змія. – Корова – дурна тварина. Давай запитаємо в когось іншого.
Пішов мисливець далі. Зустрівся їм кінь.
– Здрастуй, кінь, – каже мисливець.
– Добридень, – відповідає кінь.
Змія висунула голову і сказала:
– Розсуди нас, кінь. Цей чоловік мене від смерті врятував, а я його погубити хочу. Скажи, чим треба за добро платити?
– Я за добро добром плачу, – відповів кінь. – Мене хазяїн вівсом годує, а я за це на нього працюю.
– От бачиш! – каже мисливець змії. – Тепер відпусти мене, як домовилися.
– Ні, постривай, – відповідає змія. – Корова і кінь – свійські тварини, які все життя живуть біля людини, от вони за тебе і заступаються. Ходімо краще до лісу, запитаємо в дикого звіра, погубити мені тебе чи ні.
Робити нема чого – пішов мисливець до лісу.
Бачить – росте в лісі береза, а на найнижчій гілці сидить дика кішка.
Зупинився мисливець біля берези, а змія висунула голову і сказала:
– Розсуди нас, кішко. Цей чоловік мене від смерті врятував, а я хочу його погубити. Скажи, чим треба за добро платити?
Блиснула кішка зеленими очима і каже:
– Підійдіть-но ближче. Стара я стала, погано чую.
Підійшов мисливець до самого стовбура берези, а змія висунулася ще сильніше і закричала:
– Цей чоловік мене від смерті врятував, а я хочу його погубити!.. Тепер чуєш? Розсуди нас...
Випустила кішка свої гострі кігті, стрибнула на змію та задушила її.
– Дякую тобі, кішко, – сказав мисливець. – Ти мене від біди врятувала, я тобі за це добром відплачу. Ходімо зі мною, будеш жити у мене в хаті, влітку спати на м'якій подушці, а взимку – на теплій печі. Буду тебе м'ясом годувати та поїти молоком.
Посадив мисливець кішку собі на плече й пішов додому.
З того часу людина з кішкою у великій дружбі живуть.
Кокорікок
Йде руда лисиця по дорозі, а назустріч їй півень. Та такий красень – хвіст серпом, гребінь пилкою, сорочка на ньому жовта, а під крилом плетені кошики.
Побачила лисиця півня і подумала:
"Ех, з'їла б його зараз, пір'їнки б не залишила. Та боюся: люди цією дорогою ходять, побачать – біда мені буде. Ну ж бо заманю його до себе додому, там із ним розправлюся без перешкод".
– Здрастуй, півнику, – каже лисиця солодким голосом. – Давно мені хочеться з тобою заприятелювати. Мене звуть Кузь-Биж – Довгий хвіст. А тебе як?
mislivets_ta_zmija
– А мене Кокорікок, – відповідає півень.
– Далеко ти, Кокорікоку, зібрався?
– Та ось йду на базар, треба б гороху купити.
– Як вертатимешся з базару, то заходь до мене в гості, – запрошує лисиця. – Почастую тебе на славу.
– Гаразд, Кузь-Биж, прийду, – пообіцяв півень, а про себе подумав: "З тобою приятелювати – живим не бути".
– Ну, тож я на тебе чекатиму, – облизнулася лисиця. – Ой, а як тебе звати, друже? Я вже й забула!
– Давай запишу для пам'яті. – Півень підняв з дороги вуглинку і написав у лисиці на лобі: "Ведмідь".
Пішла лисиця, а півень подивився їй услід і побіг додому, поки цілий.
Лисиця прийшла додому, сіла на лавочку, стала на гостя чекати, у віконце дивитися. Вже вечір, а півня немає. Чекала-чекала лисиця та біля віконця й заснула.
Вранці прокинулася голодна і сердита.
"Ну, – думає, – обманув мене півень. Тепер я його тільки зустріну, на шматки розірву!"
Побігла лисиця шукати півня.
Біжить вона лісом, а назустріч їй вовк:
– Куди це ти, лисицю, зібралася так рано?
– Та от шукаю обманника... Тьху, ім'я забула! Погляньте-но, воно у мене на лобі написано.
Глянув вовк, а у лисиці на лобі написано: "Ведмідь".
– А навіщо він тобі? – запитав вовк.
– Хочу його на шматки розірвати!
Перелякався вовк.
"Якщо вже вона ведмедя збирається на шматки розірвати, то мене зовсім цілком проковтне!" – подумав він і мерщій втік.
Тут із хащі виліз ведмідь.
– Здоров була, лисицю. Ти чого піднялася в таку рань?
– Та от шукаю... Тьху, ім'я забула! Погляньте-но, воно у мене на лобі написано.
Ведмідь бачить, що у лисиці на лобі написано: "Ведмідь", питає:
– А навіщо він тобі?
– Хочу його на шматки розірвати!
Розсердився ведмідь, заревів, загарчав, схопив лисицю за довгий хвіст і закинув у кущі.
Стукнулася лисиця об березовий пень, ледь на ноги підвелася і, охкаючи, пошкандибала до себе додому.
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова