|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Маленьке поросятко Плюх
За мотивами повісті Ірини Румянцевої та Інги Баллод
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – О.Тітова
На лісовій галявині, у хатинці під солом'яним дахом жило четверо поросят – брати Туп, Гуп, Плюх та сестричка Хро. А ще жив із ними дядечко Борсук.
Кожен мав свої справи. Туп куховарив і завжди куштував страви, тож він став товстим, як діжка.
Гуп завжди щось майстрував або порався на городі.
Хро прибирала в хаті, а дядечко Борсук читав газету або дивився телевізор.
Тільки маленький Плюх не мав жодних справ, тому він носився по двору, лазив по кущах шипшини, залишаючи на колючках клаптя своїх штанців, а птахи розтягували нитки по своїх гніздах.
Сестрі Хро доводилося кожного вечора ставити латки на Плюхові штанці і поступово вони стали схожі на ковдру з клаптиків. Але Плюха це тільки тішило, адже за кожною латкою можна було б щось сховати, як у маленьку кишеньку.
Спав Плюх дуже довго. Якось вранці він прокинувся від галасу.
– Що сталося? – запитав він.
– Незабаром у дядечка Борсука буде день народження, – відповів Гуп. – Треба навести в домі лад.
– І тобі, Плюше, теж слід зайнятися прибиранням, – зауважила Хро. – Піди до лісу по віник.
– А де ростуть віники? – запитав Плюх.
– Віники не ростуть, їх в'яжуть із березових гілок, – розсміялася Хро.
Плюх побіг до лісу, забувши запитати, як виглядають берези та як їх знайти.
– У мене є для тебе чудовий березовий віник, – раптом почув він приємний тихий голос, це була Лисиця Хапа-Дряпа. – Я дам тобі віника, а ти дай мені бутерброд із ковбасою, який стирчить у тебе з кишені.
Плюх простягнув Хапі-Дряпі бутерброд, а вона, схопивши його, раптом як закричить:
– Лишенько! Вовк! Вовк!
Плюх кинувся навтьоки, забувши про віник.
Він вибіг на околицю лісу, де було невеличке село, забіг у найближчу селянську хату...
забився під стіл та завмер. В хаті готувалися до свята. Біля столу поралася господарка з двома дочками.
– Скоріше! – квапила їх вона. – Ось-ось підійде тісто, треба якнайшвидше порізати яблука та капусту.
У Плюха від таких розмов забурчало в животі. На його щастя, зі столу постійно падало щось смачненьке: то качанчик від капусти, то шматочок яблука. Плюх хапав їх, жував та порохкував від задоволення.
– Хто це рохкає? – раптом запитала господарка.
Плюх завмер від страху. Але йому пощастило: якби тісто не почало вилазити з діжки, його неодмінно б знайшли.
Куховарки заметушилися та забули про рохкання.
Скориставшись нагодою, Плюх вискочив з-під столу. Він вже збирався втекти, як раптом згадав, як дядечко Борсук розповідав, мовляв, якщо вкинути у діжу з тістом ґудзика, то будь-яке бажання неодмінно здійсниться.
"Добре б було роздобути віника" – загадало поросятко. Він підскочив до діжі, вліз на стільця та заходився відривати ґудзика від штанів. Аж раптом стілець під ним захитався, Плюх втратив рівновагу і...
гупнувся прямісінько в тісто.
– Ох! Ох! – закричала господарка. – Тісто підійшло! Мерщій готуйте начинку. Пора ставити пиріг у пічку!
Почувши про пічку, Плюх так перелякався, що миттю вискочив з діжі та щодуху побіг із хати.
– Збігло! Збігло! – заголосили жінки. – Лови його!
На крик прибіг господар, але Плюх спритно прошмигнув повз нього та кинувся геть.
– Ще чого надумали, – міркував він. – Щоб живому поросяті лізти в пічку! Дзуськи!
Він і не помітив, як опинився вдома. Спочатку його не впізнали.
– Це ти, Плюше? А чому ти весь у тісті?
Плюх розповів про свої пригоди.
– Хапа-Дряпа – обманщиця! Ніколи їй не вір! – сказав дядечко Борсук.
І через деякий час Плюх знову в цьому переконався. Одного разу він гуляв по лісі, прихопивши з дому шматок сиру.
– Дай-но мені шматочок, – попросив горобець.
– І мені! І мені! – налетіли звідусюди птахи і стали просити сиру.
Плюх не відмовляв нікому.
Аж тут де не взялася – Хапа-Дряпа.
– Чим це тут пригощають? – запитала лисиця, перелякавши птахів. – Вона прискіпливо понюхала сир та з презирством промовила: – Хіба це сир? Жодного порівняння з голландським сиром!
– Я ніколи не куштував голландського сиру, – сказав Плюх.
– В нашому лісі є одне місце, де повнісінько голландського сиру, – сказала Хапа-Дряпа. – Я можу тобі його показати, але за це ти маєш принести мені горщик масла. Чекаю на тебе опівночі на великій галявині!
І Плюх, звичайно, погодився.
Як на лихо, вдень почалася злива. Плюх безперестанку вибігав на ґанок та дивився на похмуре небо. А дядечко Борсук все торочив:
– Не вір Хапі-Дряпі. Вона тебе знову обдурить!
Але Плюх нічого не хотів слухати.
У призначений час Плюх прийшов на галявину, усю вкриту великими та маленькими калюжами після дощу. Там вже чекала Хапа-Дряпа.
– Приніс? Дякую! – сказала вона, забираючи горщик з маслом. – А ось і сир! Подивися, скільки його, – і показала на калюжі, у кожній з яких відбивався повний місяць.
– Який же це сир? – здивувався Плюх.
– Дурненький! – це голівки справжнісінького голландського сиру. Вони лежать у воді, щоб не зіпсуватися. Не барися! Збирай!
Плюх нахилився над калюжею, хотів схопити нібито сир, але лише скаламутив воду. А лисиці в цей час і слід прохолов.
Стомлений, промоклий, повернувся Плюх на світанку додому. Побачивши його, Хро аж руками сплеснула:
– Плюше! На кого ти схожий!
Плюх заплакав від образи і пообіцяв більше ніколи не вірити лисиці.
Наближався день народження дядечка Борсука, а Плюх ніяк не міг придумати, що йому подарувати.
– Піди до мудрої сови, – порадив йому Кріт. – Вона неодмінно щось тобі підкаже.
Сова жила у дуплі старого дуба за річкою. Але як туди дістатися? Адже Плюх не вмів плавати.
"Треба змайструвати собі пліт" вирішило поросятко та взялося до роботи. Плюх зібрав у лісі сухі гілки та зв'язав їх мотузкою.
І на цьому плоті сміливо вирушив у плавання.
Перепливши річку, Плюх знайшов старий дуб та постукав по стовбуру.
– Хто це стукає! – почув він скрипучий голос Сови. – Невже не знаєте, що вдень я сплю!
– Пробачте, тітонько Сова! – Сказав Плюх. – Мені терміново потрібна ваша порада!
Дізнавшись, у чому справа, Сова спочатку замислилась, а потів висмикнула з себе одну пір'їну та віддала Плюху.
– Візьми цю пір'їну і сам придумай, що можна з нею зробити! А тепер йди геть та не заважай мені спати!
Знову перепливши через річку, Плюх прибіг до лісу та погукав птахів, яких колись годував сиром.
– Дайте мені по одній пір'їні, – попросив він. І одразу ж на нього посипався дощ із пір'я.
Вдома він попросив сестру:
– Хронечко! Поший мені якнайшвидше нові штанці, тому що зі старих я зроблю подарунок для дядечка Борсука.
І от нарешті настав довгоочікуваний день. Дядечко Борсук зустрічав гостей. Яких тільки подарунків йому не принесли!
– Дякую, любі мої! – бурмотів зніяковілий дядечко Борсук.
Плюх вручив йому свій подарунок.
– Навіщо мені твої штанці? – здивувався дядечко Борчук. – Адже вони на мене замалі!
– Це не штанці, а подушка з пір'я. Я сам її зробив. Щоб тобі краще спалося!
– Чудовий подарунок! Найкращий в світі! Качайте Плюха! – закричали гості та почали підкидати поросятко у повітря. А Плюх аж світився від радості.
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова