Борис Заходер
Ма-Тарі-Карі

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Н.Князькова
Жив собі Крокодил.

Це був звичайнісінький Крокодил, і жив він у
справжнісінькій Африці, у великій річці, та, як і годиться справжньому
Крокодилу, все у нього було страшне: страшний хвіст і страшна голова,
страшна паща і ДУЖЕ СТРАШНІ ЗУБИ! (Тільки лапки в нього були коротенькі,
але Крокодил вважав, що вони дуже коротенькі.)
А найстрашніше: він ніколи не чистив своїх ДУЖЕ СТРАШНИХ ЗУБІВ:
ані перед їжею, ані після їжі (апетит у нього теж був СТРАШНИЙ!), ані вранці,
перед сніданком, ані ввечері, вмиваючись перед сном... (Вмиватися він, правду
кажучи, ніколи не забував, але, коли живеш у річці, це не
така вже й велика заслуга, вірно?)

І не дивно, що одного чудового дня (так вже кажуть, хоча для
Крокодила, повір, цей день зовсім не був чудовим!), не дивно, що одного
чудового дня у Крокодила заболіли зуби.
Та ще й як! СТРАШНО!
Заболів, насправді, тільки один зуб, але Крокодилові здавалося,
що болять усі зуби одразу. Тому що в зубі і кололо, і муляло, і немов буром свердлило і
до того ж стріляло!
Крокодил аж не знаходив собі місця! Він кидався у воду і пірнав на самісіньке
дно, сподіваючись, що від прохолодної води йому полегшає, і спочатку йому
ніби ставало легше, але потім зуб починав боліти вдвічі сильніше! Тоді він наче скажений
вискакував на берег, на гарячий пісок, в надії, що йому допоможе тепло, і в
першу хвилину йому ніби допомагало, але потім!..
Він стогнав, він кректав, він пхенькав (деякі вважають, що все це
допомагає), але йому робилося все гірше, гірше й гірше!
 |
А найгірше було те, що нема кому було його пожаліти: адже він був
СТРАШНИЙ КРОКОДИЛ, і характер у нього теж був СТРАШНИЙ, і він багатьох
образив на своєму віку, і ніколи, нікому, ні за яких обставин не сказав
жодного ДОБРОГО СЛОВА!
Звірі й птахи, правда, збіглися з усіх боків, але вони стояли віддалік і
тільки дивувалися, дивлячись, що вичварує Крокодил. А дивуватися було
чому, тому що Крокодил і крутився, і метався, і стукав головою об
прибережні скелі, і навіть намагався пострибати на одній ніжці. Але все
це йому анітрохи не допомагало!
І до того ж лапки у нього були такі коротенькі, що він ніяк не міг
навіть поколупатися в зубах (хоча якби й міг, це б йому мало допомогло!).
І, нарешті, бідолашний Крокодил у відчаї розтягнувся під
великим-превеликим бананом (під маленьким він не помістився) і
заревів уголос.
- Ой-ой-ой! - плакав він басом. - Бідні мої зубки! Ой-ой-ой!
Нещасний я Крокодил!
Що тут почалося!
Звірі й птахи реготали і стрибали від радощів. Одні кричали:
"Так тобі й треба!", інші: "Ага, попався!"
Мавпи навіть кидали у нього камінцями і піском, а більш
за всіх
веселилися птахи: адже в них не було ніяких зубів!
|
 |
Тут Крокодилові стало так боляче і прикро, що з його очей
покотилися сльози - СТРАШНО великі сльози!
- Дивіться! Крокодилячі сльози! - крикнув строкатий Папуга і розреготався
першим.
За ним засміялися ті, хто знав, що означають ці слова, а потім і всі інші, і
незабаром піднявся такий галас і регіт, що маленька пташка Тарі - гарненька біла
пташка, росточком трохи менша за найменшу чайку - прилетіла подивитися, у чому справа.
А дізнавшись, у чому справа, вона дуже розсердилася.
- Як вам не соромно! - крикнула вона своїм дзвінким голоском.
І всі одразу замовкли, і стало чути, як стогне Крокодил:
- Ой-ой-ой! Бідні мої зубки! Ой-ой-ой! Як боляче!

- А чому це нам має бути соромно? - запитала якась Мавпа.
- Соромно сміятися над бідним Крокодилом! - відповіла пташка Тарі. - Адже в
нього болять зуби! Йому боляче!
- Можна подумати, ти знаєш, що таке зуби! - пирхнула Мавпа і скорчила пику.
- Зате я добре знаю, що означає "боляче"! - сказала пташка Тарі. - І знаю, що
якщо тобі боляче, а з тебе сміються - тобі вдвічі болючіше! Ви бачите -
Крокодил плаче!
- Крокодилячими сльозами! - повторив Папуга і засміявся.
Але ніхто його не підтримав.
- Папуга ти! - з презирством сказала пташка Тарі. - Адже зуби в
нього
по-справжньому болять, вірно? Отже, і сльози справжні! Справжні гіркі сльози!
- Ще б не справжні! - сказав Крокодил страшним басом і раптом перестав плакати.
- Ой! - продовжував він з подивом. - Мені здається... що мені, здається, стало
легше... Ні! Ой-ой-ой! Мені це тільки здається!
І він заплакав ще голосніше.
 |
- Все одно мені його не шкода, - відмовила Мавпа.
- Він
сам винен, чому він ніколи не чистить зуби? От брав би з нас приклад!
І вона одразу ж почала чистити зуби шорсткою гілочкою дерева Мсваки - цьому
вона навчилася у людей.
- Та я ж, - простогнав Крокодил, - я ж не знав, що їх треба чистити!..
- А якби ти знав, ти б чистив? - запитала пташка Тарі.
- Якби знав? Звичайно, НІ! - пропхенькав Крокодил. - Як я можу чистити
зуби, коли у мене такі СТРАШНО коротенькі лапки?
- Ну, а якби ти міг, ти б чистив? - наполягала пташка Тарі.
- Звичайно! - сказав Крокодил. - Адже я охайний Крокодил і кожного
дня
вмиваюся. Хоча це не така вже й велика заслуга для того, хто живе в річці,
- скромно додав він.
І тут пташка Тарі, маленька, біла з чорним, пташка, росточком трохи
побільше голуба і трохи менше чайки, зробила таку дивовижну річ, що
всі ахнули. Вона сміливо підлетіла прямо до страшної пащі Крокодила, до
самого його носа, і скомандувала:
- Відкрий рота!
|
 |
Крокодил слухняно відкрив пащу, і всі знов ахнули і
відступили на крок (не менше!), тому що паща в Крокодила була (ти не
забув?) СТРАШНА, а з неї стирчали ДУЖЕ СТРАШНІ ЗУБИ.

Але всі ахнули набагато голосніше (а багато хто навіть замружився!),
коли пташка Тарі залетіла прямісінько до крокодилячої пащі!
- Дивись не здумай закрити рота, бо в нас нічого не вийде! - сказала
вона, і Крокодил, роззявивши пащу ще ширше, відповів:
- И-А-О! - що мало означати: "Звичайно!" (Спробуй сам сказати "звичайно"
з відкритим ротом, тільки ні в якому разі не закривай його, інакше в тебе
нічого не вийде...)
- Який жах! - скрикнула пташка Тарі через півхвилини. - Жах,
що тут діється! Це не паща, а якесь... - Пташка запнулася, вона хотіла
сказати "болото", але побоялася образити Крокодила. - Чого тут тільки
немає! - продовжувала вона. - Навіть п'явки! І чорні, і зелені, і з
червоними смужками! Так, тобі негайно треба почистити зуби!
Крокодил, почувши про п'явок, тільки важко зітхнув.
- Ну, нічого, нічого, - продовжувала пташка Тарі, - зараз ми тут наведемо
лад!
І пташка Тарі взялася до роботи.
- Ну ось і він - хворий зуб! - незабаром крикнула вона весело. - Зараз ми його
висмикнемо! Раз... два... три! Готово!
Крокодил зойкнув. Пташка теж.
- Ой! - сказала вона. - Ой, а під ним, виявляється, новий росте. Як цікаво!
- У нас так завжди буває! - похвалився Крокодил (до речі, це суща правда), але
оскільки він ані на хвильку не забував, що пащу закривати не можна, то вийшло у
нього тільки: У-А-А-А-И-А-У-А-Е!
І не всі зрозуміли, що він хотів сказати.
Через п'ять хвилин усе було готово.
Звірі й птахи були вкрай здивовані, побачивши, що пташка Тарі випурхнула
з крокодилячої пащі цілою і неушкодженою, і здавалося, сильніше здивуватися
вони не могли, але все ж таки їм довелося здивуватися ще більше, тому що перші
слова, які вимовив Крокодил, закривши нарешті пащу, були такі:
- Велике-велике спасибі тобі, добра пташко! Мені набагато, набагато, набагато
легше!

І тут усі звірі й птахи самі пороззявляли роти, немов хотіли, щоб пташка Тарі
теж почистила їм зуби. Але це, звичайно, не так (тим більше що у птахів, як ти
знаєш, немає ніяких зубів!). Просто вони дійсно вкрай здивувалися з того, що СПРАВЖНІЙ СТРАШНИЙ КРОКОДИЛ ВПЕРШЕ В ЖИТТІ СКАЗАВ
СПРАВЖНЄ ДОБРЕ
СЛОВО!
- Пусте, - скромно сказала пташка Тарі. - Тим більше, що
п'явки були - перший сорт! Особливо ці, у червону смужку! Якщо хочеш, я буду
кожного дня тобі чистити зуби!
- Авжеж хочу!.. - сказав Крокодил.
- Домовилися! - сказала пташка Тарі, і мавпи раптом заплескали в долоні, всі
інші звірі застрибали й затупали копитами, а птахи заспівали свої веселі пісні,
самі не знаючи чому...
І от із цього самого дня пташку Тарі називають Ма-Тарі-Карі, що крокодилячою мовою
означає: "Маленька пташка, яка робить великі добрі справи..."
І якщо ти поїдеш до Африки, ти зможеш на власні очі побачити, як Ма-Тарі-Карі чистить зуби
Крокодилу і попереджає його про небезпеку (адже іноді й Крокодилові загрожує
небезпека!..)
Деякі, правда, звуть її за це Крокодиловим Сторожем, а то й Крокодилячою
Зубочисткою, але Ма-Тарі-Карі не ображається: вона каже, що з того часу, як вони
потоваришували, характер у Крокодила став вже не такий СТРАШНИЙ.
Що ж, це цілком можливо.

Автор: Заходер Б.;
ілюстратор: Князькова Н.
|
На цьому сайті можна читати казки,
скачувати їх у форматі .doc, слухати аудіоказки та дивитися відеоказки.
У моєму
російськомовному
дитинстві були книжки
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
Якщо у вас є сайт,
на якому можна
скачати, або прочитати
дитячi книги
українською мовою,
напишіть мені,
і я додам ваш
сайт в цей перелiк.
Контакти
|