Борис Заходер

Ма-Тарі-Карі

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Н.Князькова

Жив собі Крокодил.

Це був звичайнісінький Крокодил, і жив він у справжнісінькій Африці, у великій річці, та, як і годиться справжньому Крокодилу, все у нього було страшне: страшний хвіст і страшна голова, страшна паща і ДУЖЕ СТРАШНІ ЗУБИ! (Тільки лапки в нього були коротенькі, але Крокодил вважав, що вони дуже коротенькі.)

А найстрашніше: він ніколи не чистив своїх ДУЖЕ СТРАШНИХ ЗУБІВ: ані перед їжею, ані після їжі (апетит у нього теж був СТРАШНИЙ!), ані вранці, перед сніданком, ані ввечері, вмиваючись перед сном... (Вмиватися він, правду кажучи, ніколи не забував, але, коли живеш у річці, це не така вже й велика заслуга, вірно?)

І не дивно, що одного чудового дня (так вже кажуть, хоча для Крокодила, повір, цей день зовсім не був чудовим!), не дивно, що одного чудового дня у Крокодила заболіли зуби.

Та ще й як! СТРАШНО!

Заболів, насправді, тільки один зуб, але Крокодилові здавалося, що болять усі зуби одразу. Тому що в зубі і кололо, і муляло, і немов буром свердлило і до того ж стріляло!

Крокодил аж не знаходив собі місця! Він кидався у воду і пірнав на самісіньке дно, сподіваючись, що від прохолодної води йому полегшає, і спочатку йому ніби ставало легше, але потім зуб починав боліти вдвічі сильніше! Тоді він наче скажений вискакував на берег, на гарячий пісок, в надії, що йому допоможе тепло, і в першу хвилину йому ніби допомагало, але потім!..

Він стогнав, він кректав, він пхенькав (деякі вважають, що все це допомагає), але йому робилося все гірше, гірше й гірше!

А найгірше було те, що нема кому було його пожаліти: адже він був СТРАШНИЙ КРОКОДИЛ, і характер у нього теж був СТРАШНИЙ, і він багатьох образив на своєму віку, і ніколи, нікому, ні за яких обставин не сказав жодного ДОБРОГО СЛОВА! Звірі й птахи, правда, збіглися з усіх боків, але вони стояли віддалік і тільки дивувалися, дивлячись, що вичварує Крокодил. А дивуватися було чому, тому що Крокодил і крутився, і метався, і стукав головою об прибережні скелі, і навіть намагався пострибати на одній ніжці. Але все це йому анітрохи не допомагало! І до того ж лапки у нього були такі коротенькі, що він ніяк не міг навіть поколупатися в зубах (хоча якби й міг, це б йому мало допомогло!). І, нарешті, бідолашний Крокодил у відчаї розтягнувся під великим-превеликим бананом (під маленьким він не помістився) і заревів уголос. - Ой-ой-ой! - плакав він басом. - Бідні мої зубки! Ой-ой-ой! Нещасний я Крокодил! Що тут почалося! Звірі й птахи реготали і стрибали від радощів. Одні кричали: "Так тобі й треба!", інші: "Ага, попався!" Мавпи навіть кидали у нього камінцями і піском, а більш за всіх веселилися птахи: адже в них не було ніяких зубів!

Тут Крокодилові стало так боляче і прикро, що з його очей покотилися сльози - СТРАШНО великі сльози!

- Дивіться! Крокодилячі сльози! - крикнув строкатий Папуга і розреготався першим.

За ним засміялися ті, хто знав, що означають ці слова, а потім і всі інші, і незабаром піднявся такий галас і регіт, що маленька пташка Тарі - гарненька біла пташка, росточком трохи менша за найменшу чайку - прилетіла подивитися, у чому справа.

А дізнавшись, у чому справа, вона дуже розсердилася.

- Як вам не соромно! - крикнула вона своїм дзвінким голоском.

І всі одразу замовкли, і стало чути, як стогне Крокодил:

- Ой-ой-ой! Бідні мої зубки! Ой-ой-ой! Як боляче!

- А чому це нам має бути соромно? - запитала якась Мавпа.

- Соромно сміятися над бідним Крокодилом! - відповіла пташка Тарі. - Адже в нього болять зуби! Йому боляче!

- Можна подумати, ти знаєш, що таке зуби! - пирхнула Мавпа і скорчила пику.

- Зате я добре знаю, що означає "боляче"! - сказала пташка Тарі. - І знаю, що якщо тобі боляче, а з тебе сміються - тобі вдвічі болючіше! Ви бачите - Крокодил плаче!

- Крокодилячими сльозами! - повторив Папуга і засміявся.

Але ніхто його не підтримав.

- Папуга ти! - з презирством сказала пташка Тарі. - Адже зуби в нього по-справжньому болять, вірно? Отже, і сльози справжні! Справжні гіркі сльози!

- Ще б не справжні! - сказав Крокодил страшним басом і раптом перестав плакати. - Ой! - продовжував він з подивом. - Мені здається... що мені, здається, стало легше... Ні! Ой-ой-ой! Мені це тільки здається!

І він заплакав ще голосніше.

- Все одно мені його не шкода, - відмовила Мавпа. - Він сам винен, чому він ніколи не чистить зуби? От брав би з нас приклад! І вона одразу ж почала чистити зуби шорсткою гілочкою дерева Мсваки - цьому вона навчилася у людей. - Та я ж, - простогнав Крокодил, - я ж не знав, що їх треба чистити!.. - А якби ти знав, ти б чистив? - запитала пташка Тарі. - Якби знав? Звичайно, НІ! - пропхенькав Крокодил. - Як я можу чистити зуби, коли у мене такі СТРАШНО коротенькі лапки? - Ну, а якби ти міг, ти б чистив? - наполягала пташка Тарі. - Звичайно! - сказав Крокодил. - Адже я охайний Крокодил і кожного дня вмиваюся. Хоча це не така вже й велика заслуга для того, хто живе в річці, - скромно додав він. І тут пташка Тарі, маленька, біла з чорним, пташка, росточком трохи побільше голуба і трохи менше чайки, зробила таку дивовижну річ, що всі ахнули. Вона сміливо підлетіла прямо до страшної пащі Крокодила, до самого його носа, і скомандувала: - Відкрий рота!

Крокодил слухняно відкрив пащу, і всі знов ахнули і відступили на крок (не менше!), тому що паща в Крокодила була (ти не забув?) СТРАШНА, а з неї стирчали ДУЖЕ СТРАШНІ ЗУБИ.

Але всі ахнули набагато голосніше (а багато хто навіть замружився!), коли пташка Тарі залетіла прямісінько до крокодилячої пащі!

- Дивись не здумай закрити рота, бо в нас нічого не вийде! - сказала вона, і Крокодил, роззявивши пащу ще ширше, відповів:

- И-А-О! - що мало означати: "Звичайно!" (Спробуй сам сказати "звичайно" з відкритим ротом, тільки ні в якому разі не закривай його, інакше в тебе нічого не вийде...)

- Який жах! - скрикнула пташка Тарі через півхвилини. - Жах, що тут діється! Це не паща, а якесь... - Пташка запнулася, вона хотіла сказати "болото", але побоялася образити Крокодила. - Чого тут тільки немає! - продовжувала вона. - Навіть п'явки! І чорні, і зелені, і з червоними смужками! Так, тобі негайно треба почистити зуби!

Крокодил, почувши про п'явок, тільки важко зітхнув.

- Ну, нічого, нічого, - продовжувала пташка Тарі, - зараз ми тут наведемо лад!

І пташка Тарі взялася до роботи.

- Ну ось і він - хворий зуб! - незабаром крикнула вона весело. - Зараз ми його висмикнемо! Раз... два... три! Готово!

Крокодил зойкнув. Пташка теж.

- Ой! - сказала вона. - Ой, а під ним, виявляється, новий росте. Як цікаво!

- У нас так завжди буває! - похвалився Крокодил (до речі, це суща правда), але оскільки він ані на хвильку не забував, що пащу закривати не можна, то вийшло у нього тільки: У-А-А-А-И-А-У-А-Е!

І не всі зрозуміли, що він хотів сказати.

Через п'ять хвилин усе було готово.

Звірі й птахи були вкрай здивовані, побачивши, що пташка Тарі випурхнула з крокодилячої пащі цілою і неушкодженою, і здавалося, сильніше здивуватися вони не могли, але все ж таки їм довелося здивуватися ще більше, тому що перші слова, які вимовив Крокодил, закривши нарешті пащу, були такі:

- Велике-велике спасибі тобі, добра пташко! Мені набагато, набагато, набагато легше!

І тут усі звірі й птахи самі пороззявляли роти, немов хотіли, щоб пташка Тарі теж почистила їм зуби. Але це, звичайно, не так (тим більше що у птахів, як ти знаєш, немає ніяких зубів!). Просто вони дійсно вкрай здивувалися з того, що СПРАВЖНІЙ СТРАШНИЙ КРОКОДИЛ ВПЕРШЕ В ЖИТТІ СКАЗАВ СПРАВЖНЄ ДОБРЕ СЛОВО!

- Пусте, - скромно сказала пташка Тарі. - Тим більше, що п'явки були - перший сорт! Особливо ці, у червону смужку! Якщо хочеш, я буду кожного дня тобі чистити зуби!

- Авжеж хочу!.. - сказав Крокодил.

- Домовилися! - сказала пташка Тарі, і мавпи раптом заплескали в долоні, всі інші звірі застрибали й затупали копитами, а птахи заспівали свої веселі пісні, самі не знаючи чому...

І от із цього самого дня пташку Тарі називають Ма-Тарі-Карі, що крокодилячою мовою означає: "Маленька пташка, яка робить великі добрі справи..."

І якщо ти поїдеш до Африки, ти зможеш на власні очі побачити, як Ма-Тарі-Карі чистить зуби Крокодилу і попереджає його про небезпеку (адже іноді й Крокодилові загрожує небезпека!..)

Деякі, правда, звуть її за це Крокодиловим Сторожем, а то й Крокодилячою Зубочисткою, але Ма-Тарі-Карі не ображається: вона каже, що з того часу, як вони потоваришували, характер у Крокодила став вже не такий СТРАШНИЙ.

Що ж, це цілком можливо.

"Містер Крококіт" Біссет Д.	"Зелений птах" Козлов С.	"Війна крокодилів" Кірога О.	"Катя та крокодил" Гернет Н. Ягдфельд Г.	"Як крокодил дикобраза проковтнув" Сутєєв В.
Усі книги з категорії "крокодили"

На цьому сайті можна читати казки, скачувати їх у форматі .doc, слухати аудіоказки та дивитися відеоказки.