|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Імант Зієдоніс
Кроко і Дил
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Валерій Дмитрюк
Коли я його купив, він був іще зовсім маленький. Його можна було запхати в панчоху і покласти в шухляду шафи. Маленьке таке крокодиленятко.
Воно народилося і виросло у нас в Латвії. Його виростили, як кактус. Ну, знаєте – садять відросток кактуса у квітковий горщик, і виростає великий кактус.
На ніч ми його ховали в шафу. Бо в хаті ніхто не міг заснути – крокодильчик бігав цілу ніч по кімнатах, шурхотів, дряпався і гримів.
Крокодильчик полював на міль. Підстрибував і з гуркотом валився на підлогу. А якщо міль ховалася в капцях, він ковтав ці капці разом із міллю.
Увечері крокодильчик сидів на підлозі й дивився на лампочку, навколо якої кружляла мошкара, що влетіла до кімнати через вікно. Так жадібно дивився, що у нього слинки текли. Це вже потім він зізнався, що йому припала до душі саме лампочка.
І от він почав тренуватися. З кожним днем стрибав усе вище. Спочатку намагався приземлятися на диван, а потім звик і прямо гепався на підлогу. Гуркіт був страшенний!
Якось осіннього вечора я заклеював велосипедну шину, яку він прогриз, раптом чую – стрибок! Хоп – і одразу темрява.
Вбігаю до кімнати і бачу – висить під стелею така собі люстра у формі крокодила, а в животі лампочка світиться!
– Гей! – закричав я. – Ану відпусти! Виплюнь! Виплюнь!
Кричу так, а сам точно знаю – нізащо не виплюне, що проковтнув. Крокодили взагалі дуже вперті.
Цього вечора прийшов до нас у гості Карленс.
– Яка у вас гарна люстра, – каже. – У формі крокодила. Оригінально. Яке приємне зелене світло!
Раптом зверху крокодил говорить крокодилячим голосом:
– Виверни запобіжники. У мене живіт перегрівся.
– Цікаво виходить, – кажу. – Ти лампочки ковтаєш, а я повинен запобіжники викручувати. Виплюнь, – кажу.
– Нізащо, – і висить під стелею, стогне.
"Як би живіт у нього не прогорів, – подумав я. – Пропечеться в животі дірка – що тоді робити!"
Я викрутив запобіжники, узяв кліщі та перекусив провід. Ну, а лампочка залишилася у нього в животі.
Карленс, як побачив тоді крокодила з лампочкою, просто остовпів. Ще б пак – живий крокодил! Говорить і лампочки ковтає!
Карленсу дуже сподобався наш крокодил. Він став приходити в гості мало не кожного дня. То морквину крокодилові принесе, то буряк, малинового джему банку притягнув.
Дивлюся я – втрачає крокодил свій гарний зелений колір. Адже я його огірками годував, зеленим горошком. А тут – червоне. І я заборонив Карленсу годувати мого крокодила.
Тоді Карленс узяв і собі купив крокодила. І Дилом назвав. А мого, я забув сказати, звали – Кроко.
Ось тут і почалися справжні жахливі діла! Великі крокоділа! Крокожахи!
Влітку, тільки-но ми приїхали на дачу, крокодили одразу нам влаштували Нільські грязі. Вилили воду з діжки на квіткову клумбу і почали місити животами землю. Прийшли ми додому, а з багнюки – чотири страшні ока стирчать!
А на другий день залізли вони до сараю і вирішили пограти. Треба сказати, що в голову крокодилам завжди впадало гратися у ковтальні ігри.
Дил схопив з полиці бляшанку з цвяхами і кинув. А Кроко недарма на лампочці тренувався – роззявив пащу і всі цвяхи проковтнув. Потім плоскогубці і молоток.
Дил одразу проковтнув складаний метр, садові ножиці, чотири тенісні м'ячі і ракетку для бадмінтону. А Кроко потім проковтнув гантелю.
Увечері Кроко каже:
– У мене живіт важкий.
– А що у тебе в животі?
– Гантеля.
Я швиденько завів машину, кинув крокодила у багажник, і ми помчали на рентген.
Лікар рентген зробив і каже:
– Хаос!
– Що? – не зрозумів я.
– Хаос! – повторив лікар. – У нього в животі – хаос!
– Не може того бути, – сказав Кроко. – Там – гантеля!
– Мовчи, крокодиле! – заричав лікар. – Нескінченний хаос! Сміття! Вторсировина! У металобрухт його!
Нервовий такий лікар попався.
І бідолаху Кроко потягли до операційної. Звичайно, під час операції виявилися ще деякі крокодільцЯ. А саме – карбюратор від мотоцикла "Ява".
Поки Кроко приходив до тями після операції, Дил виробляв дивні речі. Візьме тенісну ракетку, покладе її на травичку – і ну підстрибувати. Це вже потім ми зрозуміли, що це тенісні м'ячики себе показують.
Після всіх цих сумних справ вирішили ми з Карленсом, що більше не можна так мучити крокодилів. Кожна, як кажуть, тваринка має жити там, де її повітря, її вода. А у нас повітря малокрокодиляче, а вода в річках слабокрокодиляча.
І от якось підвели ми Кроко і Дила до великої карти світу. Абияк розтлумачили крокодилам по карті, як дістатися до Нілу: Чорне море, протока Дарданелли – а там і рукою сягнути.
На ніс Кроко прив'язали ми компас, а у Дила на хвості намалювали схему всієї мандрівки.
Проводжаючи крокодилів у далеку дорогу, я особливо не плакав. Кожна, як то кажуть, тваринка має жити у себе вдома. Нехай тепер світить їм біле нільське сонце, нехай гріють їх чорні Нільські грязі.
Часто згадую я Кроко і Дила. Які гарні, які добрі, м'які були крокодили. Звичайно, вони крокодилили, бешкетували, але були цілком крокомилі.
На цьому крококазці – крококінец. Крощавайте, прокодили!
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова