Казка.укр - Дитячі книги з малюнками українською
  Головна    Про сайт



Read in English

Борис Заходер

Лисиччин суд

Лисиччин суд

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Г.Каліновський

Лисиччин суд

Було це дуже давно – у ті самі часи, коли звірі вміли говорити та й дерева іноді докидали слівця. Йшов селянин по лісі, раптом бачить: впало велике дерево і товстою гілкою змію придушило. Б'ється змія, звивається, а вибратися на волю не може. Помітила вона селянина та й каже йому:

– Зглянься з мене, допоможи на волю вибратися! Я тобі за це віддячу.

Пожалів селянин змію, підняв гілку. А змія була отруйна. Тільки вона звільнилася, одразу шусть – прямо йому на плечі, обвилася навколо шиї та й сичить:

– Зараз я тебе вкушу!

Ось вона яка, зміїна подяка!

Лисиччин суд

Селянин каже:

– Як тобі не соромно, зміюко, я тебе від смерті врятував, а ти мене хочеш погубити!

А змія все своє: вкушу та вкушу.

– Ні, – каже селянин, – так не годиться. Ходімо з тобою до судді. Нехай він нас розсудить. Кого першого зустрінемо, тому й бути суддею.

Змія погодилася. Пішли вони по лісі, і зустрілася їм – хто б ви думали? – руда лисиця.

Розповіли вони їй, як усе було.

– Будь, лисице, нам суддею, – каже селянин. – Тільки умова: суди чесно, по совісті.

– Гаразд, – відповідає лисиця. – Буду я вам суддею. Тільки я так судити не можу – мені спочатку подивитися треба, як справа була. Підемо до того місця, де все почалося. Там я вас і судитиму.

Лисиччин суд

Прийшли вони на старе місце. А суддя-лисиця й каже:

– А тепер станьте по місцях – де хто був, коли все почалося.

Селянин підняв гілку, змія ковзнула на колишнє місце, а він одразу гілку знову опустив. Змію знову й придушило.

– Ну, а тепер, – каже лисиця, – вибирайся, зміюко, на волю, як хочеш. Ось тобі й вирок.

Не знаю, як змія, а селянин був дуже задоволений!

– Дякую, – каже, – суддя-лисице, що судила чесно, по совісті!

А лисиця відповідає:

– Ні, однієї подяки мені мало. Ти мені за роботу даси мішок добра.

Здивувався селянин:

– Не було в нас такої умови.

А лисиця все своє: давай та давай!

"Еге, он ти яка, – думає селянин, – адже совість в тебе продажна! Ну, постривай, провчу я тебе".

– Добре, – каже, – підемо до мене, дам я тобі мішок добра.

Прийшов він додому, запхав у мішок своїх собак, зав'язав його гарненько та й виніс лисиці.

А лисиця рада-радісінька – адже мішок важкенький. "От, – думає лисиця, – розщедрився селянин!"

Несе вона мішок додому, стало їй цікаво, що там за добро таке? Присіла вона на дорозі, розв'язала мішок, а звідти собаки як вискочать та як почнуть її тріпати! Тріпали, тріпали – усю шкуру на ній порвали, насилу лисиця вирвалася. Прибігла додому, сидить шкуру свою зализує, а сама каже:

– І дід мій суддею не був, і батько мій суддею не був, тож чого ж мене лиха година у судді понесла?

Лисиччин суд



Автор: Заходер Б.; ілюстратор: Каліновський Г.

Фейсбук-група Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Живий журнал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Телеграм-канал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Інстаграм Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Ютуб-канал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн


Усі категорії


У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова





Гостьова книга Контакти   На головну сторінку

© 2015-2020 Валерія Воробйова