|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Read in English
Борис Заходер
Лисиччин суд
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Г.Каліновський
Було це дуже давно – у ті самі часи, коли звірі вміли говорити та й дерева іноді докидали слівця. Йшов селянин по лісі, раптом бачить: впало велике дерево і товстою гілкою змію придушило. Б'ється змія, звивається, а вибратися на волю не може. Помітила вона селянина та й каже йому:
– Зглянься з мене, допоможи на волю вибратися! Я тобі за це віддячу.
Пожалів селянин змію, підняв гілку. А змія була отруйна. Тільки вона звільнилася, одразу шусть – прямо йому на плечі, обвилася навколо шиї та й сичить:
– Зараз я тебе вкушу!
Ось вона яка, зміїна подяка!
Селянин каже:
– Як тобі не соромно, зміюко, я тебе від смерті врятував, а ти мене хочеш погубити!
А змія все своє: вкушу та вкушу.
– Ні, – каже селянин, – так не годиться. Ходімо з тобою до судді. Нехай він нас розсудить. Кого першого зустрінемо, тому й бути суддею.
Змія погодилася. Пішли вони по лісі, і зустрілася їм – хто б ви думали? – руда лисиця.
Розповіли вони їй, як усе було.
– Будь, лисице, нам суддею, – каже селянин. – Тільки умова: суди чесно, по совісті.
– Гаразд, – відповідає лисиця. – Буду я вам суддею. Тільки я так судити не можу – мені спочатку подивитися треба, як справа була. Підемо до того місця, де все почалося. Там я вас і судитиму.
Прийшли вони на старе місце. А суддя-лисиця й каже:
– А тепер станьте по місцях – де хто був, коли все почалося.
Селянин підняв гілку, змія ковзнула на колишнє місце, а він одразу гілку знову опустив. Змію знову й придушило.
– Ну, а тепер, – каже лисиця, – вибирайся, зміюко, на волю, як хочеш. Ось тобі й вирок.
Не знаю, як змія, а селянин був дуже задоволений!
– Дякую, – каже, – суддя-лисице, що судила чесно, по совісті!
А лисиця відповідає:
– Ні, однієї подяки мені мало. Ти мені за роботу даси мішок добра.
Здивувався селянин:
– Не було в нас такої умови.
А лисиця все своє: давай та давай!
"Еге, он ти яка, – думає селянин, – адже совість в тебе продажна! Ну, постривай, провчу я тебе".
– Добре, – каже, – підемо до мене, дам я тобі мішок добра.
Прийшов він додому, запхав у мішок своїх собак, зав'язав його гарненько та й виніс лисиці.
А лисиця рада-радісінька – адже мішок важкенький. "От, – думає лисиця, – розщедрився селянин!"
Несе вона мішок додому, стало їй цікаво, що там за добро таке? Присіла вона на дорозі, розв'язала мішок, а звідти собаки як вискочать та як почнуть її тріпати! Тріпали, тріпали – усю шкуру на ній порвали, насилу лисиця вирвалася. Прибігла додому, сидить шкуру свою зализує, а сама каже:
– І дід мій суддею не був, і батько мій суддею не був, тож чого ж мене лиха година у судді понесла?
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова