Казка.укр - Дитячі книги з малюнками українською
  Головна    Про сайт



Кмітливі брати

Узбецька народна казка

Кмітливі брати

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Е.Булатов, О.Васильєв

Жив колись бідний чоловік, і було в нього троє синів.

Часто він казав їм:

– Діти мої! Немає у нас ані стада, ані золота, ані будь-якого іншого майна. Збирайте собі інші багатства: намагайтеся більше дізнатися, більше зрозуміти. Нічого не залишайте без уваги. Нехай замість великих стад буде у вас велика кмітливість, а замість золота – світлий розум. З такими багатствами ви ніде не пропадете і будете жити не гірше від інших.

Минув якийсь час – старий помер. Зібралися брати, порадилися й вирішили:

– Нема чого нам тут робити. Ходімо краще мандрувати по світу. Наймемося в чужих краях у пастухи чи в батраки, з голоду не помремо!

Зібралися й пішли.

Йшли брати по пустельних долинах, переходили через високі гори. Довго йшли – сорок днів.

З'їли вони все, що в них було, втомилися, а кінця шляху все не видно.

Нарешті побачили вони дерева, вежі, будинки – це було якесь велике місто.

Зраділи брати, пішли хутчіше.

Кмітливі брати

– Ну, – кажуть, – погане – позаду, добре – попереду!

Поблизу міста старший брат раптом зупинився, глянув на землю й сказав:

– Нещодавно тут ішов великий верблюд.

Пройшли вони трохи – середній брат подивився навсібіч і сказав:

– Верблюд цей був кривий.

Ще трохи пройшли – молодший сказав:

– На цьому верблюді їхала жінка з маленькою дитиною.

– Вірно! – сказали старший та середній.

Пішли брати далі. Скоро їх наздогнав вершник.

Старший брат глянув на нього і запитав:

– Пропажу шукаєш, чоловіче?

Притримав вершник свого коня.

– Шукаю! – відповідає.

– Верблюд пропав? – запитує старший брат.

– Верблюд, – відповідає вершник.

– Великий?

– Великий!

– Верблюд твій був кривий на ліве око? – запитує середній брат.

– Так, він був кривий на ліве око.

– А на верблюді їхала жінка з маленькою дитиною? – запитує молодший брат.

Вершник з підозрою глянув на братів і каже:

– Тож мій верблюд у вас! Кажіть, куди ви його поділи?

– Та ми твого верблюда навіть і не бачили! – відповіли йому брати.

– А якщо не бачили, звідки ж ви знаєте усі його прикмети? – запитує вершник.

– Ми спостережливі люди і здогадалися про все це. Їдь швидше он в той бік, там і знайдеш свого верблюда, – відповіли йому брати.

– Ні, – сказав господар верблюда, – не поїду я в той бік! Верблюд мій у вас, віддайте мені його!

– Та не бачили ми твого верблюда! – вигукнули брати.

Але вершник не захотів навіть слухати їх. Він витягнув з-за пояса шаблю, став розмахувати нею і велів братам йти попереду нього. Так він пригнав братів прямо до палацу падишаха тієї країни.

Кмітливі брати

Передав він братів до рук стражників, а сам пішов до падишаха й сказав йому:

– Я кочував зі своєю худобою в гори, а дружина моя з маленьким сином їхала на великому кривому верблюді. Вона відстала, збилася з дороги і десь загубилася. Я поїхав шукати її і наздогнав якихось трьох перехожих. Ці перехожі вкрали верблюда і, напевно, вбили мою дружину і дитину!

Падишах вислухав його і запитав:

– Як же ти дізнався про це?

– Перехожі самі розповіли мені, що верблюд був великий, кривий і що на ньому їхала жінка з маленькою дитиною.

Падишах подумав і сказав:

– Якщо ти їм нічого не казав і вони самі описали всі прикмети твого верблюда, значить, верблюд у них. Веди цих злодіїв сюди!

Господар верблюда вийшов і повернувся з трьома братами.

– Гей, злодії! – грізно закричав падишах. – Відповідайте: куди ви поділи верблюда цього добродія?

– Ми не злодії і ніколи не бачили його верблюда, – відповіли брати.

Падишах сказав:

– Господар ні про що вас не питав, ви самі розповіли йому про всі прикмети верблюда. Як же ви смієте тепер відмовлятися?

– О падишах, – відповіли йому брати, – в цьому немає нічого дивного! Ми з дитинства звикли нічого не залишати без уваги, ми багато вчилися спостерігати й міркувати. Тому ми й дізналися про всі прикмети верблюда, хоча самого верблюда не бачили.

Падишах розсміявся й запитав:

– Чи можна знати так докладно про те, чого ніколи не бачив?

– Можна, – сказали брати.

– А ось ми зараз перевіримо, чи правду ви кажете!

Тут падишах покликав свого візира і щось тихо сказав йому на вухо.

Візир, негайно вийшов із палацу і скоро повернувся назад з двома слугами, що несли на ношах велику скриню. Слуги обережно поставили скриню перед дверима, на очах у падишаха, і відійшли в бік. Брати здалеку спостерігали за тим, звідки слуги несли скриню, як вони несли її та як ставили на підлогу.

– Гей, злодії, вгадайте-но, що в тій скрині! – мовив падишах.

Старший брат сказав:

– О падишах, ми вже сказали тобі, що ми не злодії, а в тій скрині лежить маленький круглий предмет.

– Це гранат, – додав середній брат.

– Він ще не дуже стиглий, – сказав молодший.

Кмітливі брати

Падишах крикнув:

– Несіть сюди скриню!

Слуги піднесли скриню до падишаха. Падишах наказав відкрити кришку і зазирнув до скрині. І дійсно: у ній лежав один недозрілий гранат.

Здивований падишах узяв гранат і показав його всім присутнім. Потім він звернувся до господаря загубленого верблюда і сказав:

– Ні, ці люди не злодії! Вони й справді дуже кмітливі. Іди шукай свого верблюда в іншому місці!

Усі, хто був з падишахом, дивувалися спостережливості й кмітливості братів. Але більше за всіх дивувався сам падишах. Він наказав принести різні страви і став пригощати братів.

– За вами немає ніякої провини, – сказав він. – Ви можете йти, куди хочете. Але спочатку розкажіть мені все докладно: як ви дізналися, що цей чоловік загубив верблюда, і як ви дізналися всі прикмети цього верблюда?

Старший брат сказав:

– По великих слідах на дорозі я дізнався, що перед нами пройшов великий верблюд, і тому здогадався, що цей чоловік, який наздогнав нас і озирався на всі боки, шукає верблюда.

– Це вірно, – зауважив падишах. – А хто з вас сказав, що верблюд кривий на ліве око?

Тут підвівся середній брат і відповів:

– Про це сказав я!

– Як ти міг дізнатися, що верблюд кривий на ліве око? Адже ця прикмета не могла залишити слідів на дорозі!

– Я здогадався про це тому, що праворуч від дороги трава була обгризена, а з лівого боку вся трава була ціла, – відповів середній брат.

– І це вірно, – сказав падишах. – А хто з вас дізнався, що на верблюді їхала жінка з маленькою дитиною?

– Я дізнався про це! – відповів молодший брат. – Я помітив, що верблюд ставав в одному місці на коліна, а збоку, на піску, залишився слід м'яких жіночих чобітків. А по іншому, меншому, сліду я дізнався, що з жінкою була дитина.

Падишах сказав:

– Усе це правда! Але як ви дізналися, що в скрині був один незрілий гранат? Цього я вже ніяк не можу зрозуміти!

– Скриню несли двоє слуг, – відповів старший брат, – але було помітно, що вона зовсім не важка. Коли слуги опускали скриню на підлогу, я почув, що з одного боку до іншого перекотився якийсь невеличкий круглий предмет.

Середній брат сказав:

– А я подумав: скриню принесли з саду, в ньому знаходиться невеличкий круглий предмет – отже, це повинен бути гранат. Адже біля твого палацу ростуть гранатові дерева!

– Вірно! – сказав падишах.

Потім він звернувся до молодшого брата і запитав:

– Але як же ти міг дізнатися, що це незрілий гранат?

– Зараз така пора року, – сказав молодший брат, – коли всі гранати ще зелені. В цьому ти можеш переконатися сам!

І він вказав падишаху на відчинене вікно.

Падишах подивився у вікно й побачив у своєму саду гранатові дерева, вкриті незрілими плодами.

Здивувався падишах спостережливості й кмітливості трьох братів і вигукнув:

– Оце диво, ви не багаті на гроші чи майно, проте багаті світлим розумом!



Фейсбук-група Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Живий журнал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Телеграм-канал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Інстаграм Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Ютуб-канал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн


Усі категорії


У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова



Автор: Узбецька народна казка; ілюстратор: Булатов Е. та Васильєв О.






Гостьова книга Контакти   На головну сторінку

Підтримайте наш сайт. Картка Приватбанку 4149499149111393

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2021 Валерія Воробйова