|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Аудіоказка "Кіт, цап та баран"
Українська народна казка
Кіт, цап та баран
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – П.Рєпкін
Жили на одному подвір'ї цап та баран; були вони великими приятелями: останній жмут сіна поміж собою ділили.
А коли вила у бік - то це коту Васькові! Він такий злодій та розбійник, завше нишпорить та винюхує, де що погано лежить, чого б поцупити.
От лежать собі цап та баран і розмовляють. Де не взявся тут кіт-сірий-живіт, йде та жалісно плаче.
Цап та баран його питають:
- Котику-братику, сіренький животику, про що ти плачеш, на трьох ногах скачеш?
- Як мені не плакати? Била мене господиня, вуха смикала, ноги ламала, та ще й задушити обіцяла.
- А за яку провину така тобі погибель?
- А за те мені така погибель, що сметанку злизав!
І знову заплакав кіт.
- Котику-воркотику, сіренький
животику, про що ж ти ще плачеш?
- Як мені не плакати? Баба мене била та примовляла: "От
прийде до нас зять, чим його годувати?
Таки доведеться колоти цапа та барана!"
Заревли цап та баран:
- Ах ти, сірий котище,
дурне лобище!
Нащо ти нас занапастив? Ось ми тебе
забодаємо!
Тут кіт-воркіт провину свою визнав та став вибачатися.
Цап та баран його пробачили і стали втрьох думати: як далі бути та що робити?
- Ану, середній брате, - запитав кіт в барана, - чи міцний в тебе лоб? Спробуй-но об ворота.
Піднявся баран, з ходу стукнувся лобом об ворота - похитнулися ворота та не відчинилися.
- Ану, старший брате, - запитав кіт в цапа, - чи міцний у тебе лоб? Спробуй-но об ворота.
Піднявся цап, розбігся, вдарився, ворота відчинилися.
Курява до неба піднімається, трава до землі прихиляється, біжать цап та баран, а за ними скаче на трьох ногах кіт-сірий-живіт.
Втомився кіт, почав благати названих братів:
- Цапе та баране, не покиньте меншого брата...
Узяв цап кота, посадив його на себе, і поскакали вони знов по горах, по долах, по сипучих пісках.
Довго бігли, і день, і ніч, поки в ногах сили вистачило.
Ось добігли до якогось стану на крутому пагорбі. Під тим пагорбом - скошене поле,
на тому полі стоги, наче будинки, стоять.
Зупинилися цап, баран та кіт відпочивати. А ніч була осіння, холодна. Де добути вогню?
Думають цап та баран, а кіт-сірий-живіт вже знайшов берести, обгорнув цапові роги та велів йому з бараном стукнутися лобами.
Стукнулися цап з бараном, та так сильно - іскри з очей посипалися, береста й запалала.
Розвели вони багаття, сіли та гріються.
Не встигли як слід обігрітися - бач, завітав до них непроханий гість - ведмідь:
- Пустіть погрітися, відпочити, щось сил моїх немає...
- Сідай до нас, Михайло Івановичу! Звідки йдеш?
- Ходив на пасіку та побився з мужиками.
Стали вони вчотирьох на ніч вкладатися: ведмідь під стогом, кіт на стогу, а цап з бараном - біля багаття.
Раптом йдуть сім сірих вовків, восьмий - білий, і - прямо до стогу.
Замекали цап та баран з переляку, а кіт-сірий-живіт повів таку мову:
- Друже, білий вовче, над вовками князь! Не сердь нашого старшого брата: він сердитий, як розійдеться - нікому не минути лиха. Невже не бачите в нього бороди: адже в ній сила, бородою він звірів побиває, а рогами тільки шкіру знімає.
Краще з честю підійдіть та попросіть: хочемо, мовляв, пограти, силу спробувати з меншим братиком, он з тим, що під стогом лежить.
Вовки на те коту вклонилися, обступили ведмедя і почали його задирати.
От ведмідь кріпився, кріпився - так як розмахнеться лапами по вовках!
Вони перелякалися, вибралися абияк та, підібгавши хвости, мерщій тікати.
А цап та баран тим часом підхопили кота,
побігли в ліс і знову натрапили на сірих вовків.
Кіт жваво видерся на верхівку ялини, а цап з бараном обхопилися передніми ногами за ялиновий сук і повисли.
Вовки стоять під ялиною, зубами брязкають.
Бачить кіт-сірий-живіт, що справи кепські, став кидати у вовків ялинові шишки та примовляти:
- Раз вовк! Два вовк! Три вовк! Якраз по вовку на брата.
Я, кіт, нещодавно двох вовків з'їв з кісточками, то ще не зголоднів, а ти, великий брате, на ведмедів ходив, та не спіймав, бери собі і мою долю!
Тільки сказав він таке, цап зірвався та впав рогами на вовка. А кіт знай своє кричить:
- Тримай їх, лови їх!
Тут на вовків напав такий страх - пустилися бігти не озираючись. Так і втекли.
А кіт-сірий-живіт, цап та баран пішли своєю дорогою.
Слухати аудіоказку:
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова