|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
О.Туманян
Кікос
За мотивами вірменської казки
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – С.Постаджян
Було це чи не було, а жив колись бідняк, і була в нього дружина та три дочки.
Пішла якось уся родина в поле працювати.
Втомився батько, обтер піт з чола, каже старшій дочці:
– Візьми глечика, піди до криниці та принеси води.
От пішла вона по воду. А навкруги – краса: квіти цвітуть, трави пахнуть, дурманять...
Над криницею росло височенне дерево, розкинуло свою густу крону. Дівчина глянула вгору – верхівки не видно, аж їй в голові закрутилося.
Сіла вона в тіні й думає:
– От вийду я заміж, буде в мене дитина, назву я сина Кікос...
... От підросте він та залізе на це дерево і... Вай!.. Впав Кікос! Розбився мій Кікос!.. – Заплакала дівчина.
Чекав-чекав батько дочку з водою, посилає до криниці середню:
– Піди подивися, що там трапилося, чому сестри так довго немає?
Приходить до криниці середня дочка, бачить: сестра плаче, побивається, сльозами обливається.
– Що сталося? – питає середня сестра.
– Як не плакати, – відповідає та, ридаючи, – я вийшла заміж, народився у мене синок Кікос, заліз на це дерево, впав і вбився!..
Тут і середня сестра заплакала, заголосила:
– Вай, Кікосе!.. Вай, Кікосе-джан!..
Прибігає до криниці третя сестра.
– Що сталося? Чому ви плачете?
– Горе в нас, – каже середня, – синок твоєї старшої сестри, Кікос, пішов до лісу по хмиз, заблукав, та його, бідолашного, вовки утягли!..
Заплакала і третя сестра:
– Вай, Кікосе! Вай, Кікосе-джан!..
Незабаром підійшла до криниці й мати.
– Щоб мені осліпнути! Чому мої доньки плачуть?
– Іди до нас, нещасна бабусю, – каже молодша дочка. – Твій онук Кікос поїхав до міста, по дорозі кінь поніс... Вбився наш любий Кікос.
– Ва-а-ай! – Завила мати. – Кікосе-джан! Онук мій любенький!
Захвилювався батько, теж до криниці пішов. А сонце нещадно палить, паморочить сиву голову.
– Іди, іди поплач із нами, нещасний дідуню! – зустрічає його дружина. – Твій онук, Кікос, пішов на війну та й загинув на полі брані...
Замислився батько, почухав потилицю, подивився на рідних і так йому тяжко стало, сльози потекли з почервонілих очей.
– Ну, годі! – Сказав він – Сльозами горю не зарадиш... Пішли до церкви панахиду відслужимо по нашому хлопчику.
Прийшли вони до церкви, замовили панахиду. Загув дзвін, збираючи народ.
Зібралися односельці, запитують один одного:
– Коли це народився Кікос? Коли померти встиг?
На панахіду бика зарізали, м'ясо зварили, все село пригощається. Музики грають сумну мелодію...
А священик з кадилом ходить, їжу освячує.
Плаче батько, плаче мати, плачуть дочки, розпустивши на знак жалоби коси по плечах.
Плаче, надривається в люльці малюк Кікос...
Тягне підліток Кікос в'язку хмизу, зупинився, дивиться на всіх здивовано.
– Чому всі люди в жалобі?
Хвацько гарцює на рудому жеребці юнак Кікос, сміється, дивлячись на родичів.
Підвелося все сімейство бідняка, подякували гостям за участь і додому пішли.
Тут їм назустріч воїн Кікос – в обладунках, з мечем в руці.
– Е-ге-гей!
Тут вилетіла з кущів ворожа стріла, летить прямо в груди нашому герою.
Завмерли в страху його рідні.
А Кікос схопив стрілу на льоту і каже:
– Гей, ви, та як же я загину, коли я ще й не народився? – і засміявся.
Радісно зашуміло могутнє дерево над криницею, ласкаво задзюрчав струмок, яскравим полум'ям спалахнуло сонце, розсипаючи навколо золоті іскри.
Посвітлішали обличчя бідняка і всього його сімейства. Засміялися вони і весело додому пішли.
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова