|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Янко Горошок
Словацька народна казка
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Ю.Харьков
Жила колись жінка, і не було у неї дітей. Рвала вона одного разу на городі горох і тяжко зітхнула:
– Ах, – говорить, – от би мені мати синочка, на зріст хоча б із гороховий стручок!
От пішов її чоловік у поле орати, а вона вдома обід варила. І знову зітхає:
– От якби ж то був у мене синочок, я б йому сказала: "Віднеси, синку, батькові обід у поле!"
Як тут хтось озивається з-за печі:
– Давайте, мамо, я віднесу!
– Хто це? – здивувалася жінка. – Невже мені почулося?
– Хіба ж ви мене не бачите? – відповів хтось та й зістрибнув з печі на припічок, а з припічка на лавку – та й ну на лавці витанцьовувати!
Дивиться жінка й очам не вірить: танцює на лавці хлопчик на зріст із гороховий стручок, веселі оченята так і горять.
– Це я, Янко, ваш син!
Бачить жінка: здійснилося її бажання. І назвала вона хлопчика: Янко-Горошок.
– Ну, мамо, – каже Янко, – спершу нагодуйте мене гарненько, а потім я батькові обід понесу.
Мати поставила перед ним повну миску галушок із маком:
– Їж, синочку, на здоров'я! – а сама стала обід у поле збирати. Зав'язала у хустку миску галушок та горщик із юшкою.
З'їв Янко усі свої галушки, звалив на спину батьків обід, узяв у руки ложку з виделкою та й пішов у поле батька шукати. Іде Янко задоволений, весело насвистує.
Аж дивиться – а перед ним струмок. Почухав Янко потилицю. Що робити? Як через струмок перебратися?
Але не став довго думати: стрибнув у ложку, наче в човен, а виделкою загрібає, наче це весло.
Перебрався на той берег та й припустив щосили.
Та от біда: спіткнувся – Геп! – і впав у борозну.
Горщик розбився, юшка розлилася, і став Янко у ній тонути.
Тоді схопив він виделку, увіткнув її зуб'ями у землю, видерся на неї та й перечекав, поки вся юшка стекла.
Тепер у Горошка новий клопіт: як же йому з цієї борозни вибратися?
І от що він придумав. Побудував із галушок міст та й вибрався по цьому мосту із борозни.
Потім покидав галушки назад до миски і далі пішов.
Побачив Янко батька і ще здалеку закричав:
– Тату, тату, я вам обід несу!
Здивувався селянин. Бачить, що миска до нього біжить, а хто її несе – не збагне.
– Хто це? Де ти? – кричить селянин.
– Невже ви мене не бачите? Це я, ваш син, Янко!
Дивно стало батькові, адже він знав, що немає у нього ніякого сина. Але коли він побачив Янка, став він його обіймати й цілувати, ледве не задушив на радощах.
Потім зібрався обідати й запитує:
– А юшки ти мені не приніс?
Відповідає йому син:
– Ні, тату, не приніс. Наливала мама юшку в горщик, аж тут собака біг, хвостом махнув – горщик і розбився.
Став батько їсти галушки, а вони у нього на зубах скриплять.
– Чого це галушки так хрустять?
А хитрий Янко відповідає:
– Мабуть, матінка погано мак розтовкла.
Придивився батько, а галушки всі у землі та в піску. Став він знімати ремінця, щоб випороти Горошка за брехню...
Але Янко вже збагнув, що треба ховатися, та й заліз до вола у вухо. Сидить там і мовчить.
А батько знову за роботу. Тільки-но взявся за плуг, як Янко Горошок і закричав на все поле:
– Но, Сірий, но!
Витяг батько Горошка і хотів вже покарати його, але раптом вирішив, що з Янка може гарний погонич вийти, і зрадів.
Їде повз те місце пан на коні. Їде і дивується: чує голос, а погонича не бачить. Став він допитуватися у селянина, хто це кричить.
Той усе йому розповів і показав Янка Горошка у вусі вола. У пана аж очі загорілися:
– Продай мені хлопчину, я тобі за нього двадцять дукатів дам.
– Не можу, ваша милість, як же рідного сина можна продати!
– П'ятдесят дукатів!
– П'ятдесят дукатів – гарні гроші, а тільки я, ваша милість, своє рідне дитя не продам.
– Гаразд, ось тобі сто дукатів. Бери, поки даю, інакше, ані грошей, ані хлопця не побачиш!
Тут Янко шепоче батькові:
– Продайте мене, тату, я все одно додому повернуся!
Відрахував пан селянину сто дукатів, а Янка Горошка замкнув у скриньку, повну золотих монет. Сунув скриньку у торбу на сідалі, скочив на коня та й поскакав додому.
"От, – міркує собі, – жінка зрадіє живій іграшці!"
А Янко Горошок тим часом не сидів, дістав із курточки ножика, просвердлив ним дірку у скриньці і торбі. Покидав у дірку всі монети і сам за ними слідом вистрибнув.
Від монети до монети – так і прийшов додому. А було цих монет стільки, що він їх ледве-ледве зібрав та додому дотягнув.
Приходить Янко Горошок додому та й каже:
– Батечку й матінко! Тепер у вас і гроші є, і син ваш Янко з вами!
Ото вже радість! Стали вони жити добре. Син їм на втіху, а гроші – на прожиток.
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова