Як стати великим

Г.Циферов

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Т.Сазонова

Як ти гадаєш, чому так дивується годинник і навіть головою хитає?

Ну, звичайно. Мами Кішки немає вдома, а Кошеня з блакитним бантиком таку гру зчинило: все розкидало.

Прийшла мама Кішка, зітхнула: «Ах!», сумно похитала головою і тихо сказала:

- Який ти в мене маленький, зовсім не вмієш грати сам. Ну, от що: сиди тихенько, а я по молоко піду.

«Сиди тихенько!..» А хіба можна сидіти спокійно, якщо ти образився на маму?! Ну навіщо вона кожного дня каже: «Маленький!» Він зовсім не маленький. Тут Кошеня надулося і, наче великий м'ячик, вистрибнуло у вікно.

На вулиці Кошеняті спочатку дуже сподобалося. «От я який, - думало воно. - Сам ходжу, наче великий, і граю».

Але щойно воно так подумало, як почуло:

- Пхе, який маленький!

Звичайно, важко пережити таке «пхе». Втерши з вій сльозинку, Кошеня вирішило: «Зайці просто помилилися». Однак через хвилину він почув знову те ж саме: «Ой, який маленький...» І це сказали не балакучі зайці, в яких вуха схожі на рукавиці. Ні, це сказав мудрий Бобер.

Сумно стало Кошеняті.

А в цей час повз нього їхав Ведмедик.

- Уф, яка чудова кульбабка з блакитними очима!

- Так, - кивнуло Кошеня, — може, я і чудовий. Тільки я хочу бути великим.

- Великим... - поміркував Ведмедик. - Якщо влізти на велику сосну, аж до самого сонечка, відразу всі стануть маленькими. А це значить, що ти станеш великим.

- Звичайно, - нявкнуло Кошеня і полізло на дерево.

Але сталася дивна річ. Коли Кошеня зверху гукнуло:

- Гей, Ведмедику, ну як, я вже великий?

Ведмедик відповів:

- Ні, чомусь ти став ще меншим.

- Не може бути, - не повірило Кошеня і хотіло запитати в сонечка. Але сонечко усміхнулося і сховалося.

Пішов дощ, і Кошеня побачило: з-під землі ростуть гриби. У червоних шапочках, на товстих ніжках, вони стоять, як солдати на параді. А вітер і дощ співають в листі, наче сурми. Ах, як гарно!

І тоді, піднявши вуха, Кошеня теж вийшло на той парад під дощем.

«Зараз, - думало воно, - зараз я обов'язково виросту».

А після дощу запитало в Ялинки:

- Скажи, будь ласка, я добре підріс?

- Ти? - здивувалася Ялинка і захихотіла. — Ну як же ти міг стати більшим, якщо хутро на тобі від дощу звалялося?! Ти тепер як маленький мокрий клубочок.

Більше в лісі нема чого було робити. І сумне Кошеня прийшло додому. Ні, тепер воно не мріяло стати дорослим. Воно тепер зовсім зневірилося. Але з неба йому усміхнулося сонечко.

- Я знаю, ти хочеш стати великим, - сказало воно Кошеняті. - Тож роби те, що я покажу. - І добре сонечко показало, куди треба поставити розкидані іграшки.

Усе Кошеня порозкладало, все поприбирало... І навіть пухнастим хвостиком позамітало підлогу. Та все одно не повірило: невже тепер він став великим?!

Прийшла мама Кішка і від подиву трохи не впустила бідон із молоком - так в кімнаті чисто. Мама зітхнула: «Ах!», але потім сказала:

- Так ти в мене зовсім великий. Подумати тільки, сам прибрав іграшки!

От і все. Тепер ти зрозумів, як стати великим? Перш за все треба прибрати свої іграшки.

Ось, наприклад, Слоненя велике. Але якщо воно не прибирає свої іграшки, все одно про нього кажуть: «Пхе, який він маленький...» так, так.

А якщо не віриш, спитай у сонечка.