Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
Усі категорії |
Японська казка
Переказала з японської - Н. Лагутіна
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр - Дитячі книги з малюнками українською мовою
Малюнки - Є.Антимонова
У давні часи жили в одному селі старий зі старою. Дітей у них не було, через що вони дуже сумували.
- Дай нам синочка, повтішай нас! - просили вони у Сонця.
І Сонце почуло їхні прохання. Одного разу вранці під персиковим деревом вони знайшли немовля - хлопчика. Правда, це був зовсім крихітний хлопчик, завбільшки з палець. Тому батьки назвали його Іссумбосі - хлопчик-мізинчик.
Минав час... Але і в п'ять, і в сім, і в дванадцять років Іссумбосі залишався таким самим маленьким і анітрохи не підріс.
Малюк вмів гарно співати і танцювати, але зовсім не міг допомагати батькам. І це дуже засмучувало Іссумбосі. До того ж сільські хлопці не грали з ним, дражнили його, називали хто коротуном, хто мишеням.
Терпів-терпів Іссумбосі і вирішив нарешті піти з дому.
- Поїду до столиці, - сказав він одного разу батькам, - може, там знайду роботу по собі. Відпустіть мене, не сумуйте!
Дуже не хотілося стареньким розлучатися з сином. Але що поробиш? Роки сильніші за нас. Все важче стало заробляти на прожиття. Часто в домі не бувало навіть жмені рису. І вони вирішили відпустити сина на заробітки.
Іссумбосі став збиратися в дорогу. Замість палиці він взяв хасі (дерев'яні палички для їжі). Чайна чашка замінила йому парасольку. Неблизький шлях до столиці. Багато труднощів і небезпек може зустріти мандрівник. І Іссумбосі взяв з собою меч - звичайну голку, яку він вклав у піхви із соломинки.
Батьки проводили Іссумбосі до краю села.
- Іди по цій дорозі. Вона приведе тебе до річки. Щоб дістатися до столиці, треба пливти вгору проти течії, - пояснили вони.
- Не журіться, - сказав Іссумбосі, низько вклонився батькам і бадьоро рушив по дорозі.
Довго йшов Іссумбосі, а річки не було. Але от йому зустрівся Мураха.
- Шановний Мурахо! Чи не скажете, як вийти до річки? - спитав Іссумбосі.
- До річки ще далеко, - охоче відповів Мураха. - Іди по цій доріжці серед кульбаб і дійдеш.
- Спасибі, добрий Мурахо! - сказав Іссумбосі і звернув на ледь помітну стежечку.
Йшов-йшов Іссумбосі. Скінчилася галявина кульбаб, за нею потягнулося поле хвощів. І тільки коли Іссумбосі зовсім вибився з сил, попереду почувся шум води. Ще трохи - і він стояв на березі величезної річки.
Але як пливти по річці? Ось тут і стала в нагоді чашка. Вона замінила Іссумбосі човен, а паличка-хасі - весло. Щосили працював малюк веслом, спрямовуючи свій човен вгору проти течії. А коли стемніло, Іссумбосі закріпив його серед очеретів, згорнувся клубочком і заснув...
Три дні плив човен. І от на берегах річки показалися перші будинки. Їх ставало все більше. Човен-чашка проплив під великим гарним мостом. І нарешті Іссумбосі опинився в столиці.
«Яке величезне місто! Як багато тут народу! Ніколи не бачив одразу стільки людей! - подумав Іссумбосі. - Але куди ж мені йти?»
Він хотів спитати в когось, чи можна десь знайти роботу. Але малюка ніхто не помічав. Постояв Іссумбосі трохи і вирішив піти до великого будинку, що виднів удалині.
Побоючись, що його розчавлять, Іссумбосі дуже уважно дивився навкруги і пересувався з великою обережністю, крок за кроком, вибираючи на дорозі місце, де людей було менше.
- Який чудовий будинок! Справжній палац! - прошепотів Іссумбосі, діставшись до місця. - Напевно тут знайдеться підходяща для мене робота.
І він проліз у шпаринку нещільно зачиненої брами, пройшов через сад і зупинився перед великими кам'яними сходами, що вели до будинку.
- Гей, чи є хтось! Доброго дня! Це я, Іссумбосі! - закричав малюк щосили.
З будинку вийшов чоловік з вусами, спустився по сходах, подивився навсібіч і здивовано сказав:
- Що таке? Тут хтось пищить. Але нікого не видно!
- Тут я, в тіні від ваших гета (японське дерев'яне взуття). Будь ласка, обережніше, не наступіть на мене! - квапливо прокричав Іссумбосі.
Побачивши Іссумбосі, чоловік дуже здивувався. Він підняв малюка, поставив на долоню і запитав:
- Хто ти і навіщо прийшов сюди?
- Я Іссумбосі! Я прийшов у столицю з далекого села. Чи немає у вас підходящої для мене роботи?
Чоловік засміявся і спитав:
- А що ж ти вмієш робити, відважний мандрівниче?
- Дивіться! - вигукнув Іссумбосі. І, вихопивши з піхов меч-голку, пронизав ним муху, що пролітала поруч. - А ще я вмію співати і танцювати! - І Іссумбосі негайно виконав прекрасний танець.
- Ну що ж, я беру тебе на службу.
І малюк залишився в цьому будинку. Всі любили його, але особливо сподобався він дочці господаря - прекрасній Ханако.
Коли дівчина писала, Іссумбосі мусив притримувати папір. Під час гри в сугороку він пересував фігури на дошці. Крім того, він часто розважав своїми піснями і танцями господарів і гостей будинку.
Минуло кілька років. І от якось Ханако разом з Іссумбосі і слугами вирушила до храму Кіємідзу.
На зворотньому шляху проходили вони покинутими, безлюдними місцями. Раптом з тіні дерев вискочили три величезні демони: зелений, чорний і червоний. Зелений і чорний тримали в руках товсті залізні списи, а червоний міцно стискав молоток щастя (це все одно що чарівна паличка).
Демони перегородили шлях подорожнім.
- Попалися! Зараз ми викрадемо цю дівчину! - голосно волали вони.
Тоді вперед вийшов Іссумбосі.
- Це вам не вдасться! Тому що тут я, Іссумбосі! - вигукнув він.
З цими словами безстрашний Іссумбосі розбігся, підскочив і кольнув мечем в око зеленого демона. Та так сильно, що той позеленів ще більше.
- Ай! - закричав демон, кинув свого списа і кинувся бігти.
Тоді Іссумбосі націлився на чорного демона. Укол! Ще укол! І чорний демон, ставши від болю чорніше чорного, пустився навтьоки.
Побачивши це, вогненно-червоний демон відкрив свою величезну пащу і кинувся на Іссумбосі.
Але Іссумбосі був готовий до цього. Він стрибнув прямо в пащу червоного демона і став рубати мечем його язика.
- Ой, боляче! Відпусти! Здаюся! Ой! - вигукнув демон. Тоді Іссумбосі зістрибнув на землю, а червоний демон пустився не озираючись бігти. На бігу він впустив молоток щастя.
Іссумбосі підняв чарівний молоток і показав його врятованій дівчині.
- Прекрасна Ханако! Це молоток щастя. Якщо три рази вдарити ним об землю, то здійсниться будь-яке бажання. Тепер він ваш. Візьміть його.
- Ні, ні! - відповіла Ханако. - Ви отримали в боротьбі молоток щастя. І нехай ваше бажання здійсниться!
- Моє бажання? Хочу стати великим, як всі! - вигукнув Іссумбосі.
Дівчина вдарила чарівним молотком об землю.
Раз! І Іссумбосі став більшим.
Два! І Іссумбосі став ще більшим.
Три! І перед Ханако стояв гарний стрункий юнак.
Звістка про подвиг Іссумбосі швидко рознеслася по всій столиці. Не було людини, яка б не знала про хороброго хлопчика-мізинчика.
Незабаром Іссумбосі одружився на прекрасній Ханако, покликав до себе старих батьків, і стали вони жити всі разом. І жили довго і щасливо.
Автор: Японська народна казка; ілюстратор: Антимонова Є.
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова