Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Усі категорії

Казимир Баранцевич

Хоробра щуриха

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – А.Лебедєв

Була темна зимова ніч... На теплій пічці спав кіт Мурлик. Це було його улюблене місце, особливо в морози; а оскільки він був доволі поважним котом, у літах, то влягався спати мало не з восьми годин вечора, щойно Килина скінчить поратися.

Мурликові снилися гарні речі... Він бачив, що господарі й Килина люблять його, пестять і, окрім печінки, пригощають вершками. Він бачив, що став молодим – таким вправним та сильним, що може лазити по деревах за птахами.

Взагалі, багато цікавих речей бачив уві сні Мурлик... як раптом прокинувся від страшенного шуму. Щось несамовито дряпалося і шкреблося в кутку, у водогоні.

Мурлик зіскочив з пічки, кинувся до кутка біля раковини, де було відро й приткнулася труба від самовару, і насторожився.

Він знав, що то дряпається і шкребеться щур, але його трохи бентежило, по-перше, те, що Килина завжди загороджує прохід відром і трубою, а по-друге – аж надто великий шум здійняв щур.

"Це, мабуть, дуже великий і хоробрий щур! – подумав Мурлик. – Он як шкребеться! Від маленького такого шуму не буває! Маленький – що! Вдарив його добряче пазуристою лапою – тільки пискне! Ну а цей... Он яку метушню здійняв! Навіть мого духа не боїться! З цим доведеться поморочитися! Ще вчепиться в губу або в ніс... Що тоді? Бували ж випадки, що й наш брат, кіт, тікав від щурів! Отож іще дивлячись який щур!.. Буває такий, що й вчепиться..."

Мурлик постояв, постояв над кутом, де в ящику водогону йшла метушня, подумав, потім зітхнув і подався на пічку.

Йому було трохи соромно, що він не виконав котячого обов'язку – не бився зі щуром, – і він не спав, а збентежено дивився у той кінець кухні, де спала Килина.

"І чого вона так міцно спить! – думав він. – Теж служниця! Інша служниця встала б, узяла б щипці, он ті, що біля пічки стоять, та цими б щипцями – щура... Ну і я б тут, звичайно, у дечому б допоміг. А ця спить, наче це її не стосується, що на кухні шум".

* * *

Шум, дійсно, був такий сильний, що розбудив фокстер'єра Юма, який спав у сусідній кімнаті. Це був дуже зманіжений пес, він спав разом із господарем на ліжку і не любив холодної погоди.

Його дід і батько жили в одного графа на стайні, спали на соломі, ловили щурів, а коли граф виїжджав на прогулянку у високому англійському кабріолеті, то їх обов'язок полягав у тому, щоб бігти позаду, і навіть під екіпажем.

Здібності Юма дозволяли йому ловити щурів, але йому жодного разу не доводилося цього робити, тож ці обов'язки взяв на себе Мурлик.

Але коли Юм прокинувся від шуму на кухні, пройшов туди крізь прочинені двері, підійшов до раковини і став прислухатися... Дряпання стихло, потім почалося з подвоєною силою.

"Оце щурисько! – міркував Юм. – Мабуть, завбільшки з кішку!.. Дивно, що Мурлик лежить на пічці, не спить і навіть не подумає його схопити! Наче такий дужий кіт, я бачив, які в нього кігті, а от не йде, боїться! Напевно, боїться! Ех, мені б його кігті! Я б так вдарив, що відразу поклав би щура на місці! Я б... Проте як він шкребеться! Тільки й диви, зараз вискочить! Мерзота!.. Так ще як вчепиться в губу!.. Що тоді? Адже боляче буде!.. Чого мені тут? Та й не моя це справа – ловити щурів! А битися з ними... Та ну їх!.."

Міркуючи так, Юм задкував, задкував від водогону і непомітно опинився в кімнаті. Там він скочив до господаря у ліжко, спритно прошмигнув у ноги під ковдру і згорнувся калачиком.

Нехай, мовляв, там без мене будь що робиться!..

* * *

Що ж відбувалося за дерев'яною обшивкою водогону?

Розгулюючи вночі з однієї квартири до іншої через різні нірки і шпаринки, приваблена смачним запахом старого сиру, обрізки якого лежали у відрі, літня щуриха середнього розміру спустилася з верхнього поверху на нижній і шукала якоїсь дірки або щілини в трубі, щоб вийти на кухню і поласувати скоринками з відра.

Але щілини не було! Мало того, труба виявилася досить вузькою, і щурисі важко було в ній повернутися, щоб йти назад, пробиратися ж вперед було нема куди.

На біду, щуриха відчула присутність у кухні кота і ясно чула хропіння Килини...

Найменший необережний рух, і вона пропала! А між тим їй було необхідно вибратися з глухого кута, а для цього розвернутися.

Вона спробувала зробити зусилля – а дзуськи!.. Спробувала ще – нічого не виходить.

А між тим там, у верхній квартирі, у затишній нірці на неї чекали маленькі щурята. І вона повинна була принести їм чогось поїсти.

А що як вона не повернеться, і її діти загинуть від голоду?

Відчай охопив щуриху, і вона почала щосили видиратися з вузького місця, у якому застрягла.

Вона відчувала котячий дух і кота, що сидів від неї на відстані якихось трьох-чотирьох вершків, чула, як фиркає фокстер'єр, але бажання за будь-яку ціну врятуватися заради дітей, яким вона потрібна, змусило її забути про небезпеку, і вона, ламаючи кігті, шкреблася і дряпалася аж доти, поки, нарешті, не знаючи як, повернулася в дерев'яному ящику, і з усіх ніг кинулася тікати вгору.

Ось яка це була хоробра щуриха!

Автор: Баранцевич К.; ілюстратор: Лебедєв А.

У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

- Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2024 Валерія Воробйова