Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Усі категорії

Миша чо-ти-ри-вимірна

Савелій Пінгвіньєв

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – В.Чугуєвський

Якось я пішов у магазин. А там сир продають. "Це ж треба, – подумав я, – сир! Куплю, мабуть, грамів двісті." Купив. Вдома поклав у холодильник. З'їм, думаю, на вечерю. Але ввечері з'ясувалося, що сиру немає. Де б йому дітися? Взяти ніхто не міг – адже я сам живу.

Раптом бачу: сидить у кутку миша та й сир мій з апетитом наминає. Як же вона його з холодильника поцупила? Дверцята щільно зачиняються.

Взяв я тоді мишу та й разом із сиром посадив у холодильник. Нехай подумає там про свою негарну поведінку. Хай померзне трохи!

Сів собі читати газету, аж миша – тут як тут. Та ще й лапкою мордочку витирає. "Дірка у мене в холодильнику, чи що?", – подумав я. Оглянув його уважно зовні і зсередини, але дірки не знайшов. З цікавості ще раз посадив у холодильник мишу. А вона через хвилину знову гуляє по кімнаті.

Тут вже я не на жарт здивувався.

– Чого це ти?

– Нічого, – відповідає миша. – От. Гуляю. Сир дуже смачний.

– Це добре, – кажу. – Як ти з холодильника вилазиш? У тебе там хід таємний, чи що?

– Навіщо таємний? – дивується миша. – Я так проходжу. Звичайно.

– Ну ж бо, продемонструй.

– Будь ласка!

І миша підійшла до дверцят холодильника. Та й тієї ж миті зникла! Наче й не було її зовсім... Я відчинив дверцята. Миша сиділа у холодильнику, дожовуючи залишки сиру.

– Спритно! – похвалив я. – Довго тренувалася?

– Я зроду так вміла, – образилася миша.

– Вундеркінд, тобто вундермиша, виходить?

– Та ні. Просто я чотиривимірна.

– Яка, яка?

– Чо-ти-ри-вимірна!

– Як це? – не зрозумів я.

– Дуже просто, – пояснила миша. – Ну от скажи, який розмір твого холодильника?

– Я не пам'ятаю точно... Здається, метр двадцять у висоту, а в довжину і ширину – приблизно півметра.

– Отже, довжина, ширина і висота. Лише три виміри, – підсумувала миша. – А який розмір холодильника у четвертому вимірі?

– У четвертому? – здивувався я. – Та немає взагалі такого виміру! Тільки довжина, ширина і висота. Куди ж іще вимірювати?

– Ти, Савелію, істота тривимірна. І живеш у тривимірному світі. Ось тобі і здається, що четвертого виміру немає. А я, між іншим, у холодильник твій якраз через четвертий вимір проходжу.

Я почухав за вухом, тому що нічого не зрозумів.

– А не можна пояснити докладніше?

– Добре, я спробую, – погодилася миша. – Уяви собі якусь істоту, якій відомі тільки ДВА виміри – довжина і ширина. І живе вона у двовимірному світі, іншими словами, на пласкій поверхні. Що таке "висота", там ніхто не знає, тому що всі вимірювання проводяться або по горизонталі, або по вертикалі. Так от, у цієї двовимірної істоти є двовимірна квартира. Її план також зручно зображується на площині. – Миша взяла папір, олівець і почала малювати. – А тепер скажи мені, якщо ця істота лежить на ліжку, то що вона може бачити?

Я уважно подивився на малюнок.

– Телевізор може бачити. Теж двовимірний. Ще стіл, сервант. Може дивитися у вікно на двовимірний краєвид зовні.

– А якщо двері на кухню прочинені?

– Тоді холодильник можна побачити. Та й усе, мабуть.

– Вірно! – похвалила миша. – Тому що стіни квартири заважають побачити все інше. І якщо до цієї істоти прийде в гості інша двовимірна істота, то вона має пройти передпокій і увійти до кімнати. Тільки тут вони можуть зустрітися одна з одною. А що робиться в цей час, скажімо, у ванній, вони обидві спостерігати вже не в змозі, оскільки бачити через стіни не вміють. А проходити крізь них – тим більше!

– Цікаво, – погодився я. – А далі?

– А тепер уяви собі, що ти – тривимірна істота – опиняєшся в цьому пласкому двовимірному світі. У тебе там є велика перевага – третій вимір, тобто та сама "висота", про яку не мають ані найменшого поняття двовимірні мешканці. І завдяки цьому ти спостерігаєш двовимірний світ наче зверху, з "висоти" свого третього виміру. Ти запросто можеш проникати в житло двовимірних істот, наче "переступаючи" через стіни, а тим більше бачити, що за ними відбувається.

– Виходить, що в двовимірному світі для мене не існує жодних перепон і бар'єрів?

– Саме так! А головне, – тут миша облизнулася, – тобі зовсім не потрібно відкривати дверцята холодильника, щоб побачити всередині сир і без зусиль дістати його звідти.

– Здається, починаю розуміти. Он ти яка, миша чотиривимірна! – зрадів я. – Наш тривимірний світ ти бачиш наче з "висоти" свого четвертого виміру, який ми навіть і уявити собі не можемо. І тому ти запросто проходиш до мого зачиненого холодильника, наче переступаючи через його дверцята... Проте, це ще не привід, щоб красти чужий сир.

– А ти кмітливий, Савелію! – вигукнула миша. – Справді, для мене не існує перешкод у тривимірному світі. Тому що він здається мені таким само "пласким", як тобі – двовимірний світ. Коротше кажучи, я бачу тут все буквально наскрізь. І тебе, між іншим, теж. Бачу, як б'ється твоє серце, як тече по венах кров, і що в шлунку у тебе зовсім порожньо.

– Невже? – здригнувся я.

– Але ж і ти теж бачиш наскрізь двовимірних істот. А от вони побачити тебе аж ніяк не можуть. Принаймні таким, який ти є насправді.

– Чому ж це?

– Тому що двовимірні істоти можуть спостерігати лише твою проекцію на площину. Якщо ти пройдешся по їхній квартирі, вони побачать двовимірні сліди твоїх ніг – та й усе. А твоєї "висоти", яка тягнеться у третій вимір, їм ні за що не осягнути, бо третій вимір для них абсолютно невідомий.

– Стривай, стривай! – раптом здогадався я. – Але ж виходить, що і тебе я сприймаю лише як тривимірну проекцію.

– Абсолютно вірно, – кивнула миша. – Ти спостерігаєш тільки мій "слід" у своєму тривимірному просторі. Уявити ж мене в четвертому вимірі тобі не під силу.

– Шкода, – зітхнув я. – Цікаво все ж таки, як ти виглядаєш у всіх своїх чотирьох вимірах.

– Я не могла б тобі цього пояснити. А ти б навіть не міг собі цього уявити. Як не намагався б...

– Але чому, чому наш простір тривимірний? Чого він має лише три виміри – не більше і не менше?

– Це науці поки невідомо, – замислено промовила миша. – Однак, щось я зголодніла. А в холодильнику у тебе, як бачу, порожньо. Піду-но я до магазину чимось поживлюся.

Але я заперечив:

– Вже ніч! Усі магазини давно зачинені.

– Для кого зачинені, – хитро всміхнулася миша, – а для кого немає ніяких перешкод. Прощавай, Савелію, істото ти моя тривимірна!

Миша підійшла до стіни і безшумно ніби "втекла" у неї. Наче й не було її зовсім. Ані стіни. Ані самої миші.

Автор: Пінгвіньєв С.; ілюстратор: Чугуєвський В.

У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

- Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2024 Валерія Воробйова