Казка.укр - Дитячі книги з малюнками українською
  Головна    Про сайт


Татарська народна казка

Гульчечек

Гульчечек

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – С.Насирова

Колись у давнину жила в дрімучому лісі стара убир – відьма. Вона і сама була презлюща та й інших людей підбивала на погані справи.

Гульчечек

Був у старої убир син. Якось пішов він у село і побачив там красуню Гульчечек. Дуже сподобалася йому ця дівчина.

Гульчечек

Темної ночі викрав він красуню з рідного дому і поскакав до себе в ліс.

Гульчечек

Стали вони жити у лісовій хатині втрьох. Поїхав якось син надовго з дому, а Гульчечек засумувала і стала просити стару убир:

– Відпусти мене до рідних погостювати! Скучила я за ними.

Гульчечек

– Не пущу, – відповіла убир, – живи тут.

А якщо треба було відьмі йти з хати, вона замикала Гульчечек на міцний замок.

Гульчечек

Але якось сталося так, що пішла убир до лісу на всю ніч, а замок навісити на двері забула.

Гульчечек

Зраділа Гульчечек, стала в дорогу збиратися, а сама пісню співає:

Стало в лісі світло, в небі місяць зійшов.
Вийму я з печі біляші, в гості додому піду.

Гульчечек

Загорнула вона біляші в хустку і мерщій до рідних у село.

Гульчечек

Повернулася відьма додому, дивиться – немає ні Гульчечек, ні біляшів. Ох і розлютилася ж убир!

Гульчечек

Обернулася вона Сірим Вовком і кинулася наздоганяти Гульчечек. Біжить, дорогу обнюхує...

Гульчечек

сліди розшукує, а сама співає хрипким голосом:

Хвіст мій, як житній сніп,
Машу я ним і гарчу:
Віддай мені біляші,
Не то на шматки розірву.

Гульчечек

Гульчечек почула пісню злої відьми – злякалася. Як же їй повернути біляші: жодного не залишилося – з'їла всі в дорозі.

Гульчечек

Бачить, неподалік старий в'яз росте. Стала Гульчечек просити:

– Розлогий в'язе, тінистий в'язе! Зла убир за мною женеться. Сховай скоріше мене, в'язе!

Гульчечек

Пожалів дівчину в'яз – розкрив ширше своє дупло. Гульчечек залізла туди, сидить, не поворухнеться.

Гульчечек

Добігла убир до в'яза. Кігтями землю дряпала, цілу ніч вила й гарчала. Але Гульчечек причаїлася в дуплі, голосу не подає.

Гульчечек

Вранці зійшло сонечко, відьма додому повернулася. Гульчечек вилізла з дупла і побігла далі.

Гульчечек

Але тільки настав вечір, убир знову обернулася вовком. Натрапила вона на слід Гульчечек, знову заспівала свою пісню:

Хвіст мій, як житній сніп,
Машу я ним і гарчу:
Віддай мені біляші,
Не то на шматки розірву.

Гульчечек

Почула Гульчечек – і не знає, що робити. Подивилася – бачить поруч невеличка галявина, а на галявині – маленьке озерце.

Гульчечек

Звернулася до нього Гульчечек:

– Озеро срібне, озеро повноводне! Женеться за мною стара убир. Сховай мене скоріше, озеро!

Гульчечек

Виплеснулося озерце з берегів, оточило Гульчечек водою, не може до неї відьма дістатися.

Гульчечек

Цілу ніч вила убир на березі, дряпала кігтями каміння, зубами скрипіла, але все марно.

Гульчечек

А як тільки розвиднилося, забралася відьма у свій дрімучий ліс.

Гульчечек

Відійшло озерце на своє колишнє місце, і Гульчечек опинилася на дорозі. Подякувала вона озеру – і знову в путь.

Гульчечек

Ось вже й рідне село видно. Зраділа Гульчечек. – "Ну, – думає, – усе страшне тепер позаду."

Але не так склалося, як гадалося.

Гульчечек

Знову обернулася зла убир вовком, біжить, наздоганяє. А сама усе свою пісню виє:

Хвіст мій, як житній сніп,
Машу я ним і гарчу:
Віддай мені біляші,
Не то на шматки розірву.

Гульчечек

Дивиться Гульчечек навсібіч. Бачить – на краю поля висока береза стоїть.

Гульчечек

Кинулася до неї Гульчечек, залізла на саму верхівку, а відьма вже тут як тут. Підбігла до берези, почала кігтями коріння підривати.

Гульчечек

"Невже кінець мій настав? – думає Гульчечек. – Погубить мене зла убир. Не бачити мені більше батька й матері".

Гульчечек

Але тут сів на березу шпак. Просить його Гульчечек:

– Чорноокий шпаче, чорнокрилий шпаче! Візьми волосся з моєї коси, моїм рідним його віднеси!

Гульчечек

Вирвала вона з коси кілька волосків і дала їх шпакові. Полетіла пташка до дому Гульчечек і повісила волоски на ворота.

Гульчечек

Підійшов до воріт старший брат Гульчечек, помітив волоски і сказав:

– Це кінь мій терся гривою об ворота та залишив свої волоски.

Гульчечек

Узяв він волоски і натягнув їх замість струн на скрипку. А дружина його каже:

– Дай-но я потанцюю та на скрипці пограю.

Гульчечек

Але тільки вона тупнула ніжкою, тільки струн смичком торкнулася, як заспівали струни голосом Гульчечек:

– Не грай веселих пісень, не грай – серце в мене болить. Не танцюй так радісно – голівонька моя болить.

Гульчечек

– Це ж треба, – здивувалася жінка брата. – Співає скрипка людським голосом. Не велить веселих пісень грати, не велить танцювати!

Гульчечек

Тоді узяв скрипку брат. Не встиг торкнутися струн, як заспівала скрипка голосом Гульчечек:

– Не чіпай, не чіпай, брате, – голова болить. Не торкайся струн – волоссю боляче...

Гульчечек

– На узліссі біла береза. На її верхівці Гульчечек сидить. У підніжжя берези виє зла убир. Коріння підриває, мене погубити хоче. Не грай, брате, скрипку відклади. Поспішай, врятуй мене!

Гульчечек

Не став брат роздумувати, схопив важку дубину, сів на коня і помчав до лісу.

Гульчечек

А відьма вже коріння під березою підрила. Гойдається береза – от-от впаде.

Гульчечек

Підскакав брат Гульчечек до старої убир, та як стукне її дубиною. Впала відьма, навіть крикнути не встигла.

Гульчечек

Зняв він свою сестру з берези, посадив на коня і привіз додому.

Гульчечек

Ох, як же зраділи мати й батько! З того часу стали вони жити всі разом дружно і щасливо.

Гульчечек

Був і я у них – вчора пішов, сьогодні повернувся. Чаю з медом напився, пирогів наївся.

Гульчечек



Автор: Татарська народна казка; ілюстратор:

Фейсбук-група Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Живий журнал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Телеграм-канал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Інстаграм Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Ютуб-канал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн


У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова





Гостьова книга Контакти

© 2015-2020 Валерія Воробйова